05 листопада 2024 р. Справа № 520/14083/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 05.08.24 у справі №520/14083/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №204850013064 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зарахуванні періоду роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 01 січня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, періоди його роботи з 19.07.1984 по 24.10.1984, з 18.12.1986 по 09.09.1991, з 02.08.1993 по 12.01.1994, 15.06.1995 по 01.04.1996;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1984 та період проходження військової служби з 16.11.1984 по 06.11.1986;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах з 01 січня 2023 року ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №204850013064 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, періоди його роботи з 02.08.1993 по 12.01.1994.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2023 про призначення з 01 січня 2023 року ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 858 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 858 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у справі №520/14083/24 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його формальним та прийнятим з порушенням норм матеріального права. При винесенні оскаржуваного рішення. Вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги надані заперечення та посилання на норми чинного законодавства та судову практику з аналогічних питань. Вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у справі №520/14083/24 не може вважатися законним і обґрунтованим, оскільки задовольняючи позовні вимоги позивача судом порушені норми ч.2 ст.19 Конституції України. Зазначає, що позивачем було надано довідку з головного управління статистики у Харківській області від 07.12.2022 №03.1-08/338 по ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів», в якій зазначена дата останньої реєстраційної дії - 30.12.2021, дата факту припинення підприємства в результаті ліквідації відсутня, також відсутня довідка про заробітну плату, тому підтвердити період роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991 за професією електрозварник немає підстав. Отже, враховуючи викладене, рішенням від 29.03.2023 №36/4-23 комісією з питань підтвердження стажу, що дає право на призначення пенсії, прийнято рішення підтвердити стаж роботи позивача у період з 01.02.1994 по 28.04.1995 за професією електрогазозварник ручного зварювання за списком №2. Відтак, вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення вимог скарги.
Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 01 січня 2023 року звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії та надав пакет необхідних документів для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням від 05.01.2023 №204850013064 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з тим, що не підтверджено періоди роботи за Списком №2. Загальний страховий стаж склав 39 років 8 місяців 5 днів.
Окрім того, позивач звернувся до комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області для підтвердження періодів роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991, з 01.02.1994 по 28.04.1995, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, однак рішенням комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області було підтверджено лише період роботи з 01.02.1994 по 28.04.1995 за Списком №2.
Відповідно до вказаних рішень, відповідачами не було зараховано періодів роботи що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з 02.08.1993 по 12.01.1994 - рішення від 05.01.2023 №204850013064 (заявником не надана довідка про умови праці та пільговий характер, також зазначено, що оскільки дата звільнення 12.01.1994 не відповідає даті наказу про звільнення 12.01.1993) та з 18.12.1986 по 09.09.1991 - рішення комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (в довідці від 07.12.2022 №03.1-08/338 відсутня дата факту припинення підприємства ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" та відсутня довідка про заробітну плату).
Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідачів у даній справі, звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №204850013064 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, а також рішення комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, є протиправними та підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановлено з матеріалів справи, спірними періодами роботи позивача, які не зараховано до його пільгового стажу за Списком №2, є з 02.08.1993 по 12.01.1994 - рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №204850013064 та з 18.12.1986 по 09.09.1991 - рішення комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при ГУПФУ в Харківській області.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював:
- з 18.12.1986 по 09.09.1991 - електрозварником (з 15.09.1988 - електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах) в Харківському заводі тракторних двигунів (Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, розділ XXXII «Загальні професії» та Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, розділ XXXІII «Загальні професії»);
- з 02.08.1993 по 12.01.1994 - електрогазозварник в спеціальному проектно- конструкторському технологічному бюро - електродвигунів п/о «Укрелектромаш» (Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, розділ XXXІII «Загальні професії» та Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, у розділі ХХХІІІ «Загальні професії»).
Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, розділ ХХХІІІ «Загальні професії» (у всіх галузях господарства): електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, позиція 33; та Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, розділ ХХХІІІ «Загальні професії» (у всіх галузях господарства): електрогазозварники).
Окрім того, архівною довідкою №0-6 від 24.04.2018, яка видана виробничим кооперативом з упорядкування документів, організацій та підприємств «Архівіст» Харківського міського архіву, також підтверджується робота позивача з 18.12.1986 по 09.09.1991 в «Харківському заводі тракторних двигунів» на посаді електрозварника (з 15.09.1988 - електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах). Крім того, в архівній довідці зазначено, що саме ПК «Архівіст» здійснює зберігання документів архівного фонду Харківського заводу тракторних двигунів, у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с.41).
В довідці №0-6/2 від 24.04.2018, яка видана виробничим кооперативом з упорядкування документів, організацій та підприємств «Архівіст» Харківського міського архіву також зазначено, що в документах фонду Харківського заводу тракторних двигунів відсутні накази про переведення на роботу з неповним робочим днем, наказів про відпустки без збереження заробітної плати, відпусток у зв'язку з навчанням за 1986 по 1991 роки (а.с.52).
В довідці про перейменування підприємства №0-6/1 від 24.04.2018, яка видана виробничим кооперативом з упорядкування документів, організацій та підприємств «Архівіст» Харківського міського архіву, зазначено, що Харківський завод тракторних двигунів був реорганізований в ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» на підставі наказу Міністерства машинобудівничої промисловості України №1087 від 29.07.1994. Довідка видана на підставі справи фонду ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів». Також вказано, що ПК «Архівіст» здійснює зберігання документів архівного фонду Харківського заводу тракторних двигунів, у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с.53).
Так, позивачу не було зараховано його періоди роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з 02.08.1993 по 12.01.1994 - рішення від 05.01.2023 №204850013064 (позивачем не надана довідка про умови праці та пільговий характер, також зазначено, що оскільки дата звільнення 12.01.1994 не відповідає даті наказу про звільнення 12.01.1993) та з 18.12.1986 по 09.09.1991 - рішення комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (в довідці від 07.12.2022 № 03.1-08/338 відсутня дата факту припинення підприємства ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" та відсутня довідка про заробітну плату).
Стосовно необхідності, як на думку пенсійного органу, надання довідки про умови праці та пільговий характер, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, п.3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відтак, наведені вище норми вказують на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з п.4 Порядку № 442 та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, ст.41 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 14.10.1992 року №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Відтак, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Наведені вище висновки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації».
Відтак, посилання пенсійного органу (Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області) в оспорюваному рішенні від 05.01.2023 №204850013064 про те, що ОСОБА_1 не була надана довідка про умови праці та пільговий характер роботи, є необґрунтованими та не впливають на право останнього на соціальне забезпечення.
Окрім того, щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в оскаржуваному рішенні від 05.01.2023 №204850013064 про те, що дата звільнення в трудовій книжці 12.01.1994 не відповідає даті наказу про звільнення 12.01.1993, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив правову позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на особисті права позивача.
Наведене вище узгоджується із висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.
При цьому, як вже зазначалося вище, у відповідності до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Окрім того, згідно із ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відтак, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пенсійним органом не надано доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці та інших документах позивача для призначення пенсії.
Отже, пенсійним органом не вчинено належних заходів, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для з'ясування обставин наявності у позивача спірного стажу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №204850013064 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з задоволенням вимог зобов'язального характеру щодо зарахуванню позивачу до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, періоди його роботи з 02.08.1993 по 12.01.1994.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить конкретних доводів та обґрунтувань щодо помилковості висновків суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування вказаного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.01.2023 №204850013064 та задоволення вимог зобов'язального характеру, які стосуються останнього.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та задоволення вимог зобов'язального характеру, які стосуються Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.
Так, вищевказаним рішенням комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області період роботи позивача з 18.12.1986 по 09.09.1991 не було зараховано за професією за Списком №2 у зв'язку з тим, що в довідці від 07.12.2022 № 03.1-08/338 відсутня дата факту припинення підприємства ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" та відсутня довідка про заробітну плату.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював з 18.12.1986 по 09.09.1991 - електрозварником (з 15.09.1988 - електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах) в Харківському заводі тракторних двигунів (Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, розділ XXXII «Загальні професії» та Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, розділ XXXІII «Загальні професії»).
Колегія суддів враховує, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Згідно із ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
У випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача.
Такі висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Пенсійним органом (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області) не надано доказів вчинення ним заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для з'ясування обставин наявності у позивача спірного стажу.
З урахуванням наведених вище висновків суду, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для підтвердження періоду роботи позивача з 18.12.1986 по 09.09.1991 за професією електрозварник, є необґрунтованими.
Колегія суддів враховує, що Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Рисовський проти України" (№29979/04) було викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".
В рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява №29979/04, пункт 70).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73).
Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення комісії від 29.03.2023 №36/4-23 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності вищевказаного оспорюваного рішення пенсійного органу є помилковими та не узгоджуються із висновками суду.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача колегія суддів виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоду роботи з 18.12.1986 по 09.09.1991 до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Колегія суддів враховує, що розгляд заяви позивача та винесення рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 здійснювалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку №22-1 (п.4.2). Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2023 про призначення з 01 січня 2023 року ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням висновків суду.
При цьому, з урахуванням вимог ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Позивачем не було оскаржено рішення суду першої інстанції у вказаній частині.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність власних рішень, що є предметом оскарження у даній справі.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі №520/14083/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський