Ухвала
Іменем України
05 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 537/5677/17
провадження № 61-14286ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Запорожець Євгенії Вікторівни,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Запорожець Є. В. щодо відмови визначити поточний рахунок для проведення видаткових операцій на підставі статті 19 та пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» для зняття коштів у сумі 1 319,84 грн у завершеному провадженні; зобов'язати Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області (далі - Автозаводський ВДВС) зняти арешт з банківських рахунків ОСОБА_1 .
Скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є боржником за виконавчим листом Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 листопада 2021 року № 1-кп/537/6/2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за спричинену злочином шкоду в розмірі 11 488,10 грн. 06 грудня 2021 року на виконання виконавчого листа державним виконавцем Автозаводського ВДВС Запорожець Є. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67765024. 03 лютого 2022 року у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем Запорожець Є. В. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 , які відкриті або будуть відкриті в майбутньому. 24 липня 2023 року у виконавчому провадженні № 67765024 державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ з підстав, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, проте державний виконавець не зняв арешт, накладений на майно та рахунки боржника. Незважаючи на повернення державним виконавцем виконавчого документу стягувачу, з рахунку ОСОБА_1 , відкритому 24 листопада 2023 року в АТ «Сенс Банк», були зняті кошти в сумі 1 319,84 грн. ОСОБА_1 тричі зверталася до державної виконавчої служби з вимогою визначити поточний рахунок для здійснення видаткових операцій коштів боржника, на які накладено арешт державним виконавцем, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ. Проте державна виконавча служба відмовила в задоволенні таких вимог посилаючись на те, що у виконавчому провадженні № 67765024 виконавчий документ повернуто стягувачу за відсутності майна у боржника на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.
Крюківський районний суд м. Кременчука ухвалою від 19 березня 2024 року поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою. У задоволенні скарги відмовив.
Полтавський апеляційний суд постановою від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишив без задоволення, а ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 березня 2024 року - без змін.
31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не було враховано пункту 10-2 розділу XIIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Крім того, зазначеним пунктом передбачено механізм визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Судами встановлено, що Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області вироком від 18 жовтня 2021 року у справі № 537/5677/17 засудив ОСОБА_3 за частинами другою-третьою статті 185, частинами першою та четвертою статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статей 75 та 76 КК України звільнив ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки 6 місяців. Засудив ОСОБА_1 за частинами другою-третьою статті 185, частиною першою статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 75 та 76 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки. Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 1 488,10 грн та 10 000,00 грн компенсації за моральну шкоду. Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 2 689,00 грн та 10 000,00 грн компенсації за моральну шкоду. Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 завдану злочином шкоду в розмірі 7 998,00 грн. Позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо відшкодування шкоди завданої злочином залишив без розгляду.
При ухваленні вироку судом враховано, що потерпіла ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 завдану їй неправомірними діями останніх матеріальну шкоду в розмірі 103 748,00 грн, яка складається із вартості викраденого майна та витрат на відновлення викрадених документів та ключів від вхідних дверей та автомобіля.
Завдані ОСОБА_2 неправомірними діями обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 збитки внаслідок крадіжки її майна становлять 38 521,60 грн, що складаються із: 35 703,60 грн вартості викраденого майна та 2 818,00 грн витрат понесених для відновлення її порушеного права.
З урахуванням вартості повернутого потерпілій ОСОБА_2 майна, розмір якого відповідно до розписок від 06 та 29 вересня 2017 року складає 21 531,50 грн та факту добровільного відшкодування протягом судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_3 шкоди в розмірі 15 502,00 грн, суд установив розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню в солідарному порядку з обвинувачених на користь потерпілої ОСОБА_2 - 1 488,10 грн.
Також суд зазначив про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн компенсації заподіяної моральної шкоди.
На виконання вироку, Крюківський районний суд м. Кременчука 24 листопада 2021 року видав виконавчий лист у справі № 537/5677/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 488,10 грн.
Постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Запорожець Є. В. від 06 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67765024 на виконання виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука, виданого 24 листопада 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 488,10 грн.
Постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Запорожець Є. В. від 14 лютого 2022 року у виконавчому провадженні № 67765024, за відсутності даних про сплату заборгованості, на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 12 936,91 грн.
Постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Запорожець Є. В. від 03 лютого 2022 року у виконавчому провадженні № 67765024, за відсутності даних про сплату заборгованості, на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, що належать боржнику ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 12 936,91 грн.
06 липня 2023 року державний виконавець Запорожець Є. В. видала платіжну інструкцію № 67765024 у виконавчому провадженні № 67765024 про стягнення з боржника ОСОБА_1 надавачем платіжних послуг АТ «Сенс Банк» на користь Автозаводського ВДВС 12 868,41 грн на виконання виконавчого листа, виданого 24 листопада 2021 року Крюківським районним судом м. Кременчука.
У виконавчому провадженні № 67765024 державний виконавець звертався до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «Універсал Банк», АТ «ТаскомБанк» з платіжними вимогами від 16 липня 2023 року №№ 2221, 2222, 2223, 2224, від 07 липня 2022 року №№ 2468, 2469, 2470 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, проте вказані вимоги банки повернули без виконання.
Управління соціального захисту населення Автозаводського району листом від 19 травня 2022 року № 09-2625, Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості листом від 18 травня 2022 року №16/50/282-22, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 27 травня 2022 року, Державна фіскальна служба України листами від 02 серпня та 20 вересня 2022 року повідомили про відсутність виплат ОСОБА_1 .
Міністерство внутрішніх справ листом від 12 лютого 2022 року повідомило про відсутність у ОСОБА_1 транспортних засобів.
Постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Запорожець Є. В. від 24 липня 2023 року у виконавчому провадженні № 67765024 установлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. На підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу ОСОБА_2 та роз'яснено, що вона може повторно подати виконавчий документ для виконання в строк до 24 липня 2026 року.
ОСОБА_1 тричі зверталася до Автозаводського ВДВС із клопотаннями про визначення поточного рахунку для проведення видаткових операцій, в останнє 04 грудня 2023 року.
Автозаводський ВДВС листами від 25 вересня 2023 року № 162094, від 05 грудня 2023 року № 221381 та від 27 грудня 2023 року № 242408 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про визначення поточного рахунку для проведення видаткових операцій.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Підстави для зняття арешту з майна накладеного в рамках виконання виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, визначені статтями 40 та 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.
Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами застосовані правильно.
Наведені у скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Запорожець Євгенії Вікторівни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов