30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 638/2233/20
провадження № 61-17792св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кимлик Наталія Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кимлик Наталія Іванівна, про визнання недійсним електронних торгів, скасування протоколу, акта про реалізацію майна боржника та рішення державного реєстратора
за касаційними скаргами ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича та ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року у складі судді Цвірюка Д. В.та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області (далі - приватний виконавець) Близнюкова Ю. В., Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів з продажу арештованого майна, скасування протоколу проведення електронних торгів та скасування акта приватного виконавця про реалізацію майна боржника.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними електронні торги з примусового продажу предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , номер лоту - 400352, які проведені ДП «СЕТАМ» 27 січня 2020 року за заявкою приватного виконавця Близнюкова Ю. В.;
скасувати протокол від 27 січня 2020 року № 462950, складений ДП «СЕТАМ» за результатами електронних торгів з реалізації предмету іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний № 213269263101) за номером лоту - 400352; акт від 10 лютого 2020 року про проведені електронні торги з примусової реалізації вказаного предмету іпотеки, складений приватним виконавцем Близнюковим Ю. В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3; свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний № 213269263101), яке видано 27 лютого 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. за результатами проведених електронних торгів на ім'я ОСОБА_2 ; рішення державного реєстратора/приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. від 27 лютого 2020 року індексний номер 51351876 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (запис в Єдиному державному реєстрі речових прав про право власності від 27 лютого 2020 року № 35690480);
визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та здійснити поділ квартири, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цієї квартири.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 05 серпня 1994 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 .
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 травня 2004 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Того ж дня між ОСОБА_4 і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк») був укладений договір кредиту № 805/16/21-1/4-547, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 16 580,00 дол. США на придбання житла.
Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 11 травня 2004 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 805/13/20/4-608.
Також для забезпечення виконання умов кредитного договору між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Заборгованість за вказаним кредитним договором погашена у повному обсязі за спільні кошти подружжя.
03 вересня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова видав виконавчий лист № 01/28/10/2015 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 16 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Будь-якого договору іпотеки в забезпечення вказаного зобов'язання за договором позики від 16 грудня 2011 року укладено не було.
03 жовтня 2019 року приватний виконавець Близнюков Ю. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 за вказаним виконавчим листом виніс постанову про накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_4
01 листопада 2019 року приватний виконавець прийняв постанову про опис та арешт майна боржника - ОСОБА_4 , а саме квартири АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1
14 січня 2020 року на адресу позивачки надійшло просте повідомлення з ДП «СЕТАМ» від 03 січня 2020 року про те, що належне ОСОБА_4 та їй на праві спільної сумісної власності іпотечне майно - виставлено на електронні торги, номер лоту 400352, дата проведення торгів - 27 січня 2020 року
Зазначене нерухоме майно передано на реалізацію ДП «СЕТАМ» за заявою приватного виконавця Близнюкова Ю. В. згідно з актом про арешт цього нерухомого майна від 01 листопада 2020 року у ВП № НОМЕР_3.
27 січня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги з примусового продажу вказаного предмету іпотеки, в ході якого переможцем торгів визначено учасника № 7, який запропонував найвищу ціну 685 440,00 грн, про що складено відповідний протокол від 27 січня 2020 року № 462950.
10 лютого 2020 року приватний виконавець в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 склав акт про проведені електронні торги з примусової реалізації вказаного предмету іпотеки з якого відомо, що переможцем торгів є ОСОБА_2 .
Всупереч вимогам закону, передаючи на торги спірну квартиру, приватний виконавець не з'ясував сімейний стан боржника та не встановив чи придбана квартира в період шлюбу.
З огляду на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_4 адже придбана ними у період шлюбу, тому відчуження належної їй частки у квартирі на електронних торгах без її згоди є порушенням її прав, як співвласника вказаного майна.
Крім того, як відомо з протоколу електронних торгів, квартира була реалізована саме як іпотечне майно. Водночас наявність інших судових рішень про стягнення боргу у зобов'язанні, які не забезпечені іпотекою, не можуть бути підставою для примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотекою забезпечено виконання лише певного зобов'язання боржника, а не всіх інших його зобов'язань. Разом з цим договір позики не був забезпечений договором іпотеки.
Договором іпотеки було забезпечено інше основне зобов'язання, а саме договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 14 вересня 2007 року № 805/27/13-2/7-058, укладений між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») і Товариство з обмеженою відповідальністю «МАПК «Юма-трейдінг» (далі - ТОВ «МАПК «Юма-трейдінг»), термін виконання 14 листопада 2028 року.
Також зазначила, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише за рішенням суду або виконавчого напису нотаріуса, і лише за наявності відповідного судового рішення, можлива реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. При цьому такого судового рішення не ухвалювалось, виконавчий напис нотаріуса на примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не видавався. Тому примусова реалізація предмету іпотеки відбулась із грубим порушенням законодавства. У зв'язку з цим просила позов задовольнити.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2020 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2020 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2022 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 закрито.
Ухвалою суду від 19 квітня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності в порядку його поділу закрито.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням від 19 квітня 2023 року позов задовольнив. Визнав недійсними електронні торги від 27 січня 2020 року, які проведені ДП «Сетам» з примусової реалізації квартири АДРЕСА_1 . Скасував протокол від 27 січня 2020 року № 462950, складений ДП «Сетам» за результатами електронних торгів від 27 січня 2020 року (реєстраційний номер № 213269263101, № лоту 400352). Скасував акт приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. від 10 лютого 2020 року про проведені електронні торги (реєстраційний номер № 213269263101, номер лоту 400352), складений в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3. Скасував свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , видане 27 лютого 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. за результатом проведених електронних торгів на ім'я ОСОБА_2 Скасував рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. від 27 лютого 2020 року № 51351876 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки під час продажу спірного майна на електронних торгах було порушено право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру. Також суд виходив з того, що оскільки вимоги позивачки про визнання недійсним та скасування протоколу, акта приватного виконавця про проведені електронні торги, свідоцтва виданого приватним нотаріусом на ім'я ОСОБА_2 на спірний об'єкт нерухомого майна, а також скасування рішення приватного нотаріуса є похідними від вимог позивачки про визнання недійсними електронних торгів та також порушують право власності ОСОБА_1 на це майно, тому ці вимоги також підлягають задоволенню. При цьому суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не застосовуються норми статті 48 Закону України «Про іпотеку», а тому позивачка не пропустила позовну давність.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 08 листопада 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ» та приватного виконавця Близнюкова Ю. В. задовольнив частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року в частині скасування протоколу від 27 січня 2020 року № 462950, складеного ДП «Сетам» за результатами електронних торгів від 27 січня 2020 року (реєстраційний номер № 213269263101, № лоту 400352); акта приватного виконавця Близнюкова Ю. В. від 10 лютого 2020 року про проведені електронні торги (реєстраційний номер 213269263101, номер лоту 400352), складеного в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3; свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 27 лютого 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. за результатом проведених електронних торгів на ім'я ОСОБА_2 - скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що на електронних торгах в рахунок погашення боргових зобов'язань ОСОБА_4 було відчужено нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсними електронних торгів від 27 січня 2020 року, проведених ДП «СЕТАМ» з примусової реалізації спірної квартири, з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України. Водночас апеляційний суд вважав, що позовні вимоги про скасування акта про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, та протоколу електронних торгів є неналежними (неефективними) способами захисту, а тому відмовив в їх задоволенні з цієї підстави.
При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру, оскільки такий спосіб захисту наразі передбачений законом та за встановлених обставин справи є ефективним.
Також суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд правильно надав оцінку доводам відповідачів щодо спливу позовної давності за вимогами ОСОБА_1 .
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині визнання електронних торгів недійсними та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. від 27 лютого 2020 року № 51351876 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14, від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 12 грудня 2018 року у справах № 372/51/16 та № 570/3439/16, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15 та постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 922/2817/18, від 05 липня 2023 року у справі № 753/21384/21, від 22 листопада 2021 року у справі № 922/3164/20, від 10 травня 2022 року у справі № 607/7598/20, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23907/19, від 09 серпня 2023 року у справі № 509/6041/18, від 29 травня 2019 року у справі № 404/1561/16, від 10 червня 2020 року у справі № 207/1194/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що у спірному випадку належним способом захисту прав позивачки є вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння на не вимога про визнання торгів недійсними. Суди не звернули уваги на те, що оскільки ОСОБА_3 одночасно є і стягувачем, і кредитором, і іпотекодержателем спірної квартири, оскаржуване рішення впливає на його права, оскільки виконавчий лист залишається не виконаним, наявний спір про право із ОСОБА_1 на предмет іпотеки, тому він мав би бути залучений співвідповідачем у справі, а не третьою особою.
Суди попередніх інстанцій не застосували наслідків спливу позовної давності, при цьому безпідставно зазначили, що позовна давність, встановлена статтею 48 Закону України «Про іпотеку», на спірні правовідносини не поширюється.
У грудні 2023 року приватний виконавець Близнюков Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасуватирішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині визнання електронних торгів недійсними та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. від 27 лютого 2020 року № 51351876 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14, від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 та постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 922/2817/18, від 05 липня 2023 року у справі № 753/21384/21, від 22 листопада 2021 року у справі № 922/3164/20, від 10 травня 2022 року у справі № 607/7598/20, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23907/19, від 09 серпня 2023 року у справі № 509/6041/18, від 29 травня 2019 року у справі № 404/1561/16, від 10 червня 2020 року у справі № 207/1194/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику. Суди не звернули уваги на суб'єктний склад учасників цієї справи, а також на неефективність обраного позивачкою способу захисту порушених прав.
Суди попередніх інстанцій не застосували наслідків спливу позовної давності, при цьому безпідставно зазначили, що позовна давність, встановлена статтею 48 Закону України «Про іпотеку», на спірні правовідносини не поширюється.
У грудні 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року про визнання недійсними електронних торгів від 27 січня 2020 року, скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. від 27 лютого 2020 року № 51351876 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині визнання електронних торгів від 27 січня 2020 року, які проведені ДП «СЕТАМ» з примусової реалізації квартири АДРЕСА_1 недійсними та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. від 27 лютого 2020 року № 51351876 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14, від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19, від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 922/2817/18, від 05 липня 2023 року у справі № 753/21384/21, від 09 серпня 2023 року у справі № 509/6041/18, від 29 травня 2019 року у справі № 404/1561/16, від 10 червня 2020 року у справі № 207/1194/17, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14.
Доводи цієї касаційної скарги аналогічні доводам, які наведені в інших касаційних скаргах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2
13 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця Близнюкова Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 05 серпня 1994 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 07 липня 2016 року, серії НОМЕР_2 , виданим повторно Харківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
На підставі договору купівлі-продажу від 07 травня 2004 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано Комунальним підприємством «ХМБТІ» на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3524312, виданого Комунальним підприємством «ХМБТІ» 07 травня 2004 року.
07 травня 2004 року між АКБСР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_4 був укладений договір кредиту № 805 16/21-1/4-547, за умовами до якого, кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 16 580,00 дол. США. Згідно з пунктом 1.2 цього договору кредит надається позичальнику на придбання житла за договором купівлі-продажу квартири від 07 травня 2004 року.
Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 11 травня 2004 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 805/13/20/4-608.
Крім того, для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 11 травня 2004 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
14 вересня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» як кредитором, правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», і ТОВ «МАПК «Юма-трейдінг» як позичальником був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 805/27/13-2/7-058.
Пунктом 1.3. статті 1 (предмет кредитного договору) було визначено забезпечення цього зобов'язання у вигляді укладання майновими поручителями договорів іпотеки з кредитором.
Так, згідно з пунктом 1.3.1 кредитного договору з майновим поручителем - фізичною особою ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 805/13/18/-5/7-924, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлевою К. Б. 14 вересня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі № 47 з усіма змінами та доповненнями, згідно з яким ОСОБА_4 передав в іпотеку кредитору належне йому на праві власності нерухоме майно трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Вказана квартира передана в іпотеку за згодою ОСОБА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 14 вересня 2007 року.
Згідно з умовами договору про внесення змін № 2 до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К. Б. за реєстровим № 1392, повернення кредиту в сумі 421 736,47 грн. здійснюється іпотекодавцем не пізніше 14 листопада 2028 року. На внесення зазначених змін до іпотечного договору ОСОБА_1 надала свою згоду.
11 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання зобов'язання ТОВ «МАПК «Юма-трейдінг», щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користуванням у межах суми заборгованості 439 657,08 грн за вказаним кредитним договором від 14 вересня 2007 року № 805/27/13-2/7-058.
11 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_3 був укладений договір поруки як забезпечення виконання позикодавцем (ТОВ «МАПК «Юма-трейдінг») обов'язків з повернення кредиту за договором від 14 вересня 2007 року № 805/27/13-2/7-058.
Цього ж дня ОСОБА_3 достроково погасив всю заборгованість за цим кредитом з боку позичальника ТОВ «МАПК «Юма-трейдінг», шляхом повернення суми кредиту у розмірі 439 657,08 грн.
11 березня 2015 року між кредитором ПАТ «Укрсоцбанк» і поручителем ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 14 вересня 2007 року № 805/13/18/-5/7-924 з наступними змінами, який посвідчений приватним нотаріусом Яновою О. Є. 11 березня 2015 року, та зареєстрований в реєстрі за № 862.
Із інформації Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебувала справа 638/19429/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: ТОВ «МАПК «Юма-тредінг», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Янова О. Є. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та визнання іпотеки припиненою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ТОВ «МАПК «Юма-тредінг», ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також суди встановили, що 16 грудня 2011 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 182 000,00 дол. США.
З договору позики від 16 грудня 2011 року відомо, що він був укладений між фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Виконання зобов'язання за договором було забезпечено лише неустойкою у вигляді пені за прострочку.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» в м. Харкові від 30 листопада 2015 року задоволено позов ОСОБА_3 та стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 борг за договором позики від 16 грудня 2011 року, а саме стягнуто солідарно суму боргу в розмірі 41 668 885,73 грн. Вирішено питання про розподіл витрат.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2017 року скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 січня 2017 року та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» в м. Харкові від 30 листопада 2015 року у третейській справі №01/28/10/2015 та залишено без змін вказане рішення третейського суду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року, постановлено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» в м. Харкові від 30 листопада 2015 року про стягнення боргу за договором позики у сумі 41 668 885,73 грн та витрат пов'язаних з вирішенням спору третейським судом. Вирішено питання про розподіл судових витрат
Зазначений виконавчий лист було пред'явлено до виконання та 03 жовтня 2019 року приватним виконавцем Близнюков Ю. В. прийняв постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 та наклав арешт на все майно.
27 січня 2020 року проведені електронні торги на сайті ДП «СЕТАМ» щодо реалізації лоту № 400352 - трикімнатної квартири загальною площею 55,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , початкова ціна продажу майна - 535 500,00 грн.
Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 462950, торги відбулися 27 січня 2020 року. Вказана квартира була продана переможцю електронних торгів за найвищою ціновою пропозицією учаснику № 7 ( ОСОБА_2 ) за 685 440,00 грн.
На підставі вищевказаного протоколу 10 лютого 2020 року приватний виконавець Близнюков Ю. В. склав акт про проведені електронні торги, а 14 лютого 2020 року приватний виконавець прийняв постанову про виправлення помилки у вказаному акті.
27 лютого 2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. видав свідоцтво за реєстровим № 64 про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
27 лютого 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, реєстраційний номер запису 213269263101, підстава - рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 лютого 2020 року, індексний номер рішення 51351876.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційних скарг з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення у цій справі оскаржені тільки в частині задоволених вимог позову, а тому переглядаються лише в цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених
Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок реалізації арештованого майна).
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16 зробив висновки про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Статтею 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована зацікавленою стороною, яка може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника. Звернення стягнення проводиться в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Установивши, що квартира АДРЕСА_1 була набута позивачкою під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові і дружині в рівних частках з моменту його придбання.
Відчуження спірного нерухомого майна, частка якого належить позивачці, на електронних торгах, в рахунок погашення зобов'язань ОСОБА_4 , порушує право дружини як співвласника цього майна на вільне володіння, користування і розпорядження ним, що є неприпустимим.
Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень (стаття 400 ЦПК України).
Доводи касаційних скарг про те, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту порушеного права не заслуговують на увагу, оскільки в спірному випадку суди встановили незаконність вибуття із власності позивачки 1/2 частини спірної квартири у зв'язку з її продажем на електронних торгах. У зв'язку з цим місцевий суд, з яким в цій частині погодився і апеляційний суд, обґрунтовано задовольнив вимоги позову про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру.
Аргументи касаційних скарг про те, що ОСОБА_3 мав би бути співвідповідачем, є безпідставними, оскільки вимог до нього у цій справі не заявлено, він не є стороною оспорюваного правочину та залучений у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, що забезпечило йому можливість реалізовувати свої права, в тому числі і на оскарження судових рішень.
Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 344/20757/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 372/2874/16, від 23 вересня 2021 року у справі № 307/2028/17, від 15 грудня 2021 року у справі № 404/1086/19-ц.
Доводи касаційних скарг про пропуск позивачкою позовної давності є безпідставними, оскільки пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов