Суддя Ізмайлов І. К.
Справа № 644/8886/23
Провадження № 2/644/1060/24
05.11.2024
05 листопада 2024 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ізмайлова І.К.,
за участю секретаря - Книшенко Я.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 644/8886/23, н/п 2/644/1060/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
Позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Царьова Р.В. звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на припинення сімейного життя з відповідачем та неможливості у добровільному порядку визначити місце проживання дитини разом із нею. Зазначила, що саме вона постійно опікується дитиною, піклується про стан її здоров'я та займається вихованням дитини. З дня розірвання шлюбу і по теперішній час син проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з відмовою відповідача узгодити питання стосовно визначення місця проживання дитини разом із нею, вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 11 грудня 2023 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, її представник - адвокат Царьов Р.В. надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не прибув, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, надав до суду висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що сторони з 06 травня 2021 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26.05.2023 шлюб між сторонами розірвано.
Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько дитини ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . У письмових поясненнях, наданих суду зазначив, що не заперечує проти проживання сина разом з матір'ю.
Висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 07.10.2024 № 387 визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю, ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, яким керується суд при вирішенні питання щодо місця проживання дитини, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Приймаючи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивачки про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.
На підставі викладеного, керуючись принципом 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, ст.ст. 12, 13, 81, 76-81, 198, 200, 206, 211, 223, 247 258-259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, ст.ст. 160, 161 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2024.
Позивачка - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, адреса: вул. Чернишевська б. 55, м. Харків, 61002
Суддя: І.К. Ізмайлов