Ухвала
04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 932/877/22
провадження № 51-4926 ск 24
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу (з доповненнями) засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перегляд кримінального провадження щодо нього судом касаційної інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, зазначається найменування суду касаційної інстанції.
Проте касаційна скарга засудженого адресована до Касаційного суду з питань кримінальних покарань, в той час як відповідно до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року), судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК, у касаційній скарзі, окрім іншого, зазначаються судові рішення, що оскаржуються, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
Так, засуджений ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга подана на вирок Шевченківського районного суду від 09 лютого 2024 року та ухвалу Апеляційного суду м. Дніпро від 13 червня 2024 року, разом із тим, до касаційної скарги долучає вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, що позбавляє суд касаційної інстанції визначитися з предметом оскарження.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
При цьому, порядку касаційного перегляду виключно вироку суду першої інстанції, не переглянутого у апеляційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Натомість, засуджений просить скасувати вирок Шевченківського районного суду від 09 лютого 2024 року, не заявляючи при цьому вимоги щодо скасування рішення суду апеляційної інстанції, предметом перегляду якого був вирок Шевченківського районного суду від 09 лютого 2024 року, що не узгоджується із наведеними положеннями закону та у свою чергу також позбавляє суд можливості визначитись із предметом касаційного оскарження.
Крім цього, згідно зі статтею 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Однак, у поданій касаційній скарзі засуджений просить:
- відмінити вирок Шевченківського районного суду від 09 лютого 2024 року, так як він незаконний та застосування в ньому ст. 71 КК України є порушенням діючого законодавства України;
- застосувати до нього покарання, яке вказано у вироку Шевченківського районного суду у виді 4 років, без застосування ст. 71 КК України,
що не узгоджується з вимогами вищезазначеної статті, яка визначає повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Крім того, відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК.
Відповідно до положень статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 у касаційній скарзі не вказує конкретних порушень закону, що можуть бути підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судом (судами) при його (при їх) постановленні, та не зазначає, яким чином вказані порушення перешкодили чи могли перешкодити суду (судам) ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При цьому, відповідно до частини 5 статті 427 КПК, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Обов'язок долучення копій судових рішень, що оскаржуються, покладено кримінальним процесуальним законом саме на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте, засуджений ОСОБА_4 не надав до скарги копії (копій) судового рішення (судових рішень), щодо яких заявляє вимоги до суду касаційної інстанції, тому без наявності копій судових рішень перевірити його доводи у скарзі є неможливим.
Наявність вказаних недоліків унеможливлює вирішення питання щодо наявності підстав відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне встановити засудженому строк для усунення недоліків у п'ятнадцять днів з моменту отримання ним ухвали про залишення поданої касаційної скарги без руху.
При повторному зверненні до суду засудженим має бути підтверджено, що ним не пропущено цього строку.
З урахуванням наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу (з доповненнями) засудженого ОСОБА_4 залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3