05 листопада 2024 р. Справа № 520/12796/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/12796/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( далі - відповідач2, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення від 18.03.2024 №205250012167 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до стажу роботи періоди служби в органах МВС з 01.01.2004 по 22.08.2005, врахувати заробітну плату за період з 01.09.2000 по 31.07.2005 згідно з довідок від 29.02.2024 № 82-252 та №82-253 виданих Центральним архівним відділом Національної гвардії України та призначити позивачу пенсію по інвалідності 2-ї групи з дня виникнення права - з 27.12.2023 - з дня встановлення групи інвалідності.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії по інвалідності є протиправним, оскільки воно прийняте всупереч законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та порушує право позивача на пенсійне забезпечення, а тому підлягаю скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 18.03.2024 №205250012167 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди служби в органах МВС з 01.01.2004 по 22.08.2005, врахувати заробітну плату за період з 01.09.2000 по 31.07.2005 згідно з довідками від 29.02.2024 № 82-252 та №82-253 виданих Центральним архівним відділом Національної гвардії України та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності 2-ї групи з дня виникнення права - з 27.12.2023 - з дня встановлення групи інвалідності.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ у Волинській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що у період з 01.01.2004 по 22.08.2005 страхувальником позивача була Національна Гвардія України, яка мала обов'язок та несла відповідальність за правильність заповнення звітності і достовірність внесених даних щодо застрахованої особи. Вказав, що саме Національна Гвардія України зобов'язана подати до Пенсійного фонду відсутню у реєстрі інформацію за період служби позивача за контрактом.
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
ГУ ПФУ в Харківській області не скористалось правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано інвалідом 2-ї групи загального захворювання, що підтверджується Довідкою МСЕК Серія 12 ААГ №310680.
08.02.2024 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №19 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності 2-ї групи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.02.2024 №205250012167 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного стажу 10 років на дату встановлення інвалідності.
У вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 зараховано стаж 09 років 07 місяців 21 день та надано розрахунок стажу, з якого вбачається, що не зараховано до стажу період служби в органах МВС скільки позивачем не надано довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески.
Після отримання з Центрального архівного відділу Національної гвардії архівної довідки від 29.02.2024 №82-252 «про грошове забезпечення» та довідки від 29.02.2024 № 82-253 про проходження військової служби, позивач повторно 11.03.2024 подав до відділу обслуговування громадян №19 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву про призначення пенсії по інвалідності 2-ї групи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.03.2024 №205250012167 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного стажу 10 років на дату встановлення інвалідності.
У вказаному Рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області зазначено, що ОСОБА_1 зараховано стаж 09 років 07 місяців 21 день, не зараховано до стажу період служби в органах МВС з 22.08.2000 по 22.08.2005,оскільки в довідці від 29.02.2024 №82-252 «про грошове забезпечення» відсутня інформація про сплачені страхові внески.
Із доданого до Рішення розрахунку стажу вбачається, що позивачу зараховано до стажу період з 22.08.2000 по 31.12.2003 (3 роки 4 місяці 10 днів), не зараховано до стажу період служби в органах МВС з 01.01.2004 по 22.08.2005 (22.08.2005 - 01.01.2004 = 1 рік 07 місяців 21 день) (а.с. 20).
Не погоджуючись із вказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги висновки Верховного Суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків не може тягнути негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого їй нараховувалась заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувались страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Також, вказав, що заява позивача за призначення пенсії по інвалідності, розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та саме ним прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №2022500012167 від 18.03.2024 року, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди служби в органах МВС з 01.01.2004 по 22.08.2005, врахувати заробітну плату за період з 01.09.2000 по 31.07.2005 згідно з довідками від 29.02.2024 № 82-252 та №82-253 виданими Центральним архівним відділом Національної гвардії України та призначити позивачу пенсію по інвалідності 2-ї групи з дня встановлення інвалідності - з 27.12.2023.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року ( далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із положеннями частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 43 років до досягнення особою 45 років включно - не менше 10 років.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Статтею 34 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач, як особа з інвалідністю ІІ групи, звернувся із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.03.2024 року №205250012167.
Відповідно до змісту оскаржуваного рішення страховий стаж заявника становить 09 років 07 місяців 21 день та за доданими документами до страхового стажу не зараховано період служби в органах МВС з 22.08.2000 по 22.08.2005 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.2000, оскільки в довідці про грошове забезпечення №82-252 від 29.02.2024 за період з 22.08.2000 по 22.08.2005 відсутня інформація про сплату страхових внесків. Відповідно до наданих архівним відділом Національної гвардії України копій особистих карток на грошове забезпечення не можливо прослідкувати сплату внесків до Пенсійного фонду.
Надаючи оцінку вказаній у рішенні підставі відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду з 22.08.2000 по 22.08.2005 року, колегія суддів зазначає наступне.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески:
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений статтею 20 Закону №1058-IV.
Так, згідно з частинами п'ятою, шостою та десятою цієї статті страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків, а страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
З аналізу положень статті 20 Закону №1058-IV колегія суддів доходить висновків, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Страховим стажем є період, протягом якого щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Водночас обов'язок по сплаті страхових внесків покладений на страхувальників, які зобов'язані сплачувати страхові внески шляхом перерахування безготівкових сум зі своїх банківських рахунків або шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. А відтак, відповідальність за порушення законодавства про сплату страхових внесків несуть не застраховані особи, а страхувальники, які не сплатили або несвоєчасно сплатили за застраховану особу страхові внески.
Матеріалами справи встановлено, що з 22.08.2000 року позивач призначений на службу за контрактом у Внутрішніх військах МВС України та з 22.08.2005 року звільнений, що підтверджується записами №2-3 в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 (а.с. 21) та архівними довідками від 29.02.2024 №82-252, №82-253 виданими Центральним архівним відділом Національної гвардії України (а.с. 22-23).
Інформація про нарахування страхових внесків за вказаний період у трудовій книжці та у вказаних довідках відсутня.
Як зазначив в оскаржуваному рішенні пенсійний орган, відповідно до наданих архівним відділом Національної гвардії України копій особистих карток на грошове забезпечення позивача не можливо прослідкувати сплату внесків до Пенсійного фонду (а.с. 18-19).
Водночас в постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20 Верховний Суд дійшов висновків, що внаслідок невиконання підприємством обов'язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на такому підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а.
Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску, так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Тож, беручи до уваги висновки Верховного Суду, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а також ту обставину, що між сторонами відсутній спір щодо факту несення позивачем служби за контрактом у Внутрішніх військах МВС України за період з 22.08.2000 по 22.08.2005, колегія суддів вважає, що відсутність в реєстрі застрахованих осіб стосовно позивача інформації про сплату страхових внесків не може мати наслідком позбавлення позивача права на зарахування такого періоду його діяльності до страхового стажу.
Крім того, як убачається із доданого до Рішення розрахунку стажу, позивачу зараховано до стажу період служби з 22.08.2000 по 31.12.2003 (3 роки 4 місяці 10 днів), не зараховано до стажу період служби в органах МВС з 01.01.2004 по 22.08.2005 (22.08.2005 - 01.01.2004 = 1 рік 07 місяців 21 день) (а.с. 20).
Таким чином, висновок пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 22.08.2000 по 22.08.2005 року у зв'язку з неможливістю прослідкувати сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, є хибним.
У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №205250012167 від 18.03.2024 року підлягає скасуванню як протиправне.
Оскільки, відповідно до розрахунку стажу, який зараховано позивачу, пенсійним органом не зараховано стаж роботи з 22.08.2005 по 01.01.2004 - 1 рік 07 місяців 21 день, тому саме цей період служби в органах МВС необхідно зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 .
З приводу визначення пенсійного органу, на який покладається обов'язок зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи та призначення пенсії по інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями частини першої статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16 грудня 2020 року №25-1) /надалі - Порядок №22-1/, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За приписами пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що рішення щодо призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид приймається органом пенсійного фонду, визначеним за принципом екстериторіальності.
Заяву про призначення про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", подану 11.03.2024 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за принципом екстериторіальності передано до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, за результатами розгляду якої в призначенні позивачу пенсії по інвалідності відмовлено.
Оскільки електронну пенсійну справу позивача сформовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, пенсію позивачу не призначено, відповідно, не передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача (до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) для її виплати, доказів перебування позивача на обліку в указаному територіальному органі Пенсійного фонду України матеріали справи не містять, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди служби в органах МВС з 01.01.2004 по 22.08.2005, врахувати заробітну плату за період з 01.09.2000 по 31.07.2005 згідно з довідками від 29.02.2024 № 82-252 та №82-253 виданими Центральним архівним відділом Національної гвардії України та призначити позивачу пенсію по інвалідності 2-ї групи з дня виникнення права - з 27.12.2023 - з дня встановлення групи інвалідності.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі № 520/12796/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий