П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2006/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
04.07.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком з 14 грудня 2023 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з січня 2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та одержував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII. З грудня 2023 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та одержує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Наполягає на тому, що відповідачем не дотримано умови при призначені позивачу іншого виду пенсії (пенсії за віком), а саме неправомірно не застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за три попередні роки, які передують року звернення за призначенням цього виду пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 14 грудня 2023 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211,2 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що за загальним правилом, передбаченим частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
Однак у спірних правовідносинах фактично мало місце саме призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення на інший вид пенсії, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021, 2022 роки.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що перерахунок пенсії проводиться, виходячи із заробітної плати за періоди страхового стажу та із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Оскільки пенсія позивачеві за вислугу років була призначена з січня 2011 року, тому відсутні правові підстави для застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 роки при перерахунку пенсії за віком.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 12.01.2011 року одержував пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.
14.12.2023 року позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із переходом на пенсію за віком. У заяві фактично ставилось питання про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Рішенням територіального управління пенсійного фонду від 26.01.2024 року №951060840379 переведено позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При проведенні перерахунку (розрахунку) пенсії Управлінням застосовано показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за період 2014, 2015, 2016 роки.
15.12.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив при призначенні пенсії за віком та її при проведенні розрахунку пенсії врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме за 2020, 2021, 2022 роки.
Розглянувши звернення, у листі від 29.12.2023 року за 343865-39546/М-02/8-1500/23, Управління вказало на відсутність правових підстав для задоволення вимог заявника, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частиною 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Оспорюваним у цій справі є право позивача на розмір пенсії, розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020, 2021, 2022 роки, а саме за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини 2 статті 40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За правилами частини 3 статті 45 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Разом з цим, аналіз статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV дає підстави для висновку, що питання нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була призначена позивачеві, не входить до правового регулювання Закону №1058-ІV, а визначається виключно Законом №1788-ХІІ, який є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, звернувшись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-IV вперше.
Отже, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV як вперше призначена.
Аналогічне спірне питання також було предметом розгляду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, де Велика Палата Верховного Суду визначила, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка безпосередньо визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд також зауважив на тому, що статтею 9 Закону №1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Підсумовуючи, слід дійти висновку, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку позивача мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Управління мало врахувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за віком згідно Закону №1058-IV.
Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв