05 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 686/14731/21
провадження № 61-18106св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Савченко Оксана Володимирівна, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року у складі судді Колієва С. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року керівник окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.
Зазначив, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Відродження» (далі - КСП «Відродження») передано у колективну власність 962,3 га земель на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За наслідками розпаювання землі земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 віднесено до невитребуваних паїв, які повинні перейти у комунальну власність.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606, розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 відчужила земельну ділянку ОСОБА_2 .
На думку прокурора, спірний наказ ГУ Держгеокадастру є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1606 повністю накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» №№ 258-263 та не була вільною, а тому ОСОБА_1 набула право власності на неї незаконно. ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.
За таких обставин прокурор просив суд визнати наказ ГУ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ про надання земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1606) у власність ОСОБА_1 недійсним і витребувати у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради вищезазначену земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року позов задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий № 6825083300:09:008:1606, яка знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606, яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, незаконно та розпорядилася цією ділянкою поза волею власника, тому вважав за необхідне витребувати у ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, що на думку суду першої інстанції є правомірним втручання в право особи на мирне володіння майном, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави в неправомірний спосіб поза її волею.
При цьому суд першої інстанції послався на те, що в позовній заяві прокурором наведено обґрунтування необхідності звернення до суду, оскільки Хмельницька міська рада, будучи повідомленою про виявлені прокурором порушення, не вжила відповідних заходів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20 грудня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Савченко О. В. в системі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішенняХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.
В касаційній скарзі заявниця просить суд скасувати вказані вище судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанційз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
07 лютого 2024 року на адресу Верховного Суду від Хмельницької обласної прокуратури надійшли пояснення у справі.
12 лютого 2024 року Окружною прокуратурою м. Хмельницького надано Верховному Суду відзив на касаційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
05 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що рішенням Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року № 3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 962,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року.
Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03 листопада 2008 року затвердили проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606, яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього наказу 26 червня 2019 року державним реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвською М. В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 32198574.
За договором купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С., реєстраційний номер 981, ОСОБА_1 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:09:008:1606, площею 2,0 га, ОСОБА_2 .
Згідно із висновком експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021241010000003, встановлено, що координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:09:008:1606 накладаються (нашаровуються) на координати поворотних точок меж земельних ділянок №№ 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, які включені до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради, площа накладання зображена в Додатках №№ 12, 12.1 до висновку експерта та становить - на ділянку № 257 - 0,0001 га, № 258 - 0,2946 га, № 259 - 0,3129 га, № 260 - 0,3277 га, № 261 - 0,3706 га, № 262 - 0,4240 га, № 263 - 0,2462 га. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1606, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, що на праві власності належить ОСОБА_2 , накладається (нашаровується) на земельні ділянки, які включені до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району.
Село Копистин (Копистинська сільська рада) Хмельницького району Хмельницької області входить до Хмельницької міської територіальної громади.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Савченко О. В., на рішенняХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року не містить доводів в частині вирішення позовних вимог про визнання наказу ГУ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ недійсним, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, у вказаній частині вимог зазначені судові рішення не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішенняХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в частині витребування майна з чужого незаконного володіння відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої та другої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 1861 ЗК України.
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, просив витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606, для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ, з посиланням на те, що остання набула її у власність незаконно, з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц,
від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388
ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 наголосила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).
Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункти 148-150).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).
Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня
2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.
Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України, який є чинним з 01 січня 2019 року, тобто з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду
від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19, від 06 червня 2023 року
у справі № 371/153/22.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606, знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і повністю накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв, дійшли правильного висновку про те, що наказ ГУ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4472-СГ, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень
ЗК України, а відповідно ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку.
У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу
від 16 серпня 2019 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .
Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння
власника - територіальної громади, на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснити шляхом її витребування від добросовісного набувача - ОСОБА_2 .
Правильним є висновки судів попередніх інстанцій, що за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, що переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388
ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків
(стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред'явивши відповідний позов.
Також Верховний Суд враховує, що за обставин цієї справи
ОСОБА_1 незаконно набувши право власності на земельну ділянку, через незначний період часу (два місяці), відчужила її ОСОБА_2 , за умов, які мали б викликати сумнів у останньої, і яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до вимог
статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, визначив у чому полягає порушення його інтересів та визначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, підставою для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради прокурор зазначив нездійснення Хмельницькою міською радою упродовж тривалого часу захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах. Керівник окружної прокуратури міста Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, яка у подальшому не вжила відповідних дій, направлених на захист інтересів держави.
Таким чином, прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, яка самоусунулася від виконання покладених на неї обов'язків щодо витребування майна.
Висновки судів у цій справі узгоджуються із правовою позицією в аналогічних справах за позовами прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, викладеною у постановах Верховного Суду
від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21, від 15 листопада 2023 року у справі № 686/14733/21, від 05 лютого 2024 року у справі № 686/14721/21,
від 20 березня 2024 року у справі № 686/14741/21, від 03 квітня 2024 року у справі № 686/14718/21, від 29 травня 2024 року у справі № 686/14737/21, від 09 вересня 2024 року у справі № 686/14715/21.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд встановив, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Щодо клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Савченко О. В., про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду
Галкіна Л. І., в інтересах якої діє її представник - адвокат Савченко О. В., заявила клопотання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Підстави та порядок передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403, 404 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Савченко О. В. про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду питання передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині- без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, було зупинено ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі, у зв'язку із залишенням судових рішень без змін необхідно поновити їх дію.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Савченко Оксана Володимирівна, про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Савченко Оксана Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1606, залишити без змін.
Поновити виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов