Справа № 541/3623/24
Провадження № 1-кс/541/939/2024
31 жовтня 2024 рокум.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника, адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню за № 42023052210001372 від 07.12.2023 року, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, перебуваючого на посаді старшого водія 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
07 жовтня 2024 року слідчий СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України зазначивши ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зі змісту поданого клопотання вбачається, що в провадженні СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2023 року за № 42023052210001372 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 призвано на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 23.03.2023.
Згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 03 травня 2023 року № 127 солдат ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 30 серпня 2023 року № 249 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого водія 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2023 № 291 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_5 , вважається таким, що вибув зі складу сил та засобів на стаціонарне лікування до санаторію «Роща».
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, старший солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують старшого солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, старший солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено, останній раз 06.02.2024 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Так, старший солдат ОСОБА_5 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2023 № 291 (по стройовій частині), вважається таким, що вибув зі складу сил та засобів на стаціонарне лікування до санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У період з 09.10.2023 по 22.10.2023 старший солдат ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у ДП «Клінічний санаторій «Роща».
22.10.2023 ОСОБА_5 було виписано з ДП «Клінічний санаторій «Роща».
Однак, старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді старшого водія 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою ухилитися від неї, не маючи об'єктивних та поважних підстав для нез'явлення на службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23.10.2023 о 08 год 00 хв не з'явився до розташування тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_3 , з лікувального закладу та перебував поза її межами, при цьому час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину НОМЕР_1 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, 23 жовтня 2023 року старший солдат ОСОБА_5 , умисно, в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, будучи зобов'язаним з'явитися до місця служби у військову частину НОМЕР_1 , підрозділ якої дислокувався у населеному пункті АДРЕСА_3 , до нього не з'явився та, обов'язки військової служби не виконував, до місця несення військової служби безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживав жодних заходів для з'явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового та цивільного управління, за наявності реальної можливості для цього.
Такі дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто нез'явлення на службу з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану.
При розгляді клопотання слідчим суддею прокурор підтримав клопотання слідчого та просив задовольнити з посиланням на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без права внесення застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки переховуватися не буде. Пояснив, що після отримання поранення та контузії перебував на лікуванні в санаторії у Харківській області близько року назад, потім до військової частини не повернувся, не може пояснити причину, можливо через страх, не повідомляв нікого де знаходиться, з рідними спілкувався.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_4 заперечувала щодо клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважала, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо підозрюваного в даному кримінальному провадженні відсутні. Пояснила, що обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладеним на нього обов'язків, а доказів, які б свідчили, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не надано. Звертала увагу суду, що підозрюваний жодного разу не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Просила відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт або внесення застави.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши зміст клопотання і матеріалів в копіях, якими слідчий і прокурор обґрунтовують доводи цього клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 07.12.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023052210001372 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
18.09.2024 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Відповідне повідомлення про підозру вручено його батьку ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.10.2024 клопотання слідчого задоволено та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
30.10.2024 о 15 год 40 хв ОСОБА_5 затримано на підставі ухвали слідчого судді Миргородського міськрайонного суду від 08.10.2024 про дозвіл на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про тримання під вартою.
30.10.2024 підозрюваному ОСОБА_5 вручено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З матеріалів долучених до клопотання, про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою, вбачається, що підозра у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України є обґрунтованою. Оскільки підтверджується: повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення від 09.11.2023; актом та матеріалами службового розслідування за фактом не з'явлення на службу з реабілітації старшого солдата ОСОБА_5 ; протоколами допиту свідків, а також іншими матеріалами у своїй сукупності.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовний до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Виходячи з положень ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, раніше не судимий, має задовільний стан здоров'я, одружений, утриманців немає, військовослужбовець, характеризується за місцем проходження військової служби посередньо, перебував у розшуку.
Враховуючи вищевикладені обставини слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, враховуючи усвідомлення можливого призначення передбаченого законом покарання у випадку доведеності його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що перешкоджатиме проведенню всебічного, повного та об'єктивного досудового розслідування та на переконання суду унеможливлює застосування йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено існування ризиків, що є підставою для застосування саме такого виду запобіжного заходу стосовно підозрюваного.
Отже, на даному етапі досудового розслідування, лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, здатний запобігти доведеним ризикам.
Абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
За обставин встановлених в ході досудового розслідування та доданих до клопотання матеріалів, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для визначення підозрюваному ОСОБА_5 застави.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176-178, 183, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 датоване 07.10.2024 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - запобіжний захід тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів з моменту фактичного затримання з 30 жовтня 2024 року по 28 грудня 2024 року включно, без застосування застави.
Копію цієї ухвали для виконання негайно направити до Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області.
Копію цієї ухвали для відому вручити прокурору, підозрюваному та слідчому органу досудового розслідування, яким ініційовано розгляд відповідного клопотання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, однак відповідно до положень ст. 205 КПК України ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1