Справа № 134/1960/24
2-о/134/69/2024
06 листопада 2024 року с-ще Крижопіль
Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Кантониста О.О., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця),
встановила:
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулася в суд із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до другого абзацу п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи.
Окрім того, згідно роз'яснень листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах.
Отже, при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 464/6696/20 (провадження № 61-13755св21).
Як убачається зі змісту заяви, заявниця ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на чиє ім'я Крижопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському району Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я якої заведена пенсійна справа, є однією особою.
Тобто, заявниця ОСОБА_1 просить встановити факт тотожності особи, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України.
Суд звертає увагу заявниці ОСОБА_1 , що подана нею заява про встановлення факту тотожності особи не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу (ч. 2 ст. 186 ЦПК України).
Отже, наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності особи, а саме встановлення факту того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд зазначає, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності відповідного правовстановлюючого документа відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
Суд роз'яснює заявниці ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності відповідного правовстановлюючого документа.
Керуючись ст. ст. 186, 260, 315 ЦПК України, суддя -
постановила:
Відмовити у відкритті провадження у справі № 134/1960/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності відповідного правовстановлюючого документа.
Копію ухвали направити заявниці.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя