Справа №351/1405/24
Номер провадження №2/351/651/24
22 жовтня 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Калиновського М.М.,
за участі секретаря - Равлюк М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Снятинської міської ради, про визнання права власності на самочинне збудоване майно, -
ОСОБА_1 звернулась до Снятинського районного суду із позовом про визнання права власності на самочинне збудоване майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що в березні 2024 року нею добудовано нежитлове приміщення до діючого магазину по АДРЕСА_1 для ведення підприємницької діяльності.
Після побудови вищевказаної будівлі, позивачка ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адмінстративних послуг із заявою про реєстрацію права влансості на неї, однак отримала відмову, тому остання змушена звернутись до суду із даним позовом.
Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача Снятинської міської ради подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 06.09.2024р., ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації магазину за адресою: АДРЕСА_1 на основі поданої нею заявою у зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: відсутні документи, згідно яких можливо встнаовити факт набуття чи перебування майна у власності.
25.08.2024р. на замовлення позивачки ОСОБА_1 було виготовлено Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 .
З технічного виновку до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта слідує, що за результатами проведення технічного обстеження об'єкта: нежитлова будівля (магазин) в АДРЕСА_1 , загальною площею - 104,9м.кв, площа забудови- 112,4м.кв, будівельний об'єм - 334,0 м.кв., замовника ОСОБА_1 , встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість його безпечної експлуатації. Нежитлова будівля відповідає державним будівельним нормам, санітарно-екологічним нормам та правилам, протипожежним та іншим нормам і правилам, що забезпечують безпечну для життя та здоров'я людей експлуатацію об'єкта.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 - відомості відсутні.
20.08.2024 року ФОП ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна магазину по АДРЕСА_1 . Замовником технічного паспорта була ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки №22 від 03 вересня 2024р., виданої Снятинською міською радою слідує, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку комунальної власнсоті без правовстановлюючих документів, на якій розташована нежитлова будівля (магазин) по АДРЕСА_1 .
За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженогонаказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.
Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно ч.7 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦКУкраїни право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК Українина вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, визнавши за позивачем право власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст.2,7,10,81,264,265,268,279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на самочинно збудоване майно, задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ