Справа №642/6582/23 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1713/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
Іменем України
09 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняза апеляційною скаргою захисника на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 24.05.2024 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець с. Новоселівка, Нововодолазького району Харківської області, з неповною середньою освітою, не одружений, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений
- 05.07.2021 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення покарання, звільнився з ДУ «Олексіївська виправна колонія №25» 03.08.2023 року за відбуттям строку покарання,
засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_8 , маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, будучи достеменно обізнаним про введення військового стану, починаючи з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб відповідно до Указу Президента № 573/2022 від 17.08.2023, у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 (остання редакція від 29.09.2022), повторно вчинив умисний корисливий злочин на території Холодногірського району м. Харкова при наступних обставинах.
Так, 30 серпня 2023 року приблизно о 08 год. 00 хв., точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 знаходився біля будинку АДРЕСА_2 , де побачив раніше незнайомих йому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які розпивали спиртні напої, та приєднався до них.
В ході сумісного розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_8 помітив, що у ОСОБА_9 в руках знаходиться його мобільний телефон ТМ «Nokia С21+», та у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння вказаним мобільним телефоном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння мобільним телефоном, ОСОБА_8 приблизно о 11 год. 30 хв. попросив у ОСОБА_9 мобільний телефон ТМ «Nokia С21+», вартість якого згідно висновку експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи № 23050 від 13.09.2023 року складає 2236,97 грн. для здійснення телефонного дзвінка. ОСОБА_9 , нічого не підозрюючи про злочинний намір ОСОБА_8 , повіривши у правдивість слів останнього, погодився та передав ОСОБА_8 свій мобільний телефон.
Після цього, ОСОБА_11 , взявши у руки переданий йому потерпілим ОСОБА_9 мобільний телефон, відійшов він нього та поклав мобільний телефон у кишеню своїх штанів, не маючи наміру повертати його. На прохання потерпілого ОСОБА_9 повернути йому мобільний телефон, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, спочатку наблизився до потерпілого ОСОБА_9 , охопивши його руками за плечі, та правою ногою зробив підсікання обох ніг ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на землю, в результаті чого у ОСОБА_9 утворилися садна в ділянці правого ліктьового, правого колінного суглобів та в ділянці правої лопатки, які згідно висновку експерта №09-1310/2023 від 11 вересня 2023 року «за ступенем тяжкості садна відносяться до легих тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів».
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_8 разом з викраденим майном - мобільним телефоном TM «Nokia С21+» з місця вчинення кримінального правопорушення втік, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 2236,97 грн.
Прокурор, ще до початку апеляційного розгляду відмовився від своєї апеляційної скарги в порядку ст. 403 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Аналізуючи вищезазначені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За змістом положень статей 84, 85, 86, 87 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається із змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, оцінив кожний із доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, зокрема подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Обґрунтовуючи встановлені фактичні обставини суд першої інстанції послався на показання свідків та документи, якими у повному обсязі підтверджуються встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 дій спрямованих на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану повторно.
Як вбачається з вироку суду (т. 2 а. с. 197 - 202) обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції також свою вину у вчинення інкримінуємого йому злочині не визнав та не погодився з кваліфікацією.
Проте, не дивлячись на раніше зазначену позицію обвинуваченого його вина у вчиненому повністю підтверджується дослідженими у суді та наведеними у вироку доказами.
Так, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини підтверджується інформацією, що міститься у наступних документах:
- заяві ОСОБА_9 про відкрите заволодіння його мобільним телефоном ТМ «Nokia С21+» та спричинення йому тілесних ушкоджень невідомим чоловіком ромської зовнішності 30.08.2023, яка зареєстрована 05.09.2023 у ВП № 2 ХРУП № ГУ НП в Харківській області;
- витягу з ЄРДР за №12023221220001372 від 06.09.2023 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, відповідно до якого невідома особа відкритим шляхом заволоділа мобільним телефоном ТМ «Nokia С21+», що належить потерпілому ОСОБА_9 , чим спричинила останньому матеріальну шкоду;
- рапорту о/у СКП ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області;
- протоколі огляду місця події від 05.09.2023 та ілюстративним матеріалом;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання від 06.09.2023 та у додатку до нього;
- протоколі огляду місця події від 06.09.2023 та ілюстративним;
- протоколі огляду місця події від 06.09.2023 та ілюстративним матеріалом;
- протоколі огляду предметів - документів від 06.09.2024;
- заяві потерпілого ОСОБА_9 від 08.09.2023;
- протоколі огляду предметів - документів від 08.09.2023;
- висновку експерта № 23050 від 13.09.2023;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.09.2023;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 08.09.2023 та ілюстративного матеріалу;
- висновку експерта № 09-1310/2023 від 11.09.2023.
Крім того, вказані обставини як узгоджуються між собою так і повністю підтверджуються показаннями самого потерпілого ОСОБА_9 та показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , які були допитані в суді першої інстанції.
Отже, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.
З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів розцінює позицію апелянту, як спосіб уникнути обвинуваченим відповідальності за скоєне.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що невизнання обвинуваченим своєї вини у повному обсязі, у вчиненні ним кримінального злочину слід розцінювати як спосіб захисту з метою уникнути покарання.
Сторона захисту в апеляційній скарзі зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки всі докази кримінального провадження у справі покладені в основу обвинувального вироку є недопустимими та отримані в незаконний спосіб.
Однак, ці твердження також не знайшли свого підтвердження матеріалами провадження та спростовуються дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, отриманими відповідно до приписів КПК України, та які судом, відповідно до приписів ст. 85, 86 КПК України, визнані належними та допустимими доказами.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, вивчивши та перевіривши апеляційні доводи захисника, апеляційний суд вважає, що кримінальне провадження судом першої інстанції розглянуто повно, всебічно та об'єктивно, наданим сторонами доказам дана належна правова оцінка та по справі постановлено законне й обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскільки апеляційною інстанцією не встановлені підстави для зміни чи скасування судового рішення, то вирок суду залишається без змін.
Керуючись ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 24.05.2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді