Справа № 127/24368/23
Іменем України
06 листопада 2024 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участі секретаря Дусанюк Н.О.
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обгрунтовує тим, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2023 по справі № 127/26772/22 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, було встановлено, що ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді водія-механіка відділення інженерно-аеродромного забезпечення аеродромно-експлуатаційного взводу аеродромно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», не передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи не умисно, 09.08.2022 приблизно о 17 год 20 хв, керуючи технічно справною транспортною машиною «Камаз» модель 4310, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою M21 сполученням «Виступовичи-Житомир-Могилів-Подільський» у напрямку м. Могилів-Подільський, в межах м. Вінниці, Вінницької області, знаходячись на ділянці дороги 302 кілометр + 500 метрів, вирішив розвернути автомобіль «Камаз» модель 4310, реєстраційний номер НОМЕР_2 в напрямку м. Житомир. Після чого ОСОБА_2 звернув праворуч у дорожній карман та з дорожнього карману під прямим кутом відносно автодороги M21 виїхав на вказану автодорогу та перетнув дві попутних смуги руху, при чому не переконався у небезпечності вказаного маневру, а також, що дві попутні смуги руху, які буде перетинати, вільні від транспортних засобів та знаходяться на достатній для маневру відстані. ОСОБА_2 своїми діями перегородив попутні смуги руху, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «Seat Cordoba», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням власника вказаного автомобіля ОСОБА_1 , який рухався в напрямку м. Могилів-Подільський по належній смузі руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Seat Cordoba», реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_1 отримав середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження і останньому спричинено матеріальну шкоду на суму 173340,00 грн. Відповідно до зазначеного вироку, суд ухвалив визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень. Транспортний засіб марки «Камаз» модель 4310, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_1 . Власником джерела підвищеної небезпеки визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах ним володіє. Військова частина НОМЕР_1 знаходиться у складі Збройних Сил України і є юридичною особою. ОСОБА_2 на момент вчинення кримінального правопорушення був військовослужбовцем та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тобто перебував із військовою частиною у трудових відносинах, автомобіль марки «Камаз» модель 4310, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_2 шкоду повинна відшкодовувати військова частина, на обліку та у оперативному управлінні якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб марки «Камаз», модель 4310, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Обставини наявності неправомірності дій військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , внаслідок яких позивачеві завдана шкода, на даний час підтверджується матеріалами досудового слідства, які викладені у вироку. Відтак, порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної та її наслідками. Крім того, внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , крім матеріальної, йому була нанесена неабияка моральна шкода, яка виразилась в тому, що внаслідок перенесеної ДТП суттєво порушився його звичний ритм життя, зазнала душевних хвилювань вся його сім'я; він особисто внаслідок отриманої травми хребта зазнав неабияких душевних та фізичних страждань та постійно хвилюється за свій стан здоров'я в майбутньому і потребує тривалої реабілітації; внаслідок злочинних дій винного в ДТП він повністю втратив своє майно (автомобіль), на яке тяжко працював і тепер не знає, коли зможе придбати автомобіль, який був великою допомогою для сім'ї та для роботи, яку він в даний час внаслідок злочинних дій військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 втратив, як за відсутністю автомобіля, так і внаслідок тривалого лікування від отриманої травми хребта; за розмір відшкодування йому матеріальної шкоди, визначений експертами, він не зможе придбати собі відповідний автомобіль, в тому стані, який в нього був, а також внаслідок значної інфляції гривні. Враховуючи вищевикладене, він оцінює відшкодування нанесеної йому відповідачем моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн. Тому просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки, на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 173340 грн; стягнути з військової частини НОМЕР_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки, на його користь моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн, а також просить стягнути на користь держави судовий збір.
27.09.2023 дана справа до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла за підсудністю на підставі ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2023, в якій зазначено, що позивач, звертаючись до Вінницького міського суду Вінницької області з даним позовом та визначаючи підсудність даного спору, вочевидь керувався ч. 6 ст. 28 ЦПК України, оскільки вважав, що ДТП сталась в межах м. Вінниці, а отже, позов, відповідно до наведеної норми процесуального закону, пред'явлено за місцем заподіяння шкоди; з метою перевірки підсудності даного спору Вінницькому міському суду Вінницької області (встановлення місця заподіяння шкоди) судом зроблено запити до компетентних органів щодо встановлення територіальної приналежності наведеного відрізку дороги (ділянка автодороги M21 302 кілометр + 500 метрів) до меж Вінницької міської об'єднаної територіальної громади; згідно з відповіддю ДП «Вінницький облавтодор» від 23.08.2023 №492, встановлено, що відрізок автодороги M21 302 кілометр + 500 метрів, де сталась дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 09.08.2022, проходить в межах населеного пункту смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області.
У статті 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 03.10.2023 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.
24.11.2023 від представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2023 у справі № 127/26772/22 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України. Даним вироком встановлено, що винні дії ОСОБА_2 спричинили середнього ступнею тяжкості тілесні ушкодження позивачу та завдали останньому матеріальну шкоду в розмірі 173340 грн. На підставі викладеного ОСОБА_4 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в зазначеному розмірі, а також моральну шкоду в розмірі 150000 грн. З даними вимогами в/ч НОМЕР_1 не може погодитися і вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає. Обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події. Всупереч викладеному матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_4 звертався із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ та страховиком було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Крім того, позивачем клопотань про витребування відповідних доказів через неможливість їх отримання самостійно також не заявлено. Отже, посилання позивача про те, що матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, має сплатити відповідач і обраний позивачем даний спосіб захисту є справедливим та ефективним, є помилковими, оскільки призводять до нехтування положень закону. Позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є взаємопов'язаними та похідними від матеріальних збитків, оскільки визначення розміру моральної шкоди пов'язане із розміром шкоди матеріальної. Вважають, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судом має бути відмовлено в повному обсязі.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 04.12.2023 поданий представником Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 відзив залишив без розгляду, оскільки відзив подано поза межами встановленого судом строку, а клопотання про продовження строку на подання відзиву до закінчення визначеного судом строку не подано; також закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні 20.08.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Засипкін В.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Суду зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом після того, як було встановлено вину особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої йому було завдано матеріальну та моральну шкоду. Військова частина є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, на якому було здійснено ДТП. Усі докази, якими підтверджуються вимоги, наявні в матеріалах цивільної справи. Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2023 у справі № 127/26772/22 визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України. ОСОБА_2 у ході розгляду кримінального провадження матеріальну та моральну шкоду, спричинену ОСОБА_1 , не відшкодував. Завдана ОСОБА_1 матеріальна шкода підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема висновками експертів. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , крім матеріальної, йому була нанесена неабияка моральна шкода, яка виразилась в тому, що внаслідок перенесеної ДТП суттєво порушився його звичний ритм життя, зазнала душевних хвилювань вся його сім'я; він особисто внаслідок отриманої травми хребта зазнав неабияких душевних та фізичних страждань та постійно хвилюється за свій стан здоров'я в майбутньому і потребує тривалої реабілітації; внаслідок злочинних дій винного в ДТП він повністю втратив своє майно (автомобіль), на яке тяжко працював, і тепер не знає, коли зможе придбати автомобіль, який був великою допомогою для сім'ї та для роботи, яку він в даний час внаслідок злочинних дій військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 втратив, як за відсутністю автомобіля, так і внаслідок тривалого лікування від отриманої травми хребта; за розмір відшкодування йому матеріальної шкоди, визначений експертами, він не зможе придбати собі відповідний автомобіль в тому стані, який в нього був, а також внаслідок значної інфляції гривні. Таким чином, він оцінює відшкодування нанесеної йому моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн. Тому позивач просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки, на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 173340 грн; стягнути з військової частини НОМЕР_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки, на його користь моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн, а також просить стягнути на користь держави судовий збір. Після ДТП позивач до МТСБУ не звертався. Під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 звертався до останнього з вимогою відшкодувати завдану шкоду, однак у задоволенні цивільного позову у кримінальному провадженні було відмовлено. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2023 у справі № 127/26772/22 у матеріалах даної цивільної справи відсутній, оскільки це є публічною інформацією. У задоволенні цивільного позову при розгляді кримінального провадження було відмовлено, оскільки, на думку суду, не було доведено, що саме військова частина має нести відповідальність за завдану моральну та матеріальну шкоду. На момент ДТП автомобіль, який належить ОСОБА_1 , був застрахований. Факт того, що військова частина НОМЕР_1 являється власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Камаз», моделі 4310, реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується копією технічного паспорту на автомобіль.
Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні 20.08.2024 суду зазначив, що він не погоджується з висновками сторони позивача про те, що військовослужбовець ОСОБА_2 не надавав матеріальної допомоги ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 матеріальну допомогу на лікування. Позивач спочатку повинен був звернутися до МТСБУ або до страховика про виплату страхового відшкодування. З позовом не згодні, особливо з сумою моральної шкоди. Просять відмовити у задоволенні позовної заяви. На даний час документи, які підтверджують надання ОСОБА_2 матеріальної шкоди ОСОБА_1 , відсутні. Вважають, що відповідачем має бути зазначений саме ОСОБА_2 , а не військова частина НОМЕР_1 .
В судове засідання 04.11.2024 учасники справи не з'явилися, хоч в установленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Засипкін В.А. попередньо подав до суду заяву, у якій просить цивільну справу розглядати за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_3 попередньо подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги не визнають, заперечують з приводу їхнього задоволення. Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 звертався з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ та страховиком було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Також позивач не звернувся з позовом до винуватця ДТП ОСОБА_2 , а з незрозумілих причин обрав як відповідача військову частину. Крім того, позивачем клопотань про витребування відповідних доказів чи неможливість їх отримання самостійно також не заявлено. Отже, посилання позивача про те, що матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, має сплатити відповідач і обраний позивачем даний спосіб захисту є справедливим та ефективним, є помилковим, оскільки призводить до нехтування положень закону. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, то ці вимоги є взаємопов'язаними та похідними від матеріальних збитків, оскільки визначення розміру моральної шкоди пов'язане із розміром шкоди матеріальної. Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до безпідставного збагачення. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір моральної шкоди в сумі 150000,00 грн таким критеріям не відповідає.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 04.11.2024 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучено фотокопію висновку експерта від 19.09.2022 №СЕ-19/102-22/12159-АВ Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, у якому зазначено, що матеріальний збиток нанесений ОСОБА_1 - власнику транспортного засобу «Seat Cordoba» 2004 року випуску, сірого кольору, ідентифікаційний номер кузова транспортного засобу « НОМЕР_5 », реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на 302 км + 500 м ділянки автомобільної дороги М-21 «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський» за участі водія військового вантажного автомобіля марки «КАМАЗ» моделі 4310, реєстраційний номер НОМЕР_6 ОСОБА_2 , станом на 09.08.2022 становив 173340,00 грн (а.с. 14-21).
Згідно з фотокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , власником транспортного засобу «Seat Cordoba» 2004 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_1 (а.с. 9).
Відповідно до фотокопії висновку експерта Відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи №715 від 23.09.2022, на підставі даних «Медичної карти стаціонарного хворого» №9283 «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» та даних СКТ поперекового відділу №2693 від 10.08.2022 (протокол обстеження, диск) на ім'я ОСОБА_1 , 1981 року народження, у ОСОБА_1 09.08.2022 було виявлено тілесні ушкодження: «Закритий компресійний перелом 2-го поперекового хребця без порушення функції спинного мозку. Садна лівого передпліччя»; дані тілесні ушкодження у ОСОБА_1 не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, виникли від травматичної дії тупого твердого предмету (предметів), індивідуальні чи групові особливості яких не відобразились, давністю утворення, можливо, в строк та за обставин, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи - 09.08.2022, за ступенем тяжкості належать: закритий компресійний перелом 2-го поперекового хребця без порушення функції спинного мозку - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я (п.2.2.1 «в» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995 року); садна лівого передпліччя - до легких тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995 року) (а.с. 11-13).
З копії заключення лікаря КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» від 10.08.2022 №2693 убачається, що у ОСОБА_1 виявлено КТ ознаки компресійного перелому тіла L2 хребця 1 ст., остеохондроза, спонділоартроза поперекового відділу хребта. Артроз крижово-клубових з'єднань (а.с. 10).
У статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини (постанова ВС від 13 березня 2024 року в справі № 569/4753/23).
В частині першій статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В частині першій статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення з військової частини НОМЕР_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки, на його користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 173340 грн, а також з вимогою про стягнення з військової частини НОМЕР_1 , як власника джерела підвищеної небезпеки, на його користь моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В частині другій статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина перша статті 81 ЦПК України).
Сторона позивача у позові та у наданих в судовому засіданні поясненнях зазначає, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2023 по справі № 127/26772/22 було визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Також сторона позивача вказує на те, що обставини наявності неправомірності дій військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , внаслідок яких позивачеві завдана шкода, на даний час підтверджується матеріалами досудового слідства, які викладені у вироку.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 (справа №129/1033/13-ц) зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто «концепція негативного доказу» не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
З матеріалів справи убачається, що до позовної заяви копію вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2023 (КП № 127/26772/22), яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, долучено не було.
Так, Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою судді від 16.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків позовної заяви, оскільки позивач, зазначаючи в позовній заяві про те, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2023 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, не долучив вказаний доказ до матеріалів справи.
Вказана вимога ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.08.2023 стороною позивача залишилася без виконання.
Крім того, в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Засипкін В.А. в обґрунтування ненадання копії вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2023 зазначив про те, що це є публічною інформацією, а тому представник не вбачав доцільності долучення такого доказу.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Сторона позивача в обґрунтування позовних вимог також стверджує, що транспортний засіб марки «Камаз» моделі 4310, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 на момент вчинення кримінального правопорушення був військовослужбовцем та проходив військову службу у військові частині НОМЕР_1 , тобто перебував із військовою частиною у трудових відносинах, тому завдану військовослужбовцем ОСОБА_2 шкоду повинна відшкодовувати військова частина, на обліку та у оперативному управлінні якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб марки «Камаз», модель 4310, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Також сторона позивача стверджує, що обставини наявності неправомірності дій військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , внаслідок яких позивачеві завдана шкода, на даний час підтверджується матеріалами досудового слідства, які викладені у вироку.
Однак жодних доказів, які б підтверджували вищевказані обставини, до позовної заяви та під час розгляду справи стороною позивача долучено не було.
Тобто необхідної наявності як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка ОСОБА_2 ; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою, завданою ОСОБА_1 ; вина ОСОБА_2 ), так і спеціальних умов (перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 ; завдання шкоди під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових (службових) обов'язків) для покладення на військову частину НОМЕР_1 відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, стороною позивача жодними доказами не доведено.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 707/2882/19)
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача недоведеними, а тому в задоволенні таких вимог слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заявиОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: с. Мартинівське, Вознесенського району Миколаївської області.
Дата складення повного судового рішення - 06.11.2024.