23 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 465/3172/24 пров. № А/857/20962/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 30 липня 2024 року (суддя Кузь В.Я., ухвалене в м. Львові) у справі № 465/3172/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1775256 від 29.03.2024р. та скасувати рішення №102 від 08.04.2024 начальника УПП та закрити провадження у справі.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 30 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Франківського районного суду міста Львова від 30 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що він не вчиняв інкримінованого йому правопорушення. Зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу щодо вчинення такого.
В судовому засіданні апелянт та його представник надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін. Просив розгляд справи проводити без участі його представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апелянта та його представника, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2024 року інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесено постанову серії ЕНА №1775256 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Згідно постанови, 29.03.2024р. об 15 год. 20 хв. у місті Львові по вулиці Джерельна 57 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 з обладнаними засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, а також не пред'явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.3.в ПДР України.
Даною постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 (п"ятсот десять) гривень.
З даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення штрафу ОСОБА_1 не погодився, відтак звернувся в суд з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції зробив висновок, що постанова у справі про адміністративне правопорушення в даному випадку винесена у межах повноважень відповідача в порядку та спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
П.2.3.в ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з керуванням транспортним засобом з обладнаними засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки, а також не пред'явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу
Ч.5 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуючи постанову серії ЕНА №1775256 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі покликається на те, що відповідачем, в супереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, зокрема керуванням транспортним засобом з обладнаними засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб'єкта владних повноважень, у розглядуваній справі - Управління патрульної поліції у Львівській області та інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , як посадову особу, яка виносила оскаржувану постанову, покладено обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що на підтвердження своїх тверджень, щодо невчинення адміністративного правопорушення, останній не надав будь-яких доказів. Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, тобто суб'єкта владних повноважень, а не на фізичну особу щодо якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо посилання суду першої інстанції на те, що з долученого до відзиву на позовну заяву диску з відеозаписом та встановлено, що у файлі під назвою "clip-0" час "clip-3" чітко зафіксовано те, що позивач перебував в транспортному засобі, будучи не пристебнутим ременем безпеки та не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу колегія суддів зазначає таке.
З файлу під назвою "clip-0" час "clip-3" який наявний на диску з відеозаписом долученого до відзиву на позовну заяву на який посилається позивач не вбачається факту саме керування транспортним засобом з обладнаними засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки.
Відтак в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем п.2.3.в ПДР України яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами (фото, відеозапис, покази свідків тощо) вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Статтею 286 КАС України, визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки докази того, що позивачем було вчинено порушення ПДР України у матеріалах справи відсутні, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
З огляду на викладене, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 30 липня 2024 року у справі №465/3172/24 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Філь Андрія Степановича серії ЕНА № 1775256 від 29 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та закрити провадження у справі.
В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 01.11.2024