Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 листопада 2024 року м. Рівне
Справа № 569/24914/23
Провадження № 11-сс/4815/302/24
Колегія суддів судової палати Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2024 року в кримінальному провадженні № 42023180000000102 від 04.12.2023 року, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту і застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 12.11.2024 року.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , слідчим суддею зазначено, що застосування такого запобіжного заходу завдасть негативних наслідків для підозрюваного, якого буде обмежено у можливості реалізації права на працю.
Як вбачається з клопотання, СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42023180000000102 від 04.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 367 КК України.
У поданій апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з використанням свого службового становища, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом або без нього, а тому обраний судом запобіжний захід, на його думку, не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводить, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 , який займає керівну посаду КП “Обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради, може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, впливати на свідків, знищити, сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, або ж виїхати за межі України, ухилившись від правосуддя.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 щодо законності ухвали, яку просять залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання й обговоривши викладене в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини справи.
У рішенні Європейського Суду з прав людини ( п. 131 справа "Алєксандр Макаров проти Росії" від 12 березня 2009 року) зазначено, що докази про ризик перешкоджання здійсненню розслідування ( спроби маніпулювати свідками чи погрожувати їм) не мають бути голослівними посиланнями, а повинні бути підкріплені фактами, здатними довести, що незастосування до підозрюваного арешту справді спричинить перешкоджання розслідуванню, а ризик вчинення нових злочинів, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 17 березня 1997 року "Мюллер проти Франції", повинен враховуватися, беручи до уваги минуле особи та спосіб її життя.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Як вбачається з клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_6 , слідчим на його обґрунтування вказано про підозру останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду, здійснення останнім незаконного впливу на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, знищення або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Однак, при розгляді даного клопотання слідчим суддею жодних даних, які б свідчили про переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду не встановлено, як і даних про умисне уникнення викликів до слідчого ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, сім'ю, раніше ні до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності не притягувався, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 з моменту ухвалення оскаржуваної ухвали не чинить перешкод слідству, яким зібрано всі докази у даному кримінальному провадженні, які перебувають у їхньому володінні, та проведено відповідні експертизи, і умов особистого зобов'язання не порушує.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_6 законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2024 року щодо застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, до 12.11.2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3