Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.
05 листопада 2024 р. Справа № 520/22513/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року по справі за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,-
14.08.2023 позивач ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» (далі - ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5», підприємство) звернувся до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі- ПМУ ДПС ВПП, контролюючий орган), у якому просило суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення ПМУ ДПС ВПП від 07.08.2023 № 35035000702, яким ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2023 на 9 862.00 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення ПМУ ДПС ВПП від 07.08.2023 № 35135000702, яким до ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в розмірі 2 465.42 грн.
Вимоги мотивував тим, що умовою для застосування вказаної норми в поєднанні з нормою п. 199.5. ст. 199 Податкового Кодексу України (далі- ПК України) є встановлення факту часткового використання придбаних/виготовлених товарів/послуг в оподатковуваних операціях та часткового їх невикористання.
При цьому алгоритм застосування норми п. 199.1. ст. 199 ПК України передбачає, що товари/послуги в обов'язковому порядку придбавались/виготовлялись в оподатковуваних операціях (тобто підлягали обкладенню ПДВ), а потім почали частково використовуватись в неоподатковуваних операціях.
В той же час, в Акті перевірки робиться посилання тільки на ту обставину, що в декларації з ПДВ зазначений обсяг неоподатковуваних операцій за 2022 в розмірі 1 092.5 тис. грн.
Вказує, що неоподатковувані операції з ПДВ не є тотожними частковому використанню придбаних/виготовлених товарів/послуг в неоподатковуваних операціях, оскільки в іншому випадку на будь-які неоподатковувані операції повинен бути нарахований ПДВ, що суперечить самому сенсу неоподатковуваних операцій.
Посилається на те, що для застосування норми п. 199.1, п. 199.5. ст. 199 ПК України ПМУ ДПС ВПП повинно було зробити наступне: встановити які конкретно товари/послуги, що були придбані/виготовлені ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» з ПДВ, частково використовувались в оподаткованих операціях, а частково - ні; в якому періоді відбувалось придбання/виготовлення товарів/послуг та в якому періоді відбувалось їх часткове використання в неоподатковуваних операціях; встановити частку такого невикористання в оподатковуваних операціях; на цій підставі робити висновок про необхідність сплати ПДВ. Всі ці дії з боку податкового органу вчинені не були.
Внаслідок наведеного, є також безпідставним висновок ПМУ ДПС ВПП про те, що позивачем не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПК України на загальну суму ПДВ 9 861.69 грн, оскільки не було встановлено по яким товарам/послугам потрібно було зареєструвати таку податкову накладну і чи взагалі вказана норма підлягала застосуванню.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що в ході позапланової виїзної документальної перевірки було встановлено що ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» у 2022 здійснювала як оподатковувані, так і неоподатковувані операції - реалізація металобрухту.
Вказує, що ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» в порушення п.п. 199.1, 199.4, 199.5 ст.199 ПК України не здійснено перерахунок частки сплаченого (нарахованого) податку під час придбання або виготовлення TMЦ/послуг, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, та не нараховані податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму ПДВ за квітень 2023 на суму ПДВ 9 861.69 грн.
Також зазначає, що ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну відповідно до п.199.1 ст.199 ПК України на загальну суму ПДВ 9 861.69 грн.
Крім того, після отримання висновків акту перевірки віл 07.07.2023 № 6382/35-00-07/05471230, ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» на виконання положень п.199.1, 199.4, 199.5 ст.199 ПК України здійснено перерахунок, нараховані податкові зобов'язання на частку використаних товарів/послуг в неоподаткованих операціях, складено та зареєстровано зведену податкову накладну за квітень 2023 рік № 67 на суму ПІДВ 9 861.69 грн.
В подальшому згідно даних ЄРПН, ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» виписано та зареєстровано зведену податкову накладну вже у липні 2023 за № 76 на суму ПДВ 10 435.036 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5».
Судовим рішенням скасовано податкові повідомлення-рішення ПМУ ДПС ВПП від 07.08.2023 № 35035000702, № 35135000702.
За рахунок бюджетних асигнувань ПМУ ДПС ВПП на користь ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» стягнуто суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684.00 грн.
Судове рішення вмотивовано тим, що в акті перевірки робиться посилання тільки на ту обставину, що в декларації з ПДВ зазначений обсяг неоподатковуваних операцій за 2022 в розмірі 1 092.5 тис. грн. Вочевидь, неоподатковувані операції з ПДВ не є тотожними частковому використанню придбаних/виготовлених товарів/послуг в неоподатковуваних операціях, оскільки в іншому випадку на будь-які неоподатковувані операції повинен бути нарахований ПДВ, що суперечить самому сенсу неоподатковуваних операцій.
Відтак, для застосування норми п. 199.1., п. 199.5. ст. 199 ПК України ПМУ ДПС повинно було зробити наступне: встановити які конкретно товари/послуги, що були придбані/виготовлені ТЕЦ-5 з ПДВ, частково використовувались в оподаткованих операціях, а частково - ні; в якому періоді відбувалось придбання/виготовлення товарів/послуг та в якому періоді відбувалось їх часткове використання в неоподатковуваних операціях; встановити частку такого невикористання в оподатковуваних операціях; на цій підставі робити висновок про необхідність сплати ПДВ.
Всі ці дії з боку контролюючого органу не були зроблені, таким чином є суд першої інстанції прийшов до висновку, про безпідставність висновків податкового органу про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 9 862.0 грн.
Враховуючи, що судом у даному рішенні встановлено відсутність підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність нарахування штрафної санкції, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 35135000702 від 07.08.2023 про застосування штрафних санкцій у сумі 2 456.42 грн внаслідок нескладання та нереєстрації податкових накладних підлягає скасуванню, як таке, що є похідним від податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ПМУ ДПС ВПП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні підставам звернення до суду, викладеними у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі направлень від 12.06.2023 № 70, від 16.06.2023 № 71, та наказу ПМУ ДПС ВПП від 09.06.2023 № 100-п, виданого на підставі п.п. 78.1.8, п. 78.1, ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 від'ємного значення з податку на додану вартість. У тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Перевірку проведено в період з 12.06.2023 по 30.06.2023.
За результатами проведеної перевірки був складений акт від 07.07.2023 № 382/35-00-07/05471230 (а.с. 84-97).
У висновках Акту перевірки, зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 у Декларації від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень встановлено порушення платником податків:
1. п. 199.1, 199.4, 199.5 ст. 199, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 259 862.00 грн, у тому числі по періодах:
квітень 2023 на суму 259 862.00 грн.
2. п. 201.1. ст. 201, п. 201.10. ст. 201 ПК України, порушено вимоги Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму ПДВ 9 861.69 грн.
20.07.2023 ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» подано заперечення на акт перевірки (а.с. 98-101).
01.08.2023 за результатами розгляду заперечень, висновок акту перевірки від 07.07.2023 № 382/35-00-07/05471230 переглянуто, а саме розділ 4 «Висновок» викладено в наступній редакції :
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 у Декларації від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень встановлено порушення платником податків:
1. п. 199.1, 199.2, 199.4, 199.5 ст. 199, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 9 862.00 грн., у тому числі по періодах:
квітень 2023 на суму 9 862.00 грн.
2. п. 201.1. ст. 201, п. 201.10. ст. 201 ПК України, порушено вимоги Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму ПДВ 9 861.69 грн.
На підставі висновків акту перевірки ПМУ ДПС ВПП 07.08.2023 прийнято податкові повідомлення - рішення :
№ 35035000702, яким ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2023 на 9 862.00 грн;
№ 35135000702, яким до ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в розмірі 2 465.42 грн.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України встановлено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п.78.8. ст.78 ПК України).
За приписами пунктів 85.2, 85.4 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
У відповідності до вимог п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Системний аналіз наведених норм доводить, що податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого періоду. При позитивному значенні суми, вона підлягає сплаті до бюджету у визначені строки. На дату виникнення податкових зобов'язань, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку платник податку (продавець) зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у визначеному порядку, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін та надати покупцю за його вимогою. Така податкова накладна є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Колегія суддів враховує, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та складу витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Відповідно до п. 199.1. ст. 199 ПК України встановлено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Відповідно до п.199.3, ст. 199 ПК України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.
Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.
Відповідно до п. 199.4, ст. 199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.
Відповідно до п. 199.5 ст. 199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов'язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобов'язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що умовою для застосування положень норми 199.1 в поєднанні з нормою п. 199.5. ст. 199 ПК України є встановлення факту часткового використання придбаних/виготовлених товарів/послуг в оподатковуваних операціях та часткового їх невикористання.
При цьому алгоритм застосування норми п. 199.1. ст. 199 ПК України передбачає, що товари/послуги в обов'язковому порядку придбавались/виготовлялись в оподатковуваних операціях (тобто підлягали обкладенню ПДВ), а потім почали частково використовуватись в неоподатковуваних операціях.
Колегія суддів зазначає, що для застосування норми п. 199.1., п. 199.5. ст. 199 ПК України податковим органом має бути встановлено наступне :
- які конкретно товари/послуги, що були придбані/виготовлені ПРАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» з ПДВ, частково використовувались в оподаткованих операціях, а частково - ні;
- в якому періоді відбувалось придбання/виготовлення товарів/послуг та в якому періоді відбувалось їх часткове використання в неоподатковуваних операціях;
- встановити частку такого невикористання в оподатковуваних операціях.
Як вбачається з висновків акту перевірки всі ці дії з боку контролюючого органу не були зроблені.
В той же час, в Акті перевірки робиться посилання тільки на ту обставину, що в декларації з ПДВ зазначений обсяг неоподатковуваних операцій за 2022 в розмірі 1 092.5 тис. грн.
Колегія суддів зазначає, що неоподатковувані операції з ПДВ не є тотожними частковому використанню придбаних/виготовлених товарів/послуг в неоподатковуваних операціях, оскільки в іншому випадку на будь-які неоподатковувані операції повинен бути нарахований ПДВ, що суперечить самому сенсу неоподатковуваних операцій.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість висновків податкового органу про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 9 862.0. грн.
Враховуючи, що судом у даному рішенні встановлено відсутність підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку про протиправність нарахування штрафної санкції, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 35135000702 від 07.08.2023 про застосування штрафних санкцій у сумі 2 456.42 грн внаслідок нескладання та нереєстрації податкових накладних підлягає скасуванню, як таке, що є похідним від податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Північного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова