05 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 260/8700/23
адміністративне провадження № К/990/12551/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 (суддя Скраль Т.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 (колегія суддів: Довга О.І., Глушко І.В, Запотічний І.І.) у справі № 260/8700/23 за позовом ОСОБА_1 до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій,
І. РУХ СПРАВИ
1. 11.10.2023 позивач звернувся до суду з позовом до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа ОСОБА_2 , в якому просив, дослівно: "визнати незаконними дії Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області щодо неналежного врядування, зокрема щодо відмови ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки за заявами від 02.10.2014 року, 06.04.2016 року, 06.02.2018 року, 11.10.2018 року, 07.04.2021 року, 30.11.2021 року, які призвели до порушення його права на приватизацію земельної ділянки, надання недостовірної інформації ОСОБА_1 в рішенні від 29.10.2014 року, рішенні від 13.04.2016 року, рішенні від 14.03.2018 року, рішенні 19.10.2018 року щодо відмови йому в складанні проекту відведення земельної ділянки в с. Минай, а саме в частині, що виділення земельної ділянки суперечить генеральному плану забудови села Минай та містобудівній документації с. Минай".
2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі.
3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд 29.02.2024 ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 залишив без змін.
5. Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, встановлений статтею 122 КАС України.
6. Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить їх скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ним не пропущено строки звернення до суду, оскільки він оскаржує неправомірні дії відповідача щодо неналежного врядування, а саме: рішення відповідача від 29.10.2014, 13.04.2016, 14.03.2018, 19.10.2018 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав невідповідності містобудівній документації с. Минай. Вказані дії та рішення відповідача призвели до порушення права позивача на приватизацію земельної ділянки, надання переваги третім особам, чим було порушене право рівності. Позивач звертає увагу, що не оскаржує кожне рішення відповідача, а оскаржує систематичне порушенням відповідачем прав позивача, тобто вважає, що протиправні дії суб'єкта владних повноважень були триваючими. Крім того зазначає, що позивачу достеменно невідомо, коли земельну ділянку, на яку він претендував, передали у приватну власність іншій особі, тому не знає дату початку порушення його права.
8. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 відкрито касаційне провадження.
9. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
10. Зважаючи на предмет касаційного оскарження, справа розглядається в порядку письмового провадження.
11. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
13. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
14. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
15. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
16. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
19. Відповідно до частини третьої цієї статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
20. Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
22. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказує, що предметом позову є вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо належного врядування, яке виразилося в неодноразовій відмові із 2014 по 2021 рік позивачу в приватизації одних і тих самих земельних ділянок з різних мотивів, проте, в подальшому вказані земельні ділянки були передані третім особам. Наголошує, що не оскаржує рішення відповідача, якими йому відмовлено у задоволенні його клопотань, оскільки не вважає їх протиправними. Водночас вважає, що відповідач протягом тривалого часу вводив позивача в оману та неналежно ставився до виконання власних повноважень.
20.05.2022 позивач звернувся із подібним позовом до Ужгородського міськрайонного суду, що підтверджує позовною заявою від 18.05.2022, оскільки вважав спірні правовідносини цивільними.
20.01.2023 Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області закрив провадження у справі №308/6105/22 у зв'язку із порушенням правил підсудності. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.07.2023 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2023 залишено без змін.
За наведених обставин, вважає, що ним пропущено шестимісячний строк звернення до суду з поважних причин.
23. Позовна заява у справі, що розглядається, подана 10.10.2023 через підсистему "Електронний Суд".
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
25. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
26. З матеріалів справи встановлено, що, звертаючись до суду із цивільним позовом, позивач просив визнати незаконними дії Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області щодо:
1) відмови в наданні йому земельної ділянки за завами від 02.10.2014, 06.04.2016, 06.02.2018, 11.10.2018, 07.04.2021, 30.11.2021, що призвело до порушення його права на приватизацію земельної ділянки;
2) надання йому недостовірної інформації у рішеннях від 29.10.2014, 13.04.2016, 14.03.2018, 19.10.2018 про відмову в складанні проекту відведення земельної ділянки у с. Минай, в частині інформації, що виділення земельної ділянки суперечить генеральному плану забудови цього села та містобудівній документації с. Минай.
27. Водночас, звертаючись із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства, позивач наголошує, що предметом заявленого спору не є ані рішення відповідача, ані його бездіяльність, а оскаржує дії відповідача щодо неналежного врядування, яке виразилося в неодноразовій відмові позивачу в період з 2014 по 2021 рік з різних мотивів у приватизації земельних ділянок, які в подальшому були відчужені іншим особам.
28. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звернувшись з позовом у жовтні 2023 року, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, який слід обчислювати з листопада 2021 року.
29. Суд зазначає, що позивачем не було наведено жодної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Звернувшись до суду з цивільним позовом, позивач міг одночасно звернутись із позовною заявою до адміністративного суду, при цьому, як заявляє позивач, позовні вимоги не є тотожними.
30. До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
31. Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак і про залишення без розгляду цього позову.
32. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
33. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
34. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Н.В. Коваленко
А.І. Рибачук