Справа № 350/2188/23
Номер провадження 2/350/106/2024
(заочне)
05 листопада 2024 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі :
головуючого судді Бейка А.М.,
секретаря судового засідання Маєвської С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
І.Стислий виклад позицій сторін:
Позивачка звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього на її користь 13559 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, 5700 грн. за послуги експерта, 1073,80 грн. сплаченого судового збору та витрати пов'язані з наданням правової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що 12.09.2023 року вона із родичами на території свого домогосподарства зводили огорожу, протяжність якої становила 13 метрів у довжину. Ввечері близько 21:00 год їхній сусід, відповідач по справі ОСОБА_2 , висловив у її сторону невдоволення тим, що дана огорожа перешкоджатиме йому у користуванні земельною ділянкою, на що вона йому повідомила про встановлення огорожі в межах її земельної ділянки, яка належить їй на праві власності. Відповідач провокував конфлікт, після чого транспортним засобом (трактором) умисно в'їхав у її огорожу та деформував її. Після чого вона викликала працівників поліції, які склали на відповідача адміністративний протокол за вчинені правопорушення, які передбачені ст.124 та ст.122-4 КУпАП. Постановою Рожнятівського районного суду №350/1422/23 від 20.11.2023 року відповідача було визнано винним у вчиненні вказаних правопорушень.
Внаслідок протиправних дій відповідача їй завдано матеріальну шкоду, оскільки на відновлення огорожі їй знову прийдеться придбати будівельні матеріали для чого необхідно буде витратити немалі кошти. Позивачка звернулася до експерта для визначення суми завданої матеріальної шкоди, провівши експертне будівельно-технічне дослідження, сума збитків становить 13559 грн.
Вказала, що протиправними умисними діями відповідача їй також завдано моральну шкоду, оскільки для зведення огорожі було витрачено чимало зусиль та часу, приведення огорожі у непридатний стан викликало у неї почуття того, що оточуючі і всі, хто бачив пошкоджене думають про неї як про особу, яка допустила безгосподарність, хаос у себе на подвір'ї, що зумовило появі у неї дратівливості, безсоння, замкнутості та небажання спілкуватися із оточуючими, рідними.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Устінський А.В. у судове засідання не прибули, останній подав до суду заяву про розгляд цієї справи у відсутності сторони позивача, також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань суду не подавав.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 суд залишив без руху позовну заяву.
27.12.2023 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від позивачки поступила заява на виконання ухвали суду.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив справу до підготовчого судового засідання з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22.01.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
22.02.2024 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від позивачки поступило клопотання про допит свідків.
14.03.2024 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від позивачки поступило заперечення проти прийняття зустрічної позовної заяви.
19.03.2024 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивачки поступила заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
19.03.2024 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивачки поступила заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22.03.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою відеоконференцзв'язку «EasyCon».
22.03.2024 року до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивачки поступила заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2024 суд задоволив клопотання представника позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщень суду.
01.04.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача поступила заява про залишення позову без розгляду.
17.04.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача поступила заява про відкладення судового засідання в справі.
08.05.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача поступило клопотання про зупинення провадження у справі.
09.05.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивачки поступило заперечення проти клопотання про зупинення провадження.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 суд зупинив провадження у справі.
Постановою Іван-Франківського апеляційного суду від 16.07.2024 року, суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Устінський А.В., ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
27.09.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача поступила заява про відкладення судового засідання в справі.
04.11.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивачки поступила заява про ознайомлення з матеріалами справи.
04.11.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника позивачки поступила заява про розгляд справи у відсутності сторони позивачки, у якій він також зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2024 суд постановив провести заочний розгляд цієї цивільної справи.
Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 (а.с.2) позивачка у справі ОСОБА_1 .
Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданої приватним нотаріусом Локатир М.В. (а.с.4), підтверджується, що спадкоємцем земельної ділянки, площею 0.1856 га, яка розташована по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Згідно копії витягу з державного реєстру речових прав від 04.05.2023 року (а.с.5), вбачається, що власником земельної ділянки є ОСОБА_1 .
З відповіді відділення поліції №2 (смт.Рожнятів) на адвокатський запит № 4329/108/61012023 від 04.09.2023 року (а.с.6), вбачається, що 12.08.2023 року о 20:56 год. до відділення поліції надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 своїм трактором пошкодив огорожу та втік з місця події, відносно ОСОБА_2 складено адміністративні протоколи, які направлено до Рожнятівського районного суду для прийняття рішення.
Згідно копії постанови Рожнятівського районного суду від 20.11.2023 року (а.с.7-8 зворотня сторона), ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП.
Згідно висновку експерта №20/Е від 27.11.2023 року (а.с.9-66), вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, чи/або руйнування, що виникли унаслідок механічного впливу на огорожу за адресою АДРЕСА_1 , становить 13559 грн., розмір завданої матеріальної шкоди огорожі за адресою АДРЕСА_1 , унаслідок механічного впливу на неї становить 13559 грн.
Копією рахунку № 23/2023 від 13.11.2023 року (а.с.67), підтверджується, що ОСОБА_1 понесла витрати у розмірі 5700 грн. за проведення експертного будівельно-технічного дослідження.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:
Проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
У даному випадку між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженням майна.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування майнової шкоди у сумі 13559 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки з вини відповідача позивачці завдано збитків у зв'язку з пошкодження належного їй майна, що підтверджується висновком будівельно-технічного експертизи № 20/Е від 27.11.2023.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Положеннями частин першої третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивачка в своєму позові зазначає, що моральна шкода полягає у тому, що протиправними умисними діями відповідача, а саме приведенням огорожі у непридатний стан, у неї викликало почуття того, що всі оточуючі і всі, хто бачив пошкоджене думають про неї як про особу, яка допустила безгосподарність, хаос в себе на подвір'ї, що зумовило появі у неї дратівливості, безсоння, замкнутість та небажання спілкуватися із оточуючими, рідними. Ситуація, що стала підставою цього позову за звичайних умов суспільного життя є неодмінно психотравмуючою за своєю сутністю.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оцінюючи розмір відшкодування позивачці моральної шкоди, суд враховує моральні страждання ОСОБА_1 пов'язані з пошкодженням їй майна, порушенням стану її здоров'я, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з протиправними діями відповідача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача у сумі 5 000 грн.
V. Розподіл судових витрат:
У позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати по справі, до яких відносяться витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за звернення до суду із цим позовом та проведенням будівельно-технічної експертизи.
Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Як зазначалося вище, витрати, пов'язані із проведенням будівельно-технічної експертизи у сумі становлять 5700 грн. на підтвердження вартості позивачем надано копію рахунку №20/2023 від 13.11.2023 року (а.с.67).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Квитанцією від 06.11.2023 (а.с.68) підтверджено, що за подання до суду позовної заяви позивачка сплатила до державного бюджету судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, тому понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору та витрати пов'язані з проведенням експертизи, слід стягнути з відповідача у її користь.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_2 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень матеріальної шкоди, 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 80 коп. судових витрат та 5700 (п'ять тисяч сімсот) гривень витрат на послуги експерта, а всього разом - 25 332 (двадцять п'ять тисяч триста тридцять дві) гривні 80 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М.Бейко