05 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 220/741/24
провадження № 51-4992ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30 квітня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року в кримінальному провадженні № 12024053620000043 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, уродженця м. Дніпра Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше
не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30 квітня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду
від 03 вересня 2024 року, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено
до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 27 березня 2024 року приблизно о 18:00, перебуваючи за місцем дислокації свого підрозділу
в АДРЕСА_2 , маючи злочинний умисел, спрямований на придбання наркотичної речовини для особистого вживання
без мети збуту, через мережу інтернет на сайті «Legalizer.cc» замовив на своє ім'я особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс
з відправкою до відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», розташованого на АДРЕСА_3 , за що перерахував грошові кошти
у сумі 111 доларів США.
В подальшому, а саме 03 квітня 2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що раніше відправлена посилка ТТН № 59001127969969 з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений, - канабісом, прибула вказаного відділення №1 TOB «Нова пошта», попросив свого знайомого військовослужбовця ОСОБА_6 отримати її
за дорученням та привезти у розташування військової частини, не повідомивши останньому про її вміст.
Того ж дня, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , будучи не обізнаним про вміст відправлення, отримав відправлену на ім'я
ОСОБА_5 посилку (ТТН № 59001127969969) у відділенні №1 ТОВ «Нова пошта», в якій був прозорий поліетиленовий пакет з чотирма герметично запакованими прозорими пакетами із наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, та на автомобілі марки ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , направився до місця дислокації свого підрозділу в АДРЕСА_2 .
Надалі у цей же день приблизно о 14:30 ОСОБА_7 під час руху на вищевказаному автомобілі був зупинений працівниками правоохоронних органів на блокпосту «Іскра», що на автомобільній дорозі «Запоріжжя-Донецьк» поблизу АДРЕСА_2 , після чого на пасажирському сидінні виявлено посилку ТТН № 59001127969969 на ім'я ОСОБА_5 , якого було викликано на місце події.
Цього ж дня у період часу з 16:43 до 17:02 під час проведення у встановленому законом порядку огляду місця події на відкритій ділянці біля блокпосту
на АДРЕСА_2 солдат ОСОБА_5 на вимогу слідчого СВ ВП № 1 Волноваського РВП ГУНГІ в Донецькій області добровільно надав для огляду поштову посилку ТТН № 59001127969969 на своє ім'я, в середині якої виявлено та вилучено прозорий поліетиленовий пакет з чотирма герметично запакованими прозорими пакетами із наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою у перерахунку на суху речовину 31 г, 15,38 г, 14,30 г, 10,39 г, та загальною масою 97, 65 г.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення, звільнити її підзахисного від кримінальної відповідальності на підставі
ст. 45 КК у зв'язку із дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо
ОСОБА_5 закрити.
Свої вимоги мотивує тим, що суди під час призначення покарання ОСОБА_5 залишили поза увагою те, що він вперше вчинив кримінальне правопорушення, яким не завдано збитків та не заподіяно шкоди, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а тому були усі підстави
для його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК.
Не погоджується із твердженням апеляційного суду про відсутність пом'якшуючої покарання обставини - активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вказуючи на те, що ОСОБА_5 здійснив усі можливі дії
для сприяння розкриттю кримінального правопорушення, зокрема, добровільно надав органам дізнання повну і правдиву інформацію про обставини кримінального проступку, про що свідчать матеріали справи. Стверджує, що вчинки
ОСОБА_5 в рамках посткримінальної поведінки були не просто формальним виконанням обов'язків, а мали значну процесуальну цінність для досудового розслідування та розкриття справи.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України
про кримінальну відповідальність, яку убачає у незастосуванні до ОСОБА_5 положень ст. 45 КК, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Згідно з положеннями ст. 45 КК особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Дійове каяття, передбачене ст. 45 КК, полягає в тому, що після вчинення злочину (кримінального проступку) особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
Як убачається із копії вироку, до суду першої інстанції була подана заява обвинуваченого ОСОБА_5 , підписана ним у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_8 , згідно якої він беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, тобто у незаконному придбанні наркотичних засобів без мети збуту, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, та, ознайомившись із обмеженням права на апеляційне оскарження, надав згоду на розгляд обвинувального акта
у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також за змістом вироку суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, визнав щире каяття пом'якшуючою покарання обставиною. Наявність інших обставин, які б пом'якшували б ОСОБА_5 покарання, судом не встановлено.
За наслідками розгляду обвинувального акту в порядку, визначеному ст. 382 КПК, суд призначив ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_4
в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій порушила питання про скасування вироку суду, звільнення ОСОБА_5
від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК у зв'язку із дійовим каяттям та закриття кримінального провадження щодо нього.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5
за вказаною апеляційною скаргою, доводи якої є аналогічними доводам
у касаційній скарзі захисника, ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.
Як вказав суд, обвинувальний акт не містить відомостей про наявність обставини, що пом'якшує покарання, а саме даних про сприяння обвинуваченим
ОСОБА_5 у розкритті злочину, а тому, на думку колегії суддів, відповідно
до вимог ст. 45 КК, а також з урахуванням роз'яснень, які містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 45 КК немає, оскільки відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності
на підставі зазначеної статті.
Крім того, як зазначив суд, з матеріалів кримінального провадження вбачається,
що ані обвинуваченим, ані його захисником у місцевому суді не порушувалось питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності
на підставі ст. 45 КК, а тому суд першої інстанції, вказавши на наявність
у ОСОБА_5 щирого каяття, врахував цю обставину при призначенні обвинуваченому покарання як таку, що його пом'якшує.
Підсумовуючи колегія суддів вказала на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не допущено таких порушень КПК або КК, які б тягли за собою скасування вироку або зміну міри покарання.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374,
419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Отже, Суд не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В касаційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів на обґрунтування наявності підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 45 КК.
Доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,
які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень, касаційна скарга захисника не містить.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження
за її касаційною скаргою на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30 квітня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3