Справа № 550/1229/24
Провадження № 2-а/550/10/24
06 листопада 2024 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Литвин В.В.,
за участю секретаря судового засідання Томас Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим його представником адвокатом Делією В'ячеславом Миколайовичем, до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
Представник позивача Делія В.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови серії БАД № 465248 від 05.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі.
В обґрунтування позову вказав, що 05.10.2024 працівники поліції прибули за адресою, автодорога Київ-Харків-Довжанський М-03 на 382 км вже після зупинки транспортного засобу, орієнтовно через 20 хвилин. Посадові особи не були безпосередніми свідками обставин справи, а саме того, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом, та чи рухався автомобіль взагалі. Висновок щодо керування ОСОБА_1 автомобілем тієї ночі був зроблений виключно на підставі слів третіх осіб. Будь-яких інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема відео файлу з фіксацією відповідного, немає. Отже, звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися виключно на показах свідків. Водночас, пояснення свідків не були належним чином оформлені. Представник позивача вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 465248 від 05.10.2024, винесена щодо ОСОБА_1 , підлягає скасуванню з наведених підстав в частині визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2024 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, які представником позивача усунуто в строк, вказаний в ухвалі суду.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, в яке викликано сторін.
31.10.2024 до суду надійшла заява від представника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Пуніної Людмили Василівни з проханням взяти участь в засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою Інтернет сервісу «EasyCon».
04 листопада 2024 року до Чутівського районного суду Полтавської області надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Полтавській області на адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме 05.10.2024 року на автодорозі Київ-Харків-Довжанський М-03 на 382 км, останній керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також здійснив рух на автомобілі, не маючи права керувати таким засобом, чим порушив п. 2.1.б, п. 2.1.г, п.2.1.а ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 126 КупАП.
Згідно з ч.1 ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції окрім іншого розглядають справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КупАП України від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
В процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що за кермом вищезазначеного ТЗ перебував ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати транспортним засобом, чим порушив п.п. 2.1 «а» ПДР України.
Щодо прибуття працівників поліції після зупинки автомобіля пояснили наступне. 05.10.2024 близько 01.50 год ОСОБА_2 разом зі своїми колегами, які служать в Національній гвардії України, рухалися автомобілем по автодорозі Київ-Харків-Довжанський М-03 поблизу АЗС «Амік» і побачили, що автомобіль «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався, хитаючись, по всій дорозі. ОСОБА_2 вирішив, що водієві даного автомобіля стало погано і, з метою надання допомоги, обігнали автомобіль та зупинили його шляхом блокування. За кермом автомобіля «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 знаходився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння. З'ясувавши, що водій не потребує медичної допомоги, ОСОБА_3 , 1979 р.н, (колега ОСОБА_2 ) викликала працівників поліції. Дані обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків (а.с. 61-62).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В даному випадку матеріали справи містять пояснення свідків, які беззаперечно вказують на те, що за кермом автомобіля «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 під час руху перебував саме ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача Делія В.М. заявив клопотання про відкладення судового розгляду для ознайомлення з матеріалами відзиву відповідача. У зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявні докази надсилання копії відзиву разом з додатками на адресу позивача, яка вказана у позовній заяві (а.с. 65), та в самому відзиві з додатками відсутні матеріали, з якими не ознайомлювалися позивач та його представник, судом відмовлено в задоволенні цього клопотання.
В ході розгляду справи по суті представник позивача заявив клопотання про залучення свідка ОСОБА_4 , який начебто був за кермом автомобіля, який належить ОСОБА_1 , та втік з місця події, вважаючи, що військовослужбовці Національної гвардії України були працівника ТЦК. Згідно з положеннями ст. 92 КАС виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи, в якому зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити, заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. У зв'язку з наведеним клопотання про виклик свідка залишено судом без розгляду.
Також представник позивача Делія В.М. заявив клопотання про допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що під час відібрання пояснень свідків не попереджають про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень. З усних пояснень які зафіксовані на відео, та з яким ознайомилися всі сторони по справі, зрозуміло, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , несуть службу в Національній гвардії України та не мають можливості прибути до суду для свідчень, які вони подали усно та письмово. У зв'язку з тим, що на даний час свідки несуть службу по захисту нашої держави і з їхніх письмових та усних пояснень зрозуміла суть вчиненого адміністративного правопорушення, а також зважаючи на те, що представником позивача не наведено обґрунтованих підстав для допиту вказаних свідків у судовому засіданні, як-то наявні суперечності у їх письмових показаннях та усних показаннях на відео тощо, що суд відмовив в задоволенні даного клопотання.
Водночас, представник позивача заявив клопотання про допит самого ОСОБА_1 для встановлення механізму подій тієї ночі, а саме 05.10.2024. Проте, позивач у судове засідання не прибув попри те, що судом неодноразово надсилалися повістки та інші процесуальні документи за вказаною в позовній заяві адресою, які поверталися до суду з відміткою «про відсутність адресата за вказаною адресою». Суд вбачає в цьому небажання позивача брати участь у розгляді справи особисто, оскільки він представлений в судовому процесі своїм представником - адвокатом Делією В.М., а вказане клопотання розцінює як невиправдане затягування розгляду справи. У зв'язку з цим судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.
Представник відповідача клопотань не заявляв.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згіднозі ст. 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення,у тому числі передбачені ч.ч. 1, 2 статті 126 КУпАП.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2024 року о 03 год 00 хв інспектором РВ СПД № 2 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 ухвалено постанову про те, що 05 жовтня 2024 року о 01 год 55 хв автодорога Київ-Харків-Довжанський М-03 на 382 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також здійснив рух на автомобілі, не маючи права керування таким засобом, чим порушив п. 2.1.б, п. 2.1.г, п.2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч. 1, 2 ст. 126 КупАП (а.с.58).
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Забороняється керувати транспортними засобами особами, до яких застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особами, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пп. 9 ч. 1ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.
З доданої до відзиву відеофіксації з відео з нагрудної камери DSj № 21100139 інспектора вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений військовослужбовцями Національної гвардії України у зв'язку з тим, що останній перебував з явними ознаками стану алкогольного сп'яніння, після чого військовослужбовці викликали працівників поліції та повідомили про обставини, які передували зупиненню автомобіля «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , та причини повідомлення до служби 102.Під час перевірки документів встановлено, що ОСОБА_1 не мав при собі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також здійснив рух на автомобілі, не маючи права керувати таким засобом, чим порушив п. 2.1.б, п. 2.1.г, п.2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч. 1, 2 ст. 126 КупАП.
Відповідно до п. 2 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно дост. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правилами Дорожнього Руху (ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух»встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Забороняється керувати транспортними засобами особами, до яких застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особами, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Складом правопорушення, за яке передбачається адміністративна відповідальність за ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, та керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Стосовно доводів сторони позивача, щодо відсутності належних чином оформлених пояснень свідків, які й стали підставою винесення постанови про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є письмові пояснення військовослужбовців Національної гвардії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відеозапис з нагрудної камери DSj № 21100139 інспектора з наявними чіткими та несуперечливими пояснення військовослужбовців (а.с. 61-62, 64).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що 05.10.2024 саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також здійснив рух на автомобілі, не маючи права керувати таким засобом, чим порушив п. 2.1.б, п. 2.1.г, п.2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч. 1, 2 ст. 126 КупАП.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі за зазначеною ним адресою місця його проживання , але до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вищевказаною адресою» 31.10.2024 та 04.11.2024.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 127 КАС України часом вручення судової повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 128 КАС України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відмови отримати судову повістку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Отже, позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в суді, проте не має на меті цікавитися розглядом справи, якщо зазначив адресу, за якою він відсутній та не отримує кореспонденцію.
Суд зауважує, що визначений вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У рішенні в справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що 05 жовтня 2024 року на момент розгляду відносно ОСОБА_1 справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, дії працівників поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено правомірно.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП.
Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд вважає, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3400,00 гривень за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 126 КУпАП, є законною і обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 126, 245, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 12, 72-77, 90, 229, 242, 244-246, 262, 286 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАД № 465248 від 05 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, та закриття провадження у справі - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління поліції в Полтавській області, адреса місцезнаходження: м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83, код 40108630.
Суддя В.В. Литвин