Справа № 240/10031/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
05 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про зобов'язання вчинити дії, стягнення морального та матеріального збитку,
24.05.2024 позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просила надати правову оцінку обставинам та діям працівників та визнати протиправною бездіяльність державних службовців органу та зобов'язати виплатити понесені моральний збиток у сумі 200000,00 грн, видати копії наказів та пояснень про відсутність на робочому місці за 01, 04, 05, 06, 07, 08, 11, 12, 13, 14 лютого та за весь березень, крім 06 березня 2019 року, видати копію документу про наявність робочого місця для неї та виплатити матеріальний збиток у сумі 6183,03 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про зобов'язання вчинити дії, стягнення морального та матеріального збитку повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не була отримана, оскільки позивач вимушена була на деякий час виїхати в інший населений пункт Житомирської області. Також, апелянт вказує про наявність перебою у роботі пошти, що також є поважною причиною вчасного неотримання судового рішення від 30.05.2024.
На думку апелянта, суд першої інстанції не вжив всіх заходів з метою належного повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, апелянт зазначає, що до заяви про звільнення від сплати судового збору нею було додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11.03.2024 №0625-24-04019 та форму ОК-5, що свідчить про відсутність доходу та є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Згідно ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи положення ст. 312 КАС України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання, з підстав несплати судового збору та уточненням заявлених позовних вимог.
Щодо заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження майнового стану позивачем надано довідку з Державного реєстру фізичних осіб платників податків Державної податкової служби України за період з 1 по 4 квартал 2023 року та реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, на думку суду, доказами неможливості сплати судового збору можуть слугувати також довідка з Управління праці та соціального захисту населення про наявність/відсутність виплат за 2023 рік; довідку з Державного центру зайнятості про наявність/відсутність виплат за 2023 рік.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 9901/988/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відсутні умови, передбачені частиною 1 статті 8 Закону, за наявності яких позивачу можна було б відстрочити сплату судового збору, то клопотання позивача про звільнення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Ухвала суду направлена на адресу позивача, зазначену в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням, однак згідно довідки Укрпошти про причини повернення/досилання (ф. 20), повернуто на адресу суду 08.07.2024 у зв'язку з «закінченням терміну зберігання» (а.с. 13-14).
16.07.2024 згідно супровідного листа, Житомирський окружний адміністративний суд повторно направив на адресу позивача ухвалу суду від 30.05.2024, водночас, вказаний лист повернувся до суду 21.08.2024, про що свідчить довідка Укрпошти про причини повернення/досилання (ф. 20) «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 16-17).
Також, з метою повідомлення позивача, відповідно до положень частини 1 статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд 16 липня 2024 року на офіційному веб-порталі судової влади України розмістив оголошення про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про зобов'язання вчинити дії, стягнення морального та матеріального збитку повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив про вжиття всіх необхідних та можливих заходів щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, згідно із частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проте, станом на 29 серпня 2024 року зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви не усунуто, жодних клопотань та/або заяв на адресу суду від ОСОБА_1 не надходило.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
У статті 161 КАС України визначено перелік документів, які додаються до позовної заяви. Зокрема, частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п'ята статті169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Порядок вручення судових рішень визначений у ст. 251 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок доставки поштових відправлень регламентований Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі - Правила), згідно з пунктом 2 якого адресатом є - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні в спеціально призначеному для цього місці; одержувачем - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом; повідомлення про вручення поштового відправлення - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача.
Пункт 91 Правил встановлює, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
За бажанням адресата реєстроване поштове відправлення, поштовий переказ можуть бути доставлені йому за поштовою адресою, зазначеною відправником, кур'єром за додаткову плату.
Пунктом 116 Правил встановлено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, після чого повертаються відправнику.
Згідно матеріалів справи, ухвалою Житомирського окружного адміністратвиного суду від 30.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків вказаної позовної заяви.
Копія вказаної ухвали була направлена 05.06.2024 на адресу позивача, що вказана у позовній заяві, проте 08.07.2024 поштове відправлення № 0600270274266 було повернуто до суду із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 13,14).
18.07.2024 судом першої інстанції повторно направлено на адресу позивачу копію ухвали від 30.05.2024, однак 21.08.2024 поштове відправлення № 0600277735838 було повернуто до суду із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання (а.с. 16, 17).
Також, з метою повідомлення позивача, відповідно до положень частини 1 статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд 16 липня 2024 року на офіційному веб-порталі судової влади України розмістив оголошення про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції з моменту прийняття ухвали про залишення позовної заяви без руху (30.05.2024) до моменту прийняття ухвали про повернення позовної заяви (29.08.2024) вчинено всі можливі дії з метою належного повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, принагідно зазначити, що частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 7 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною першою статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що звертаючись з адміністративним позовом позивач мала проявити активність та цікавитися результатами руху даного позову. В свою чергу, строк зберігання поштового відправлення терміном в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання такого відправлення та ознайомлення з ухвалою суду протягом цього строку.
Отже, з огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви є обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору згідно долучених до відповідного клопотання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11.03.2024 №0625-24-04019 та довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5, колегія суддів зазначає, що звільнення від сплати судового збору є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою.
В свою чергу, сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
У постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 120/3505/22, від 02.11.2023 у справі № 120/6039/22, від 18.01.2024 у справі № 520/495/23, від 08.08.2024 у справі №295/14365/19.
Суд зазначає, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822; далі - Положення).
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються:
- дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованого та / або виплаченого доходу; сума нарахованого та / або перерахованого податку; сума нарахованого та / або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;
- відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що надання позивачем до матеріалів позовної заяви відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11.03.2024 №0625-24-04019 та довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5, є достатнім для вирішення питання щодо наявності підстав для звільнення особи від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Щодо висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, стосовно того, що заявлені в прохальній частині адміністративного позову вимоги не відповідають встановленим КАС України положенням в частині їх формулювання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції щодо заявника.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Так, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд зазначає, що змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
В свою чергу, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги повинні формулюватись у такий спосіб, який виключає можливість неоднозначного їх розуміння або тлумачення. Це означає, що позовні вимоги повинні бути максимально чіткими і зрозумілими для суду, не потребувати необхідності співставляти чи порівнювати їх зміст із змістом описової частини позову для встановлення дійсного предмету оскарження. Також позовні вимоги повинні логічно випливати з обставин, що свідчать про факти порушень права.
Досліджуючи прохальну частину позовної заяви, судом встановлено, що позивач просить надати правову оцінку обставинам справи та діям працівників Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та визнати протиправною бездіяльність державних службовців органу державної влади та зобов'язати суб'єкта владних повноважень виплатити на користь ОСОБА_1 понесені по вині і протиправній діяльності відповідача моральний збиток в сумі 200 000,00 грн
В свою чергу, вимога позивача щодо надання оцінки діям працівників Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці без конкретизації відповідних осіб та не зазначення бездіяльності, яка на думку апелянта вчинена суб'єктом владних повноважень та порушує її права та інтереси, свідчить про правильність висновків суду першої інстанції в частині залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення відповідного недоліку шляхом відповідного формулювання та уточнення позовних вимог
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що зміст апеляційної скарги не містить доводів, які спростовували висновки суду першої інстанції в частині того, що заявлені в прохальній частині адміністративного позову вимоги відповідають встановленим КАС України положенням в частині їх формулювання.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок про повернення позовної заяви.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.