04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4891/24
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 21.03.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №420/4891/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
14.02.2024 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення) за період з 02.04.2021 по 31.01.2024 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерстві оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що на день виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 їй не було виплачено належної суми індексації грошового забезпечення. Остаточний розрахунок щодо виплати індексації грошового забезпечення із ОСОБА_1 проведено лише на виконання рішення суду в справі №420/10171/23, однак без середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На думку позивачки, під час виплати спірного середнього заробітку їй також має бути виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, в якому акцентовано увагу на тому, що до спірних правовідносин положення статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України не застосовуються. Також, на думку відповідача, у межах спірного періоду індексація грошового забезпечення не входила до складу доходів громадян, на який поширюються приписи Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Крім того, як зазначає військова частина НОМЕР_1 компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати їх виплати на виконання рішення суду носить разовий характер, а тому до таких правовідносин норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не застосовуються.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №420/4891/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2021 по 03.10.2021.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.04.2021 по 03.10.2021 включно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 31.01.2024, за період з 01.01.2016.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 31.01.2024, за період з 01.01.2016.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що Військова частина НОМЕР_1 має нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги військовою частиною НОМЕР_1 не зазначено у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.23-26, а.с.49-52).
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегією суддів установлено, що в межах спірного періоду ОСОБА_1 військову службу проходила у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №63 від 02.04.2021 ОСОБА_1 з 02.04.2021 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У зв'язку з тим, що в період проходження військової служби ОСОБА_1 не в повному обсязі нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення остання звернулась до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №420/26666/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які виразилися у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Означене рішення суду набрало законної сили.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №420/26666/21 військовою частиною НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.
Уважаючи, що під час розрахунку вказаної індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 враховано неправильний базовий місяць ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №420/10171/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №420/10171/23 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 420/10171/23 - без змін.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 420/10171/23 набрало законної сили.
На виконання рішення суду у справі №420/10171/23 військовою частиною НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в розмірі 77935грн. 17коп.
З огляду на несвоєчасне проведення Військовою частиною НОМЕР_1 з ОСОБА_1 остаточного розрахунку, остання звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відповідальності Військової академії (м. Одеса) за невчасний розрахунок при виключені військовослужбовця зі списків особового складу та всіх видів забезпечення в частині виплати індексації грошового забезпечення на виконання судових рішень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при виключені військовослужбовців зі списків особового складу та всіх видів забезпечення не врегульовано положеннями спеціального законодавства.
У той же час такі питання унормовано положеннями Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України приписи спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Подібні правові висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні спірного питання неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших.
З урахуванням наведеного, доводи військової частини НОМЕР_1 стосовно того, що положення статей 116, 117 КЗпП України не поширюються на спірні правовідносини, є помилковими.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Як вже вказувалося раніше, у зв'язку з порушенням відповідачем права на індексацію грошового забезпечення, що встановлено рішеннями судів у справах №420/26666/21, №420/10171/23, позивачка просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 сплатити на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2021 по 31.01.2024.
Такий період визначено з урахуванням того, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 02.04.2021 (наказ від 02.04.2021 №63), а повний розрахунок по індексації проведено 31.01.2024.
Апеляційний суд зазначає, що в спірних правовідносинах військовою частиною НОМЕР_1 фактичний розрахунок із позивачкою щодо виплати індексації грошового забезпечення проведено поза межами строку, який установлено статтею 116 КЗпП України.
Ураховуючи, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, яка передбачена статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно наявності у позивачки права на отримання такого відшкодування за затримку виплати індексації.
Стосовно наявності в ОСОБА_1 права на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статей 2-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної її виплати провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», дають підстави уважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням військовою частиною НОМЕР_1 строків виплати індексації грошового забезпечення.
Такі висновки суду апеляційної інстанції кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21 тощо.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.
Застосовуючи правові висновки Верховного Суду, які викладено, у тому числі, в справах №240/11882/19, № 620/7687/21, з урахуванням наявності факту невиплати позивачці сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, колегія суддів дійшла висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи військової частини НОМЕР_1 .
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про наявність у ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, а також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №420/4891/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому таким обставинам суд апеляційної інстанції оцінки не надає.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №420/4891/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов