04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 461/7214/22
провадження № 61-14174ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоюУправління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року в справі за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У грудні 2022 року керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова, звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу площею 104,8 кв. м по АДРЕСА_1 , які входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 192,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1738938346101) із відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львовавід 20 квітня 2023 року позов керівника Франківської окружної прокуратури міста в інтересах держави в особі Львівської міської радизадоволено.
Витребувано з приватної власності ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу площею 104,8 кв. м по АДРЕСА_1 , які входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 192,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1738938346101) із відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 20 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача -Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Заступник керівника Львівської обласної прокуратури 01 серпня 2024 року звернувся засобами поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року (провадження № 61-11295ск24).
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів, які підтверджують вартість об'єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу площею 104,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , які входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 192,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
22 серпня 2024 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради через систему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року (провадження № 61-11295ск24), яку ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2024 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику: 1) надіслати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року із зазначенням підстав для поновлення такого строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку; 2) надати докази, які підтверджують вартість об'єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу площею 104,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , які входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 192,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
10 вересня 2024 року Заступником керівника Львівської обласної прокуратури направлено довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 104,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , вартістю 271 777,72 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року повернуто заявнику у зв'язку із невиконанням вимог ухвали Верховного Суду від 05 вересня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року відмовлено, на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Визначено, що ціна позову у цій справі становить 271 777,72 грн, про що свідчить довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості - нежитлових приміщень площею 104,8 кв. м по АДРЕСА_1 , відтак дійшов висновку, що справа № 461/7214/22 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23 жовтня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подано касаційну скаргу, у якій просить постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 20 квітня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Виходячи з установленої в ухвалі Верховного Суду від 23 вересня 2024 року інформації про ціну спірного майна на момент подання позову прокурором, розмір заявлених майнових вимог у цій справі становить 271 777,72 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищувала двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 461/7214/22 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов'язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Незгода відповідача із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2024 року в справі за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник