Справа №403/565/23 провадження № 2/403/232/24
05 листопада 2024 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Руссу В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 69385 грн. 05 коп., яка складається із заборгованості за: основною сумою боргу - 29673 грн. 78 коп., відсотками - 17996 грн. 79 грн. та комісіями - 21714 грн. 48 коп..
Позов обгрунтовується тим, що 02 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк», як первісним кредитором, (далі по тексту рішення - АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитни й договір №Z06.24926.005767940, згідно умов якого відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі, у строки і на умовах, визначених цим договором. Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення 07 липня 2023 року договору факторингу №07072023 сторони кредитора у кредитному договорі №Z06.24926.005767940 від 02 жовтня 2019 року з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач прохав стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості, а також понесені судові витрати.
Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог у встановлений судом строк не подав.
ІІ. Заяви та клопотання.
Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно письмових клопотань, викладених в прохальній частині позовної заяви та письмовій заяві від 30 жовтня 2024 року, прохав провести судове засідання за його відсутності та не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України (а.с.4, 83-84).
Відповідачем по справі ОСОБА_1 04 листопада 2024 року до суду була подана заява про долучення до матеріалів цивільної справи копії довідки про його перебування на військовій службі з 07 квітня 2023 року (а.с.87).
Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийнято до розгляду та визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.72-73).
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
02 жовтня 2019 року між АТ «Ідея Банк»», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір кредиту та страхування №Z06.24926.005767940 (далі - Договір), згідно умов якого (пункти 1.1-1.4) кредитодавець надає позичальнику строком на 36 місяців цільовий кредит у сумі 34000,00 грн. із встановленням змінюваної процентної ставки в розмірі 21.99% річних (а.с.5).
Датою повернення кредиту є 02 жовтня 2022 року (пункт 1.6 Договору).
Надання позичальнику кредиту (пункт 1.7 Договору) здійснюється шляхом переказу банком коштів в розмірі 31050,23 грн. на рахунок позичальника №26208001771617 IBAN ( НОМЕР_1 ), який відкритий в АТ «Ідея Банк», а також шляхом виконання банком доручення позичальника щодо оплати страхового внеску за рахунок кредиту в розмірі 2949,77 грн. згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 цього Договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ТДВ «СК «Аркс Лайф» в АТ «Ідея Банк» №26503001012640 IBAN ( НОМЕР_2 ).
Як вбачається зі змісту п.1.5 Договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Інші послуги».
Згідно з пунктом 3 Договору, нанесенням власноручного підпису під цим Договором, позичальник погодився з тим, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід'ємними складовими цього Договору (а.с.5).
Згідно п.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що в Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено: детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за Договором.
Судом встановлено, що Паспорт споживчого кредиту (Додаток №1 до Договору), який містить умови кредитування, а також порядок повернення кредиту (кількість, розмір та періодичність внесення платежів) був підписаний відповідачем ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року (а.с.6).
Судом також встановлено, що 02 жовтня 2019 року АТ «Ідея Банк» на підставі договору №Z06.24926.005767940 було здійснено перерахування коштів в сумі 31050,23 грн., що підтверджується копією ордера-розпорядження № 1 про видачу кредиту (а.с.7).
Крім того, 02 жовтня 2019 року АТ «Ідея Банк» на виконання умов Договору було здійснено перерахування коштів в сумі 2949,77 грн., що підтверджується копією ордера-розпорядження №2 про сплату страхового платежу від ОСОБА_1 (а.с.7).
Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в загальній сумі 34000,00 грн. та періодичне здійснення ним погашення строкового основного боргу та процентів по кредитному договору підтверджується випискою по його особовому рахунку за період з 02 жовтня 2019 року по 07 липня 2023 року (а.с.46-50).
07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) був укладений договір факторингу №07072023, за яким клієнт відступив фактору за плату права вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників (пункт 2.1) (а.с.52-58).
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників №2 до договору факторингу №07072023 від 07 липня 2023 року, АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 876) за кредитним договором №Z06.24929.005767940 від 02 жовтня 2019 року на загальну суму заборгованості 69385,05 грн. (а.с.59-61).
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, наданого позивачем по справі (а.с.51), загальна сума заборгованості відповідача станом на 07 липня 2023 року (дату відступлення права вимоги) складає 69385,05 грн., з яких:
- заборгованість за основним боргом - 29673,78 грн.;
- заборгованість за відсотками - 17996,79 грн.;
- заборгованість за комісіями - 21714,48 грн..
Отже, за період перебування права вимоги за договором №Z06.24926.005767940 від 02 жовтня 2019 року у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (з 07 липня по 30 листопада 2023 року), позивач не здійснював додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача, а прохав стягнути із відповідача лише ту заборгованість за кредитом, яка була нарахована первісним кредитором АТ «Ідея Банк».
Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 02 жовтня 2019 року договору кредиту та страхування №Z06.24926.005767940, а також отримання за ним грошових коштів у загальній сумі 34000 грн. 00 коп..
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача первісним та (або) новим кредитором в матеріалах цивільної справи також відсутні.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що за умовами укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору кредиту та страхування №Z06.24926.005767940 від 02 жовтня 2019 року, останній отримав від АТ «Ідея Банк» в якості кредиту грошові кошти в сумі 34000 грн.00 коп., однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не виконував належним чином, внаслідок чого у нього станом на 07 липня 2023 року виникла заборгованість за основним боргом (кредитом) у сумі 29673 грн.78 коп. та заборгованість за відсотками в сумі 17996 грн.79 коп..
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору кредиту та страхування №Z06.24926.005767940 від 02 жовтня 2019 року, укладеного між ним та АТ «Ідея Банк» (первісним кредитором), а також договору факторингу №07072023 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними. На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором кредиту та страхування №Z06.24926.005767940 від 02 жовтня 2019 року щодо повернення суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами, право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору відступлення прав вимоги №07072023 від 07 липня 2023 року, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за основним боргом (кредитом) - 29673 грн. 78 коп. та процентами за користування кредитом в загальному розмірі - 17996 грн. 79 коп., а всього в загальному розмірі 47670 грн. 57 коп..
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісіями в сумі 21714,48 грн., суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також послуги кредитного посередника (за наявності).
Відповідно до п.5 «Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (в редакції, чинній на дату укладення договору, далі - Правила), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
За змістом п.5 додатку 2 до Правил («Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит») у колонці 7 «Платежі за додаткові та супутні платежі банку» у розрізі платежів за колонками 7.1 «за ведення рахунку», 7.2 «розрахунково-касове обслуговування», 7.3 «комісія за надання кредиту», 7.4 «інші послуги банку» і т.д. мають зазначатися усі платежі споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. При цьому у разі надання банком «інших послуг» (колонка 7.4) інформація за кожним видом платежу має зазначатися в окремій колонці таблиці (тобто, у разі розширення переліку платежів перелік колонок має бути відповідно доповнений).
Як вбачається зі змісту п.1.5 Договору №Z06.24926.005767940, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та ДКБОФО, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Інші послуги».
Матеріали цивільної справи не містять доказів підписання відповідачем ОСОБА_1 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (саме в тій редакції, яка була чинною на дату укладення кредитного договору), а тому зазначений договір не може вважатися складовою частиною укладеного між відповідачем та АТ «Ідея Банк» договору кредитування та страхування №Z06.24926.005767940 від 02 жовтня 2019 року, що відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, та який відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом з тим, з метою забезпечення всебічності та повноти з'ясування обставин справи, зокрема, змісту послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, зазначеної в п.1.5 підписаного відповідачем кредитного договору, за надання якої він мав сплачувати щомісячну плату, суд вважає за можливе дослідити окремі положення ДКБОФО, які стосуються даної послуги.
Так, згідно з п.9.1 ДКБОФО (в редакції, введеній в дію з 30 вересня 2019 року) АТ «Ідея Банк» надає позичальнику споживчий кредит на підставі цього договору та договору кредиту, укладеного з позичальником. Умови договору кредиту в сукупності з умовами цього договору визначають цілісні умови кредитування позичальника, передбачені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.9.8.2 ДКБОФО за користування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком за договором кредиту, що включає в себе: надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме: зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрів банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Натомість умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Судом встановлено, що за змістом п.4 Договору №№Z06.24926.005767940 сторони дійшли згоди про те, що в Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено: детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за Договором.
В Додатку №1 до договору №Z06.24926.005767940 (паспорт споживчого кредиту) розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості (пункт 4) складає 2.50% щомісячно від початкової суми кредиту, а платежі за додаткові та супутні послуги (пункт 5) становлять виключно плату за «інші послуги банку» (колонка 7.4).
Натомість нарахування банком плати за ведення рахунку (колонка 7.1), розрахунково-касове обслуговування (колонка 7.2) та надання кредиту (колонка 7.3) умовами кредитування, зазначеними в Додатку №1, не передбачено.
Доказів надання АТ «Ідея Банк» відповідачу ОСОБА_1 будь-яких інших послуг з обслуговування кредитної заборгованості (крім тих, що пов'язані з наданням інформації по кредиту) матеріали цивільної справи не містять.
Будь-яких доказів отримання відповідачем інформації за кредитом більше одного разу на місяць суду також надано не було.
Переліку інших послуг, зазначених в колонці 7.4 п.5 Додатку №1, за які банком була встановлена щомісячна плата за період з 02 листопада 2019 року по 02 жовтня 2022 року та на отримання яких банк мав право згідно положень ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а також доказів їх надання відповідачу, як позичальнику, ні кредитний договір, ні Додаток №1 до нього, ні позовна заява не містять.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, враховуючи не надання позивачем доказів наявності та переліку інших банківських послуг, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та повернення кредиту, які надавались АТ «Ідея Банк» відповідачу ОСОБА_1 , а також доказів погодження з ним таких послуг, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування та включення АТ «Ідея Банк» до суми заборгованості за договором №Z06.24926.005767940 від 02 жовтня 2019 року сум комісії за «інші послуги банку», зазначені в п.5 Додатку №1 до цього договору, а тому позов в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісіями в сумі 21714,48 грн., як складова частина заборгованості, право вимоги за якою набув позивач, задоволенню не підлягає.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №156/268/21 від 03 серпня 2022 року, при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, особливо при заочному порядку розгляду справи. Проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.
Отже, висновок суду про відмову у стягненні з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією, при відсутності його заперечень проти позову, грунтується саме на дослідженні судом умов укладеного ним з АТ «Ідея Банк» кредитного договору та вимогах закону, а тому не може свідчити про порушення судом обов'язку доказування, передбаченого ст.81 ЦПК України.
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №53564 від 12 грудня 2023 року позивачем по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп. (а.с.1).
З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» кошти по сплаті судового збору в розмірі 1844 грн. 03 коп. (2684 грн. 00 коп. (100%) - 839 грн. 97 коп. (31,295618%), при цьому 31,295618% = 21714 грн. 48 коп. (сума заборгованості за комісіями, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Натомість вказані представником позивача в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, крім судового збору, - витрати, пов'язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1342,00 грн. (0,5 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб), не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на ненадання позивачем належних письмових доказів на підтвердження понесення ним даних витрат у вказаному розмірі.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, відсутні.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z06.24926.005767940 від 02 жовтня 2019 року в загальній сумі 47670 грн. 57 коп. (сорок сім тисяч шістсот сімдесят гривень п'ятдесят сім копійок).
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку розподілу судових витрат, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1844 грн. 03 коп. (одна тисяча вісімсот сорок чотири гривні три копійки).
Повне ім'я та найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження (юридична адреса): вул.Симона Петлюри, буд.№30, м.Київ, поштовий індекс 01032, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014, рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.Ю.Атаманова