30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/8322/23 пров. № А/857/14709/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (головуючої судді Подлісної І.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль повний текст рішення складено 31.01.2024) у справі № 500/8322/23 за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Тернопільській області 27.12.2023 звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 243120,50 грн. з них: по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі - 240 338, 50 грн.; - по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі - 2 782,00 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки податкові повідомлення рішення позивача нараховані на нерухомість, яку відповідач відчужила до звітного періоду та, якою відповідно не володіла, отже, відповідно відсутні підстави для нарахування податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Нараховуючи такі податки та в подальшому звертаючись із позовом до суду позивач або не перевірив наявності спірного майна у відповідача у звітний період, або ж володіючи даною інформацію свідомо подав завідомо безпідставний позов з метою стягнути кошти з відповідача без законних на те підстав.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження та від 30.10.2024 продовжено строк розгляду справи, з 05.08.2024 по 18.08.2024 головуючий суддя перебувала у відпустці.
10.10.2024 до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи: Копію договору купівлі-продажу № 830 від 30.09.2022; Копію договору купівлі-продажу № 896 від 14.10.2022; Копію договору купівлі-продажу № 973 від 01.11.2022; Копію договору купівлі-продажу № 1041 від 23.11.2022; Копію договору купівлі-продажу № 1713 від 09.12.2021; Копію договору купівлі-продажу № 1746 від 10.12.2021; Копію договору купівлі-продажу № 1791 від 20.12.2021; Копію договору купівлі-продажу № 1794 від 21.12.2021; Копію договору купівлі-продажу № 1848 від 25.12.2021; Копію договору купівлі-продажу № 1851 від 25.12.2021; Копію договору купівлі-продажу № 1859 від 27.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1862 від 27.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1863 від 27.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1864 від 27.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1865 від 27.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1867 від 27.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1872 від 28.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1873 від 28.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1874 від 28.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1875 від 28.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1881 від 28.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1885 від 28.12.2021; Копію договору купівлі-продажу з додатками № 1888 від 29.12.2021; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 392666770 від 28.08.2024, які долучені до матеріалів справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідач фізична особа ОСОБА_1 , 22.01.1971 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на обліку в Тернопільській ДПІ Головного управління ДПС у Тернопільській області як платник податків.
Згідно довідки про наявність податкового боргу, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 23.11.2023 по платежах, що контролюються Головним управлінням ДПС у Тернопільській області має наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі - 243 120,50 грн. в т.ч.: - по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі - 240 338, 50 грн. (основний платіж); - по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі - 2 782,00 грн. (основний платіж) (аркуш справи 7).
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області здійснено розрахунок суми позовних вимог з податкового боргу платника податків ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (КБК: 18010200) з підстав виникнення за податковими повідомленнями рішеннями: №0342532-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1111,50 грн., №0342565-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1235,00 грн., №0342567-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1241,50 грн., №0342569-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1241,50 грн., №0342573-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1111,50 грн., №0342574-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1079,00 грн., №0342581-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1079,00 грн., №0342582-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 3113,50 грн., №0342583-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 2983,50 грн., №0342528-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1131,00 грн., №0342535-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 213721,00 грн., №0342544-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1040,00 грн., №0342555-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1131,00 грн., №0342556-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 2918,50 грн., №0342557-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 3854,50 грн., №0342568-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1111,50 грн., №0342575-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1235,00 грн., всього боргу по платежу 240338,50 грн. Розрахунок суми позовних вимог з податкового боргу платника податків ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (КБК: 18010300) з підстав виникнення, відповідно до податкових повідомлень-рішень від 06.03.2023 №0021569-2407-1918 на суму - 299,00 грн., №0021570-2407-1918 на суму - 260,00 грн., №0021571-2407-1918 на суму - 260,00 грн., №0021572-2407-1918 на суму - 299,00 грн., №0021573-2407-1918 на суму - 253,50 грн., №0021574-2407-1918 на суму - 299,00 грн., №0021575-2407-1918 на суму - 292,50 грн., №0021576-2407-1918 на суму - 299,00 грн., №0021577-2407-1918 на суму - 260,00 грн., №0021578-2407-1918 на суму - 260,00 грн., всього боргу по платежу 2782 грн. (а. с. 8-9).
Відповідно до інформаційних баз даних Головного управління ДПС у Тернопільській області за ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (аркуші справи 21-22).
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформована та надіслана відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 09 серпня 2023 року №0003534-1303-1900, (аркуш справи 11).
Оскільки ОСОБА_1 добровільно у встановлені законом строки не сплатила до бюджету податковий борг, Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося із позовом про стягнення податкового боргу у розмірі 243120,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпунктів 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини
Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пункту 56.1. статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
За правилами пункту 56.2. статті 56 ПК України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Відповідно до пункту 56.18. статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно із пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи.
Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Всі фізичні особи платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом (пункт 63.5 статті 63 ПК України).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 р. за № 1306/31174, усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
За правилами пункту 1 Розділу IX Порядку, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою №5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно.
Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7. статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42Кодексу.
Отже, законодавством встановлено обов'язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що позивачем прийняті податкові повідомлення рішення: №0342532-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1111,50 грн., №0342565-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1235,00 грн., №0342567-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1241,50 грн., №0342569-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1241,50 грн., №0342573-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1111,50 грн., №0342574-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1079,00 грн., №0342581-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1079,00 грн., №0342582-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 3113,50 грн., №0342583-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 2983,50 грн., №0342528-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1131,00 грн., №0342535-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 213721,00 грн., №0342544-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1040,00 грн., №0342555-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1131,00 грн., №0342556-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 2918,50 грн., №0342557-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 3854,50 грн., №0342568-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1111,50 грн., №0342575-2407-1918 від 11.04.2023 на суму 1235,00 грн., від 06.03.2023 №0021569-2407-1918 на суму - 299,00 грн., №0021570-2407-1918 на суму - 260,00 грн., №0021571-2407-1918 на суму - 260,00 грн., №0021572-2407-1918 на суму - 299,00 грн., №0021573-2407-1918 на суму - 253,50 грн., №0021574-2407-1918 на суму - 299,00 грн., №0021575-2407-1918 на суму - 292,50 грн., №0021576-2407-1918 на суму - 299,00 грн., №0021577-2407-1918 на суму - 260,00 грн., №0021578-2407-1918 на суму - 260,00 грн. (аркуші справи 13-18).
Відповідно до пункту 2 Розділу II Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за 902/30770, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
За приписами пункту 1 Розділу IV Порядку, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 Розділу IV Порядку, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформована та надіслана відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 09 серпня 2023 року №0003534-1303-1900, та надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення і не отримана з урахуванням зазначеного про закінчення терміну зберігання (аркуш справи 11 зворот).
Докази оскарження згаданих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги у адміністративному або судовому порядку у матеріалах справи відсутні, а апелянт не зазначає про сплату податкового боргу в сумі 243120,50 грн. чи його оскарження.
Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості). Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема, якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Підпунктами 266.2.1 пункту 266.2 та 266.3.1 пункту 266.3 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України).
Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).
Сума нарахованого податкового зобов'язання підлягає сплаті фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення відповідно до п.266.10 ст.266 ПК України.
Згідно пп.266.10.3. п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Згідно п. 287.5. ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.287.10. ст.287 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг станом на 23.11.2023 по платежах, що контролюються Головним управлінням ДПС у Тернопільській області за наявною заборгованістю перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі - 243 120,50 грн. в т.ч.: - по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі - 240 338, 50 грн. (основний платіж); - по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі - 2 782,00 грн. (основний платіж) (аркуш справи 7).
Апелянт вказує, що не отримував податкові повідомлення-рішення, а тому грошові зобов'язання не можна вважати узгодженим.
Однак колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин вручення чи невручення («за закінченням терміну зберігання»), а тому сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою, а відповідач як платник податків не забезпечила своєчасного отримання поштової кореспонденції за своєї податковою адресою.
Апеляційний суд зазначає, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань.
Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
При цьому колегія суддів наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині 2 статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що обов'язок платника сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості та правомірність визначення суми податку є предметом розгляду справи про оскарження податкового повідомлення-рішення, яким така сума визначена, чи пред'явлення зустрічного позову в межах цієї справи, однак як вже було вказано судом і підтверджено матеріалами справи, доказів оскарження вказаних нарахувань позивача не має.
У відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України контролюючий орган при наявності у платника податків податкового боргу зобов'язаний зараховувати кошти, що сплачує позивач, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Як закріплено у пункті 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.4. статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, оскільки апелянт доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в повному обсязі, що є предметом стягнення або спростування її наявності до суду не подав, податкові повідомлення-рішення та податкової вимоги не оскаржив, а матеріалами справи підтверджено існування за відповідачем ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 243120,50 грн., суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20, від 15.06.2023 у справі №160/13436/22, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Щодо доводів відповідача зазначених в апеляційній скарзі та в клопотанні із долученими доказами про відчуження нерухомого майна, що свідчить про відсутність податкового боргу на суму 243120,50 грн. з платежу по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, такі на думку колегії суддів є не доведеними, адже з урахуванням наведених обставин справи податкові повідомлення рішення не оскаржені апелянтом і під час апеляційного оскарження, а спір є за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу, відповідно суд не може надавати оцінку і аналіз періоду і сум нарахування, а в подальшому на виконання рішення суду апелянт вправі звертатися до позивача із підстав перерахунку заявленого боргу відповідно до наявних доказів, які представник ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 500/8322/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 31.10.2024