Головуючий I інстанції: Соп'яненко О.В.
05 листопада 2024 р. Справа № 480/11143/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
13.10.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, пенсійний орган), про нарахування та виплату щорічної грошової допомоги за 2023 рік, передбаченої частиною 5 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) і «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 № 1584-III, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, установленої згідно частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області нарахувати та виплатити йому щорічну грошову допомогу за 2023 рік недоотриману щорічну разову допомогу, згідно статті 12 Закону № 3551-XII, виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивача зазначає, що він позивач є учасником бойових дій та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області. У 2020 році після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 він набув права на допомогу до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII. 05.08.2023 він звернувся до пенсійного органу із заявою про нарахування і виплату означеної допомоги. Однак, всупереч вимогам ст. 12, ст. 17-1 Закону № 3551-XII, пункту 3 ст. 22 конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, 22.08.2023 на його картку надійшла сума 1000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 754).
Також позивач зазначає, що на час виплати йому у 2023 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 754. Для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій слід застосовувати не постанову № 754, а Закон № 3551-XII.
Позивач вважає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2023 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХIV.
Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов ГУ ПФУ в Сумській області зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону № 3551-XII щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Законом № 3551-XII та Постановою № 754 законодавчо не передбачено виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2023 року. Окрім того, позивачу виплачено суму грошової допомоги відповідно до постанови № 754.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження) у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Висновок суду вмотивований тим, що 15.04.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX, яким ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено частиною в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.» Після внесення вказаних змін державою запроваджена інша разова грошова виплата - до Дня Незалежності України, яка виплачується у порядку та розмірах, визначених КМУ в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Вказані положення Закону України № 2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.
Також суд зазначив, що доводи позивача про неотримання ним у 2023 році грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) є помилковими, оскільки вказане рішення не стосується спірних питань, а прийняте щодо іншого виду виплати - до 5 травня, яка у 2023 році взагалі не передбачена законом та не виплачувалась
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову про нарахування та виплату ГУ ПФУ в Сумській області одноразової щорічної допомоги учасникові бойових дій за період часу 2023 рік.
Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судовим розглядом справи установлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
05.08.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою, в якій просив нарахувати і виплатити грошову допомогу у 2023 році в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII. (а.с.7)
ГУ ПФУ в Сумській області листом від 22.08.2023 № 1800-0202-8/36994 повідомлено позивача про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-ІХ внесено зміни до Закону № 3551-XII і Закону № 1584-III. Згідно із ст. 13 Закону № 3551-XII щороку до Дня Незалежності України, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Постановою № 754 визначений порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, згідно яким разова грошова допомога до 24 серпня у 2023 році особам, зокрема, учасникам бойових дій виплачується у розмірі 1000 грн. Враховуючи зазначене, виплата разової грошової допомоги до Дня Незалежності України здійснена у серпні поточного року відповідно до Закону № 3551-XII, на його особистий банківський рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 1000 грн. Для виплати щорічної разової грошової допомоги у іншому розмірі підстави відсутні (а.с. 6).
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, перевіряючи рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями Закону № 3551-ХІІ врегульовано правовий статус ветеранів війни, цей Закон забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до ст. 5 Закон № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з абз. 5 п. 22 ст. 12 Закону № 3551-XII щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань, що визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету за програмою «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною».
Відповідно до п. 2 Порядку № 754 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Згідно з п.п. 2 п. 3 Порядку розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, зокрема, є щодо напрямів, зазначених у підпунктах 3 і 4 пункту 4 цього Порядку, - Пенсійний фонд України.
Підпунктом 4 п. 4 Порядку № 754 визначено, що бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України відповідно до Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754.
Відповідно до п.п.. 4 п. Порядку № 754 бюджетні кошти розподіляються в межах бюджетних призначень і спрямовуються, зокрема, пенсійному фонду України за напрямом, визначеним підпунктом 4 пункту 4 цього Порядку, - на підставі заявки (за формою, визначеною Мінсоцполітики) на фінансування виплати разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої частиною п'ятою статей 12-15, пункту 1 частини першої статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і частиною третьою статей 6-1 - 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), і витрат на оплату послуг, пов'язаних з її виплатою та доставкою організаціями, які здійснюють виплату та доставку пенсій і грошової допомоги за місцем фактичного проживання.
Пенсійний фонд України перераховує кошти для виплати допомоги, зокрема, іншим отримувачам грошової допомоги - за місцем їх проживання на поточні рахунки таких отримувачів в уповноважених банках.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 754 здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754, до осіб, які мають право на грошову допомогу (далі - отримувачі грошової допомоги), належать: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Згідно з п.п.. 2 п. 3 Порядку № 754 грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 грн..
Відповідно до п. 4 Порядку № 754 отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року.
Як встановлено судом, у серпні 2023 році позивачу виплачено 1000 грн разової грошової допомоги до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій.
Позивач, стверджуючи про порушення свого права, вказує на те, що у 2023 році розмір разової грошової виплати, на яку він має право, становить п'ять мінімальних пенсій за віком, як це передбачено ст. 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХIV з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020.
Так, 01.01.1999 набрав чинності Закон України № 367-ХІV від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 367-XIV), яким статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.».
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Утім, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України в частині, яка передбачає, що норми та положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Одночасно Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону № 3551-XII діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.
Разом з тим, 15.04.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX, яким ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено частиною в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Після внесення вказаних змін державою запроваджена інша разова грошова виплата - до Дня Незалежності України, яка виплачується у порядку та розмірах, визначених КМУ в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Вказані положення Закону України № 2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.
Отже, Законом № 2983-IX внесено зміни саме до Закону № 3551-XII, а не шляхом встановлення відповідних норм Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з даного питання.
Враховуючи викладене, доводи позивача про неотримання ним у 2023 році грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) є помилковими, оскільки вказане рішення не стосується спірних питань, а прийняте щодо іншого виду виплати - до 5 травня, яка у 2023 році взагалі не передбачена законом та не виплачувалась.
З урахуванням наведено вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , та не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова