04 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/2713/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в адміністративній справі №280/2713/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, УПФУ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення оформлене листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від №4549-2807/Б-02/8-0800/24 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період з 12.05.1994 по 28.02.2006 року до спеціального стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періоду його роботи з 12.05.1994 року по 28.02.2006 рік на посаді лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини №1 м. Енергодар до спеціального стажу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року позовні вимоги задоволено, а саме суд:
- визнав протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 12.05.1994 року по 28.02.2006 рік на посаді лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини №1 м. Енергодар до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 12.05.1994 року по 28.02.2006 рік на посаді лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини №1 м. Енергодар до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- визнав протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності із положеннями пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- стягнув на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Позивач звернувся із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії, передбаченої п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В порядку екстериторіальності документи були розглянуті Головними управліннями Пенсійного фонду України в Полтавській та Донецькій областях.
Прийняті рішення від 17.02.2023 та від 28.03.2023 про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій у зв'язку з відсутністю спеціального стажу роботи в закладах державної або комунальної форми власності, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Так, стаж роботи позивача становить 23 роки 3 місяці 29 днів. Не зараховано періоди роботи з 12.05.1994 по 28.02.2006 до спеціального стажу, оскільки відсутня інформація про форму власності медичних закладів. Для обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, необхідно надати довідку з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати.
Положеннями законодавства передбачено право на отримання грошової допомоги при наявності всіх наступних умов: 1) досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058; 2) обіймання посад, передбачених пунктами "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; 3) наявність страхового стажу на таких посадах для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років; 4) неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії.
Згідно наданих позивачем документів загальна кількість стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 23 роки 3 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії.
З матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивачу первинно призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Отже, враховуючи, що позивачу була призначена, нараховувалась та отримувалась пенсія за віком, тому положення п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 на нього не розповсюджуються, оскільки умовою для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є саме не призначення (неотримання) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії. Право на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії. Таким чином, у даному випадку мало місце раніше призначеної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
02.02.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про здійснення призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 на підставі пункту 7-1 Розділу ХV Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне страхування», як особі, яка на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Дане звернення позивача було направлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідач листом від 13.03.2024 №4549-2807/Б-02/8-0800/24 повідомив позивача, що позивач звертався з заявою та документами на допризначення пенсії 13.02.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та 22.03.2023 через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. В порядку екстериторіальності документи були розглянуті Головними управліннями Пенсійного фонду України в Полтавській та Донецькій областях. За підсумками розгляду були прийняті рішення від 17.02.2023 та від 28.03.2023 про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій у зв'язку з відсутністю спеціального стажу роботи в закладах державної або комунальної форми власності, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги.
Згідно з наданими документами спеціальний стаж роботи в закладах державної або комунальної форми власності, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, складає 23 роки 3 місяці 29 днів. Відповідно до рішень про відмову період роботи з 12.05.1994 по 28.02.2006 року не було зараховано до спеціального стажу через відсутність інформації про форму власності медичних закладів. Також для обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, необхідно надати довідку з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати. На сьогодні Ви звернулися відповідно до Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян». Враховуючи зазначене, у разі надання Вами довідки, в якій міститься інформація, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058, Ви працювали в установах державної або комунальної форми власності та про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати, а також наявності в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) та про сплату страхових внесків установами державної або комунальної форми власності, можливо буде повернутися до визначення права на призначення грошової допомоги та її виплати.
Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності роботи позивача в спірні періоди, що дає право на грошову допомогу відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 26 Закону № 1058-IV разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.
За положенням п.2-1 розділу XV Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком на підставі Закону № 1058, мають особи, які не отримували будь-яку пенсію та на день досягнення пенсійного віку працювали на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788, і мають страховий стаж на таких посадах для чоловіків - 35 років. При цьому, грошова допомога виплачується саме у разі призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII.
Статтею 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (п. "е" цієї статті).
Згідно Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011№ 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 4 Порядку №1191, страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які мають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенси, яка призначена до виплати.
Згідно постанови КМУ від 04.11.1993 № 909, пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2023 р. по 31 березня 2024 р. - не менше 29 років 6 місяців.
Згідно розділу 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, це посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що законодавець пов'язує право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зокрема, з наявністю у нього необхідного спеціального страхового стажу (35 років) роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, вказаним Порядком передбачено, що у разі наявності в трудовій книжці саме неправильних чи неточних записів, для підтвердження стажу приймаються уточнюючи довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи особи.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач в період з 12.05.1994 року по 28.02.2006 рік працював на посаді лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини №1 м. Енергодар (на теперішній час Комунальне некомерційне підприємство Спеціалізована медико-санітарна частина Енергодарської міської ради).
Отже, трудова книжка позивача містить всі належні записи про роботу.
Так, спеціальний стаж роботи позивача в закладах охорони здоров'я з період часу 1994-2006 р.р. підтверджується постановами КМУ №370 від 07.06.1994 року, №1200 від 14.09.2004 року, які чітко визначають державну форму власності медичних закладів, в який працював позивач.
Відповідно до листа Міністерства енергетики України №26/1.2-19.1-2776 від 31.01.2024 року підтверджується перебування протягом 1994-2006 років спеціалізованих медико-санітарних частин ( в тому числі СМСЧ-1 м. Енергодар ) в державній власності.
Крім того, в підтвердження спеціального стажу в закладах охорони здоров'я державної та комунальної власності, який надає позивачу право на отримання зазначеної грошової допомоги, матеріали справи містять копії наказів: Державного комітету України по використанню ядерної енергії від 27.11.1996 № 540 «Про прийняття до сфери управління Держкоматому України спеціалізованих медико-санітарних частин об'єктів атомної енергетики і промисловості»; Державного комітету України по використанню ядерної енергії від 21.01.1997 № 17 «Про створення спеціалізованої медико-санітарної частини № 1 Держкоматому України»; витягу з Опису №1 справ постійного зберігання за 1993 - 1997р.р. Державного комітету України по використанню ядерної енергії; Міністерства енергетики України від 19.06.1998 N101 «Про затвердження складу Міністерства енергетики України», та витягу з додатку 1 до наказу, згідно якого СМСЧ №1 входило до складу Міненерго; Міністерства палива та енергетики України від 02.10.2000 №445 «Про затвердження переліку державних підприємств, установ, організації та господарських товариств», та витягу з додатку до наказу, згідно якого СМСЧ №1 належало до сфери управління Міністерства палива та енергетики України; Міністерства палива та енергетики України від 29.12.2001 №717 «Про затвердження переліку державних підприємств, установ і організації та господарських товариств», та витягу з додатку 1 до наказу, згідно якого СМСЧ №1 належало до сфери управління Міністерства палива та енергетики України; Міністерства палива та енергетики України від 21.09.2004 №576 «Про реорганізацію СМСЧ № 1, 2, 3, 4, 5».
Таким чином, стаж роботи позивача в період часу з 1994 - 2006 рік є стажем роботи в медичних закладах державної форми власності, які були підпорядковані Міністерству палива та енергетики України, Міністерству енергетики України та Державному комітету України по використанню ядерної енергії та підлягає врахуванню до спеціального стажу.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, записи у трудовій книжці підтверджують роботу позивача у спірні періоди на відповідних посадах медичним працівником в закладах охорони здоров'я.
Отже, праця позивача у спірний період підтверджена у відповідності до Порядку № 637. Підстав вважати наведені в трудовій книжці відомості недостовірними, відповідачем не наведено.
Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії за віком, позивач мав необхідний спеціальний стаж для отримання допомоги.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності роботи позивача на посаді, що дає право на пенсію за вислугою років та отримання грошової допомоги відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в адміністративній справі №280/2713/24 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в адміністративній справі №280/2713/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак