05 листопада 2024 р. Справа № 480/7153/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, повний текст складено 11.09.24 по справі № 480/7153/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, з врахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, за період з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, за період з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
05.09.2024 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що перебіг процесуального строку звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпК України, розпочинається з дати настання юридично значимого факту - вручення роботодавцем працівнику письмового повідомлення про розміри всіх сум, що належать останньому при звільненні. Як слідує з матеріалів справи, позивачу у періоди з 01.11.2023 по 08.11.2023, з 09.11.2023 по 14.11.2023, з 15.11.2023 по 30.11.2024 та з 22.12.2023 по 14.02.2024 не проводилася виплата додаткової винагороди, встановленої п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду 11.09.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії і додані до неї документи.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить суд скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2024, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду почався не з моменту звільнення, а з дня одержання письмового повідомлення про всі суми, на які особа мала право на дату звільнення.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повертаючи позовну заяву , суд першої інстанції виходив з того , що підстави та предмет спору у справі № 480/7153/24 формують обставини, відповідно до яких позивач у періоди з 01.11.2023 по 08.11.2023, з 09.11.2023 по 14.11.2023, з 15.11.2023 по 30.11.2024 та з 22.12.2023 по 14.02.2024 набув право па нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1-1 Постанови № 168. Поряд із цим під час проходження військової служби відповідач протиправно не провів позивачу виплату вказаної додаткової винагороди. Посилаючись на норми ст. 233 КЗпП , суд першої інстанції дійшов висновку , що звертаючись з даним позовом 14.08.2024 позивач пропустив трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений Законом. Обґрунтування позивача, викладені у заяві про поновлення строку, що в силу положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції закону з урахуванням змін, внесених Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022) та ст. 116 КЗпП України письмове повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, було надано останньому вручено саме 31.07.2024 - довідку № 5140/ФЕС від 16.07.2024 , отримання низки поранень , проходження тривалого стаціонарного лікування судом першої інстанції не прийняті до уваги як підстави для поновлення строку звернення до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
За висновком суду першої інстанції позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесених Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).
Надаючи оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції виходить з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням законодавства про оплату праці.
Предметом цього адміністративного спору є зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року.
Колегія суддів зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений з військової службу 01.03.2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2024 №185.
22.05.2024 позивач звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив надати інформацію щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 та з 22.12.2023 по 14.02.2024.
09.07.2024 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначив про те, що ним в березні 2024 з метою отримати грошовий атестат та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії через ІНФОРМАЦІЯ_1 , при якому він перебував на військовому обліку надіслано запит до Військової частини НОМЕР_1 . Відповідь на вказаний запит ним отримано не було, у зв'язку з чим просить сприяти у забезпеченні надання військовою частиною НОМЕР_1 відповіді на заяву від 22 травня 2024 року в частині надання наступної інформації та завірених в установленому порядку документів щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000.00.гривень в розрахунку на місяць пропорційно до часу участі у бойових діях, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, піл час перебування на стаціонарному лікуванні у зв 'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року.
Разом з тим, на скаргу від 09.07.2024 листом від 22.07.2024 вих. № 5332/ФЕС Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що грошовий атестат (вих. від 11.07.2024 №4995/ФЕС), довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії (додаток 8) (вих. вц 11.07.2024 №4996/ФЕС), довідка про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії (додаток 1) (вих. 11.07.2024 №4997/ФЕС) надіслані 15.07.2024 фельд'єгерською поштовою службою зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, додається картка особового рахунку військовослужбовця.
Враховуючи вимоги частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України , відповідно до якої тримісячний строк звернення до суду починається з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не досліджено фактичні обставини справи щодо дати одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для застосування пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання..
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви неправильно застосовано норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 123, 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 по справі № 480/7153/24 скасувати.
Справу № 480/7153/24 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко