П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12557/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
28.05.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.07.2019 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.07.2019 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та одержувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII. З липня 2019 року позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та одержує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Наполягає на тому, що Управлінням не дотримано умови при призначені позивачці іншого виду пенсії (пенсії за віком), а саме неправомірно не застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за три попередні роки, які передують року звернення за призначенням цього виду пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2016-2018 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 15.07.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,2 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що за загальним правилом, передбаченим частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
Однак у спірних правовідносинах фактично мало місце саме призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення на інший вид пенсії, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016, 2017, 2018 роки.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції під час прийняття до розгляду адміністративного позову помилково не застосовано положення статті 122 КАС України та залишено поза увагою ту обставину, що звернення із цим позовом відбулось з порушенням позивачкою процесуального строку.
На переконання апелянта, без належної правової оцінки судом першої інстанції залишено і норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що регулює спірні правовідносини, та помилково не враховано, що перерахунок пенсії проводиться, виходячи із заробітної плати за періоди страхового стажу та із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Оскільки пенсія позивачці за вислугу років була призначена у 2014 року, у спірних правовідносинах не відбулось переведення з одного виду пенсії, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на інший, тому відсутні правові підстави для застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2016-2018 роки при перерахунку пенсії за віком.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з грудня 2014 року їй була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.
З липня 2019 року позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та одержує пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
На звернення позивачки, у листі від 03.04.2024 року №10517-9558/Р-02/8-1500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило про порядок розрахунку призначеної пенсії за віком, вказало на дотримання вимог законодавства при розрахунку цього виду пенсії та відсутність правових підстав для перерахунку призначеної пенсії.
Оспорюваним у цій справі є право позивачки на розмір пенсії, розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016, 2017, 2018 роки, а саме за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини 2 статті 40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За правилами частини 3 статті 45 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Разом з цим, аналіз статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV дає підстави для висновку, що питання нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була призначена позивачці, не входить до правового регулювання Закону №1058-ІV, а визначається виключно Законом №1788-ХІІ, який є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, звернувшись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, позивачка використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-IV вперше.
Отже, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV як вперше призначена.
Аналогічне спірне питання також було предметом розгляду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, де Велика Палата Верховного Суду визначила, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка безпосередньо визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд також зауважив на тому, що статтею 9 Закону №1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Підсумовуючи, слід дійти висновку, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку позивачки мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Управління мало врахувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за віком згідно Закону №1058-IV.
Щодо доводів апелянта про порушення позивачкою строку звернення із цим адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Обов'язок доведення обставин, з якими пов'язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.
В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що оспорюваною за цим позовом є протиправність відмови відповідача у проведенні позивачці перерахунку призначеної пенсії із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2016, 2017, 2018 роки.
Про залишення без задоволення вимог стосовно перерахунку вже призначеної пенсії позивачка дізналась з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.04.2024 року №10517-9558/Р-02/8-1500/24.
Отже, звернувшись із цим позовом 23.04.2024 року, позивачкою дотримано процесуальний строк, передбачений частиною 2 статті 122 КАС України.
Таким чином, доводи апелянта про не дотримання позивачкою строків звернення із позовом та наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду є необґрунтованими.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв