Справа № 120/6255/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
05 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Також, не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 29.04.2024 звернувся на ім'я міського голови зі скаргою у якій зазначив: "Мені надійшов рекомендований лис, в СМС ШКІ 0600912870437, з ВМР. Однак виявилося, що конверт містить виправлення. Тобто лист відправлявся з порушенням Правил поштового обслуговування, з грубими виправленнями адресата.
Таки чином мені були спричинені незручності та введено в оману, через те, що лист в електронному кабінеті створений був на моє ім'я, а на поштовому конверті виправлені відомості ОСОБА_3 .
Прошу винних осіб притягнути до відповідальності. Розгляд скарги провести за моєї участі, для цього узгодити дату й час та вручити поштове запрошення не менше ніж за три робочі дні." кінець прямої мови.
Листом від 09.05.2024, вихідний реєстраційний індекс К/01/33654/1-00-10, оформленим на бланку виконавчого комітету Вінницької міської ради, за підписом заступника міського голови Якубович Г.А., Виконавчим комітетом Вінницької міської ради повідомлено позивача, що розгляд його звернення проведено без його участі на підставі наступного.
Звернення ОСОБА_1 , від 29.04.2024 за реєстраційним індексом К/01/33654 щодо порушень правил поштового обслуговування розглянуто та в межах компетенції повідомлено наступне.
23.04.2024 при відправленні ОСОБА_1 відповіді на звернення від 25.03.2024. за реєстраційним індексом К/21/23016 працівником відділу звернень апарату міської ради та її виконавчого комітету внесені скаржника дані у картку отримувача в особистому кабінеті на сайті Укрпошти. Достовірність внесення коректних даних підтверджується витягом з реєстру відправки рекомендованих листів. Звертаємо увагу, що номер поштового відправлення зазначений 0600912870526. Оскільки, Виконавчий комітет Вінницької міської ради являється лише замовником послуг АТ "Укрпошта", тому не може нести відповідальність за направлене скаржнику смс-повідомлення.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення №0600912870526 встановлено, що лист ОСОБА_1 , отримав особисто 26.04.2024.
Відповідно до п. 32 "Правил надання послуг поштового зв'язку" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, зі змінами, (далі-Правила) поштове відправлення, поштовий переказ супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов'язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором поштового зв'язку, зокрема найменування адресата (одержувача) та відправника: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), номер абонента, поштова адреса.
Оператор поштового зв'язку самостійно визначає спосіб надання відправником зазначеної інформації або спосіб зазначення такої інформації на поштовому відправленні, а також може визначати інші відомості, надання яких (зазначення яких на поштовому відправленні) для відправника обов'язкове.
Пунктом 35 Порядку встановлено, що поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються.
Враховуючи те, що працівником відділу звернень дотримано вимоги, визначені Правилами, відсутні підстави вважати, що при відправленні листа допущено порушення Правил.
Також, зауважено, що направлений на адресу позивача лист, отриманий ним вчасно, конверт не містить будь-яких виправлень, отже за відсутності порушення прав позивача та законних інтересів розгляд звернення ОСОБА_1 від 29.04.2024 проведене без участі заявника.
Позивач вважає, що відповідачами не розглянуто його скаргу від 29.04.2024 по суті та проігноровано прохання бути присутнім при розгляді цієї скарги, відтак він звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" визначають правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема до суб'єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов'язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР).
При цьому частинами третьою, четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 800/580/17.
За змістом частини 1, 3, 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням безпосередньо до суду.
За приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно із нормами статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
За приписами частини першої, другої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов'язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Судом установлено, що 29.04.2024 ОСОБА_1 , звернувся на ім'я міського голови зі скаргою про невірне оформлення поштового відправлення № 0600912870437, яке помилково надіслано на його поштову адресу.
У зв'язку з чим, просив розгляд скарги провести за участі позивача, для цього узгодити дату й час та вручити поштове запрошення не менше ніж за три робочі дні.
Надаючи відповідь за результатами розгляду скарги Виконавчий комітет Вінницької міської ради від 09.05.2024 листом № К/01/33654/100-10 повідомив позивача, що розгляд його звернення проведено без його участі на підставі наступного.
23.04.2024 при відправленні ОСОБА_1 , відповіді на звернення від 25.03.2024 за реєстраційним індексом К/21/23016 працівником відділу звернень апарату міської ради та її виконавчого комітету внесені його дані у картку отримувача в особистому кабінеті на сайті Укрпошти. Достовірність внесення коректних даних підтверджується витягом з реєстру відправки рекомендованих листів. Крім того зауважено, що номер поштового відправлення зазначений 0600912870526. Оскільки, Виконавчий комітет Вінницької міської ради являється лише замовником послуг АТ "Укрпошта", тому не може нести відповідальність за направлене заявнику смс-повідомлення.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення №0600912870526 встановлено, що лист ОСОБА_1 , отримав особисто 26.04.2024.
З огляду на зміст листа відповідача від 09.05.2024 № К/01/33654/100-10 суд зауважує, що такий не свідчить про розгляд заяви (скарги) ОСОБА_1 , у визначений законом спосіб по суті звернення.
У відповіді Виконавчого комітету Вінницької міської ради не окреслено питання щодо зазначеного у скарзі від 29.04.2024 листа за № 0600912870437, який по суті і був предметом скарги. Не роз'яснено яким чином, з яких підстав та, що слугувало причиною надіслання рекомендованого повідомлення за № 0600912870437 на адресу позивача.
У листі, яким позивача повідомили про результати розгляду його скарги, йшлося про лист за № 0600912870526, який не був предметом первинного звернення позивача, а саме не стосувався листа № 0600912870437.
Таким чином, ОСОБА_4 , як представник суб'єкта владних повноважень, допустила протиправну бездіяльність, яка полягала у нерозгляді скарги по суті. Це призвело до порушення прав позивача, визначених статтями 18-19 Закону України "Про звернення громадян", які гарантують право громадян на звернення та отримання вичерпної відповіді на свої запити.
Стосовно доводів позивача, що його не було запрошено на розгляд скарги від 29.04.2024, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/2743/21 за подібних правовідносин зроблено висновок, за яким після прийняття рішення суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправним рішення, прийнятого за наслідками розгляду звернення.
В контексті встановлених обставин у справі № 160/2743/21 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що надавши позивачу відповідь листом від 4 лютого 2021 року № 04-25/17-32537 Комітет фактично повідомив його про розгляд його звернення від 20 січня 2021 року, а тому належним способом захисту порушеного, на думку позивача, права є не оскарження окремих дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення (у цьому випадку незапрошення позивача на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; непроведення об'єктивної та всебічної перевірки звернення), а оскарження рішення цього суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду звернення (скарги).
З аналізу змісту заявлених позовних вимог, суд враховує, що позиція позивача зводиться до того, що відповідачем протиправно обмежено його права, гарантовані статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" - право бути присутнім при розгляді заяви та особисто викласти аргументи. При цьому позивач акцентує на необхідності дотримання встановленої законом правової процедури.
За обставинами у цій справі зміст скарги стосувався направлення на поштову адресу рекомендованого листа адресованого іншій особі.
Тому, в контексті спірних правовідносин суд бере до уваги положення статті 19 Закону № 393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Суд наголошує, що особливе місце в системі засобів захисту прав, свобод та законних інтересів громадян посідає реалізація їх права на звернення.
Ураховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем при розгляді звернення позивача допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не наданні відповіді по суті звернення та не запрошення позивача на розгляд його звернення.
Отже, незважаючи на заявлене позивачем формулювання заявлених позовних вимог, адміністративний позов належить задовольнити шляхом визнання протиправної бездіяльності ОСОБА_2 , щодо не дотримання норм статті 19 Закону України "Про звернення громадян" під час розгляду звернення (скарги) ОСОБА_1 від 29.04.2024 вх. №К/01/33654 та зобов'язання відповідача розглянути зазначене звернення позивача з врахуванням вимог статтей 18 - 19 Закону України "Про звернення громадян", а також висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Щодо звернення судового рішення до негайного виконання, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що приймаючи позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції, ухвалою від 31.05.2024 зазначено позивачу, що заявлені ним позовні вимоги не відносяться до вимог, що визначенні ч. 1 ст. 263 КАС України, у зв'язку з чим, розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, тобто відповідно до ст. 258 КАС України.
Разом з тим, відповідно до норм ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Отже, враховуючи, суд першої інстнації дійшов вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги не віднесено до зазначених норм ст. 263, 371 та 283 КАС України, таким чином вимога щодо звернення до негайного виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.