Справа № 623/1923/18
Провадження № 1-в/638/859/24
05 листопада 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові подання начальника Ізюмського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, щодо приведення вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2018 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративне правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року відносно засудженої:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Слабунівка Балаклійського району Харківської області, українки, громадянки України, розлученої, непрацюючої, раніше несудимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло вищевказане подання, яке мотивоване тим, що вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2018 ОСОБА_4 була засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, де остання своїми протиправними діями 16.06.2018 завдала матеріальну шкоду потерпілому на суму 639,83 грн.
09.08.2024 набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі вищевикладеного, начальник Ізюмського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області просить привести вищевказаний вирок у відповідність до Закону №3886-ІХ.
У судовому засіданні прокурор проти задоволення подання не заперечував.
Представник Ізюмського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання не з'явилась, надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності, подання підтримає в повному обсязі.
Засуджена ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась, про причини не явки суду не повідомила.
Суд, вислухавши прокурора, дослідивши матеріали подання, приходить до наступного.
Під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до ч. 3 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 62 КК України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_4 засуджена 06.09.2018 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 190, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2018 року встановлено, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України 16 червня 2018 року та завдала матеріальну шкоду потерпілому на суму 639 грн. 83 коп.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
За висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з п. 5 під. 1 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн. 00 коп., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1п. 169.1 ст. 169 роз. IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до п.п.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПК України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 01 січня 2018 року становить 1762 грн. 00 коп.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за крадіжку настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року у справі №0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2018 року за ч. 1 ст. 190 КК України.
Таким чином, подання начальника Ізюмського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, щодо приведення вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2018 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративне правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року відносно засудженої ОСОБА_4 обґрунтоване та таке, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, ст. ст. 4, 5, 74 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд -
Подання начальника Ізюмського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, щодо приведення вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2018 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративне правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року відносно засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.09.2018 за ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Суддя ОСОБА_1