Справа № 240/9915/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
04 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання дій протиправними, стягнення грошової компенсації,
в квітні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вирішення питання про отримання сім'єю складом з п'яти осіб грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення згідно з п.2 Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін до ст.12 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 24.06.2004 №1865-ІV, ч.3 ст.50 Житлового кодексу України.
Також, позивач просив стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, за належне для отримання жиле приміщення згідно з п.2 Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін до ст.12 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 24.06.2004 №1865-ІV, ч.3 ст.50 Житлового кодексу України, на сім'ю ОСОБА_1 складом з п'яти осіб, в сумі 1631918 грн 25 коп.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не розгляду заяви та не повідомлення ОСОБА_1 про настання його черги на отримання жилого приміщення, про його право на отримання грошової компенсації, її орієнтовний розмір та перелік документів, необхідних для її отримання.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2023 року та прийняти мотивоване рішення відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.09.2015 №728, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 30 січня 2023 року позивач подав письмову заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив розглянути його згоду на отримання грошової компенсації за належне йому жиле приміщення, а також письмово проінформувати його про право на отримання грошової компенсації та її орієнтований розмір.
Листом від 02.03.2023 702/С-10-19 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що враховуючи те, що позивач на даний час перебуваєте на квартирному обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов в Управлінні під № 2, надання житлового приміщення або виплата грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення здійснюватиметься в порядку черговості. Одночасно повідомлено про те, що витрати на грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, особам, які перебувають на квартирному обліку в Управлінні, не були передбачені відповідним кошторисом витрат на 2023 рік.
Позивач вважає відмову протиправною та за захистом своїх прав позивач звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що законодавством регламентовано право військовослужбовців на отримання житла або компенсації за житло.
Законодавцем визначено механізм реалізації такого права, що передбачає звернення військовослужбовця до відповідної уповноваженої житлової комісії із заявою та доданими до неї документами, що підлягають розгляду цією комісією із прийняттям рішення про задоволення вимог або про відмову в їх задоволенні. Інших альтернативних повноважень за результатами розгляду такої заяви військовослужбовця законодавством не передбачено.
При цьому, пунктом 6 Порядку №728 передбачено, що підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім'ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Отже, Порядком №728 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім'ї компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема: зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень пункту 6 Порядку №728.
Суд першої інстанції звернув увагу, що відповідно до пункту 12 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні. Тобто житловим комісіям, вирішуючи питання про надання компенсації за належне для отримання жиле приміщення приймають одне із альтернативних рішень: про її надання або відмову в наданні.
Відповідачем не заперечується, що листом від 02.03.2023 відповідач повідомив, що відповідно до статті 43 Житлового Кодексу України та пункту 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов жилі приміщення надаються в порядку черговості. Враховуючи те, що позивач на даний час перебуваєте на квартирному обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов в Управлінні під № 2, надання житлового приміщення або виплата грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення здійснюватиметься в порядку черговості. Одночасно повідомляємо про те, що витрати на грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, особам, які перебувають на квартирному обліку в Управлінні, не були передбачені відповідним кошторисом витрат на 2023 рік.
Таким чином фактично відповідачем не прийнято відповідного рішення за результатами розгляду вказаної заяви позивача, що не передбачено чинним законодавством і ставить позивача у правову невизначеність.
У той же час, приписи Порядку №728 чітко визначають обов'язок прийняття або рішення про задоволення заяви про надання згоди на отримання компенсації за належне особі та членам його сім'ї для отримання жиле приміщення, або про відмову у її задоволенні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач надаючи позивачу відповідь листом діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не розгляду заяви та не повідомлення ОСОБА_1 про настання його черги на отримання жилого приміщення, про його право на отримання грошової компенсації, її орієнтовний розмір та перелік документів, необхідних для її отримання є протиправною.
При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зазначив, що у межах спірних правовідносин відповідачем в порушення приписів Порядку №728 не було прийнято жодного з нормативно передбачених рішень.
Відтак, з метою відновлення порушеного права позивача, з огляду на встановлену бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не розгляду заяви та не повідомлення ОСОБА_1 про настання його черги на отримання жилого приміщення, про його право на отримання грошової компенсації, її орієнтовний розмір та перелік документів, необхідних для її отримання суд першої інстанції вважає, що здійснення належного захисту можливе шляхом зобов'язання розглянути заяву від 31.01.2023 та прийняти мотивоване рішення відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.09.2015 №728, з урахуванням висновків суду.
Щодо інших позовних вимог позивача, то вони є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем у межах спірних правовідносин відповідачем в порушення приписів Порядку №728 не було прийнято жодного з нормативно передбачених рішень.
Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей
Як передбачено ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Як передбачено ст.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно з п.1 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Тобто, держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житлового кодексу України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Згідно з ст.43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Відповідно до вимог ч.1 ст.48 Житлового кодексу України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Згідно з ст.48-1 Житлового кодексу України порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено ст.49 Житлового кодексу України понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.
Порядок і умови надання додаткової жилої площі та перелік категорій громадян, які мають право на її одержання, встановлюється законодавством України.
В свою чергу, Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 “Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - постанова № 1081) затвердив Порядок № 1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно з п.2 Порядку №1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.
Як передбачено п.3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Відповідно до п.22 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Згідно з п.25-26 Порядку №1081 на кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа.
Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п'яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.
Військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Відповідно до п.29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
В свою чергу, п.30 Порядку № 1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшені житлових умов, а саме у разі:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;
2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;
3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
5) в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, та на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081.
Як вже зазначав суд, порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України (ст.48-1 ЖК України).
Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 (далі - Порядок № 728).
Відповідно до п.3, 5, 6 Порядку № 728, військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім'ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Як передбачено п.9 Порядку №728 Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв'язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Згідно з п.10, п.11 Порядку №728 житлові комісії військових частин, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.
Для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи:
- рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім'ї, зазначеної в абзацах четвертому і п'ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім'ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;
- довідка про склад сім'ї та реєстрацію місця проживання (перебування);
- копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
- копія свідоцтва про шлюб (за наявності);
- копія свідоцтва про народження дитини (за наявності);
- копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов);
- копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов);
- довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
- документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно;
- дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім'ї компенсації у випадках, визначених законодавством.
Як передбачено п.12 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в п.11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.
Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальними органами, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв'язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Віце-прем'єр-міністру з відновлення України - Міністрові розвитку громад, територій та інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, керівнику розвідувального органу, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв'язку.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2018 № 380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Згідно з п.4 Розділу І Інструкції №380 військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Відповідно до п.7,8 Розділу І Інструкції №380 питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців та членів їх сімей, вирішуються за місцем проходження військової служби та перебування їх на обліку.
Начальники квартирно-експлуатаційних органів, командири (начальники, керівники) військових частин (установ, організацій) та голови житлових комісій забезпечують своєчасний розподіл жилих приміщень.
Як передбачено п.7,8 Розділу ІІ Інструкції №380 житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо:
взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею);
взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;
зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання;
перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.
Рішення об'єднаної житлової комісії затверджується командиром військової частини підрозділу, який відповідає за організацію роботи об'єднаної житлової комісії, та оголошується в наказі командиром військової частини за місцем проходження військової служби.
У відповідності до вимог п.9 Розділу ІІ Інструкції №380 з метою здійснення контролю за організацією забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України утворюється комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Комісія з контролю) та затверджується її склад.
Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях Комісії з контролю, приймається відкритим голосуванням більшістю голосів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії з контролю є вирішальним.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом, який підписується всіма членами комісії, присутніми на засіданні та секретарем, затверджується головою Комісії з контролю. У разі відмови члена комісії підписати протокол, зазначається причина такої відмови. Протокол засідання Комісії з контролю повинен містити:
перелік осіб, присутніх на засіданні комісії;
питання, які розглядались на засіданні комісії;
прийняті комісією рішення;
підписи кожного члена комісії із зазначенням посади, прізвища, імені та по батькові (за наявності);
окремо зазначаються результати голосування кожного члена комісії, які проголосували «проти» або «утримались».
Протоколи обліковуються та зберігаються у ЦУІІЗ.
Згідно з п.10, 11 Розділу ІІ Інструкції №380 основними завданнями Комісії з контролю є:
контроль за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями;
контроль за правильністю призначення виплат військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;
перевірка законності взяття та перебування на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення щодо:
погодження рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;
погодження рішення житлової комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень;
перегляду раніше прийнятих рішень Комісії з контролю.
У разі непогодження рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням.
Відповідно до п.13 Розділу ІІ Інструкції №380 засідання житлових комісій військової частини (об'єднаної житлової комісії) проводяться зазвичай один раз на місяць.
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) приймається відкритим голосуванням більшістю голосів. Голосування проводиться за наявності на засіданні житлової комісії не менше двох третин членів затвердженого складу житлової комісії.
Рішення житлових комісій військової частини (об'єднаної житлової комісії) може бути переглянуто житловою комісією, яка прийняла це рішення, або її правонаступником з підстав, передбачених законодавством та цією Інструкцією, а також оскаржено до суду.
Згідно з п.7 Розділу ІІІ Інструкції №380 протягом одного місяця з дня видання наказу начальника гарнізону про розподіл житлової площі між військовими частинами житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) відповідно до вимог цієї Інструкції приймає рішення про:
надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей;
надання жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей для постійного проживання згідно з чергою у військовій частині, яка визначається часом перебування на обліку.
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4) та подається командиру військової частини на затвердження.
Затверджений протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) про розподіл жилих приміщень разом з обліковою справою військовослужбовця протягом п'яти робочих днів з дня його затвердження направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Як передбачено п.1, 2 Розділу VIII Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей, які перебувають на обліку, мають право отримати грошову компенсацію за належне їм для отримання житлове приміщення (далі - грошова компенсація).
Визначення і надання розміру грошової компенсації здійснюються відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728 (далі - Порядок визначення розміру і надання грошової компенсації).
Відповідно до п.5 Розділу VIII Інструкції №380 для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру військовослужбовці та члени їх сімей подають до житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій) документи, визначені Порядком визначення розміру і надання грошової компенсації. Розрахунок остаточного розміру грошової компенсації здійснюється фінансовим органом військової частини (для військовослужбовців, які проходять військову службу - за місцем проходження служби, для звільнених в запас або відставку - за місцем перебування на обліку), остаточна сума грошової компенсації заноситься до протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії).
Житлові комісії військових частин (об'єднані житлові комісії) розглядають надані документи протягом десяти робочих днів та приймають відповідне рішення про надання грошової компенсації.
Про прийняте рішення житлова комісія у п'ятиденний строк письмово інформує військовослужбовців та членів їх сімей.
Протокол затверджується наказом командира військової частини та з обліковою справою протягом п'яти робочих днів з дня його затвердження направляється до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Згідно з п.8 Розділу VIII Інструкції №380 для розгляду Комісією з контролю Списків виплати грошової компенсації на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списків виплати грошової компенсації Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:
погодження виплати грошової компенсації;
відмову в погодженні виплати грошової компенсації із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
Досліджуючи вказане, колегія суддів, зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що спочатку необхідно встановити, чи дотриманий відповідачем порядок розгляду звернення щодо отриманням грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення.
Колегія суддів зазначає, що приписами Порядку № 728 та Інструкції №380 чітко вказано, що питання щодо прийняття рішення про надання або відмову у наданні грошової компенсації покладено на житлові комісії, які розглядають рапорти військовослужбовців щодо надання такої компенсації, тільки після того, як останні письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році та про їх право на отримання компенсації. Рішення Комісії оформлюється протоколом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що Постанова № 728, чітко визначає, що подання рапорту військовослужбовцем (заяви, зазначеної в п.11 цього Порядку) передує письмове інформування житлових комісій про настання черги на отримання жилих приміщень у поточному році або їх право на отримання компенсації.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позачергове надання ОСОБА_1 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення суперечитиме вимогам Порядку та порушить права інших осіб, які перебувають на квартирній черзі перед позивачем.
При цьому, позивач звертаючись до суду за захистом свого, як він вважає, порушеного права доказів того, що житлова комісія письмово інформувала ОСОБА_1 та членів його сім'ї, про те, що настала черга на отримання жилого приміщення у поточному році та про їх право на отримання компенсації, як це передбачено пунктом 10 Порядку № 728, або підтвердження факту настання такої черги у поточному році, не надав суду.
Колегія суддів зазначає, що Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, військовими комісарами та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальними органами, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв'язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Міністрові інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, керівнику розвідувального органу, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв'язку.
Отже, з вищевказаних приписів Порядку № 728 видно, що за результатом розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця щодо отриманням грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення житлові комісії приймають рішення про її надання або відмову в наданні.
Крім того, Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої, наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, передбачено, що рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.
Тобто, рішення житлової комісії про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення або відмову в наданні повинно оформлюватися протоколом.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідач (комісія) протиправно не прийняв відповідного рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідачами не дотримала порядок та процедуру розгляду заяви про надання грошової компенсації, що є підставою для задоволення позову.
Щодо доводів апелянта в частині, що черга позивача ще не настала, колегія суддів зазначає, що дане твердження є правомірним, однак обов'язок відповідачів щодо прийнятті рішення про задоволення або відмову у задоволенні заяви (в межах вимог законодавства) є обов'язковим і не залежить від повідомлення особи про настання його черги на отримання жилого приміщення.
Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.