05 листопада 2024 р. Справа № 520/8481/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.08.24 по справі № 520/8481/24
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Балаклійського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби у Харківській області в особі територіального підрозділу - Балаклійського відділу ГУ ДМС у Харківській області, щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління державної міграційної служби у Харківській області в особі територіального підрозділу - Балаклійського відділу ГУ ДМС у Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
В обґрунтування позову зазначив, що протиправна відмова відповідача щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки порушує його права. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Балаклійського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби у Харківській області в особі територіального підрозділу - Балаклійського відділу ГУ ДМС у Харківській області, щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління державної міграційної служби у Харківській області в особі територіального підрозділу - Балаклійського відділу ГУ ДМС у Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що частиною 1 ст. 13 Закону № 5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України. Частиною 3 цієї статті передбачено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Пунктами 1,2,3,7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України № 302 передбачено, що: паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій; кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт; оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14- річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Отже, особа, яка досягла 14-річного віку, вправі на підставі заяви- анкети, поданої нею особисто, отримати паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до пункту другого Положення № 2503-ХН паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з п. З Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про паспорт громадянина України паспорт у формі книжечки видасться громадянам після досягнення 16-річного віку.
Станом на день звернення ОСОБА_2 такого віку не досягнув.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що особа має право на отримання паспорту у формі картки з 14 років, у формі книжечки на підставі Положення № 2503-ХІІ з 16 років.
Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що справа щодо видачі паспорта зразка 1994р. заявнику з 14-річного віку, відповідає ознакам зразкової справи викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 по справі №806/3265/17.
Це встановлено Верховним Судом та не потребує додаткових доказів.
Звертає увагу, що Верховний Суд визначив правові висновки щодо отримання паспорта громадянина України зразка 1994р. з 14 років у п'яти постановах (постанова від 18.11.2021р. справа №420/4049/20, постанова від 21.12.2022р. справа №420/5353/20, постанова від 17.05.23р справа №420/12574/21, постанова від 09.11.2023р. справа № 380/16510/23, від 20.03.2024р. по справі №560/3366/23).
У всіх цих справах Верховний Суд визначив однозначну правову позицію - громадяни України мають право отримати паспорт зразка 1994р. з 14 років.
Так, матеріали справи свідчать про те, що на час розгляду цієї справи судом першої інстанції уже був сформований правовий висновок Верховного Суду щодо порушених у цій справі питань та судом першої інстанції на виконання вимог частини п'ятої статті 242 КАС України був урахований в оскаржуваному рішенні.
Проаналізувавши законодавчі норми, шо регулюють спірні правовідносини, позивач дійшов висновку про наявність у заявника права на оформлення та видачу паспорта громадянина України без електронного носія.
З урахуванням наведеного, позивач просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 р по справі. №520/8481/24 р. про визнання протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби у Харківській області в особі територіального підрозділу - Балаклійського відділу ГУ ДМС у Харківській області у видачі заявнику, у зв'язку із досягненням 14-річного віку, паспорта громадянин України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та зобов'язання відповідача видати заявнику, у зв'язку із досягненням ним 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби у Харківській області без задоволення.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача у якій просив видати бланк паспорту громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки, оскільки він відмовляється від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа.
Відповідач листом надав відповідь про те, що відповідно до чинного законодавства підстави для задоволення заяви позивача відсутні.
Не погоджуючись із такими діями суб'єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України №5492-VI “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі по тексту - Закон №5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Частиною третьою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Згідно вимог частин 1, 2, 4 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
За приписами частин першої, другої та четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Паспорт громадянина України оформляється особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону №5492-VI, відповідно до якої такий містить, зокрема, унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
Разом з тим, на даний час є чинним Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі по тексту - Положення №2503-ХІІ) та прийняте відповідно до статті 5 Закону України “Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III.
Згідно з пунктами 2, 3 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі по тексту - Порядок №302) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, як: біометричні дані, параметри особи (від цифрований образ обличчя особи, від цифрований підпис особи, від цифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить від цифровані персональні данні особи.
Згідно з приписами пункту 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: 1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; 2) свідоцтво про народження; 3) дві фотокартки розміром 35x45 мм; 4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Таким чином, провівши правовий аналіз спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.
Матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що заявник подав до відповідача заяву про видачу паспорту громадянина України зразка 1994 року, а також наступні документи: дві фотокартки встановленого зразка розміром 3,5 х 4,5 см, свідоцтво про народження, заява про видачу паспорта, копія постанови ВС від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
З огляду на викладене вище, ОСОБА_2 подано всі необхідні для оформлення паспорту документи, подання інших документів, зокрема рішення суду щодо набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку, Положенням №2503-ХІІ не передбачено.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до пункту 3 Постанови №302 (далі - Постанова №398), згідно з якими Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 “Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» (далі - Тимчасовий порядок №456), відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 та Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Згідно з пунктом 1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови №302, Постанови №398, Положення №2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2 Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 “Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №415 “Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185».
Пунктом 3 Тимчасового порядку №456 передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що наказ Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 “Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України», виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки на дату подання документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відтак, помилковим є посилання відповідача на положення наказу Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019 “Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України», вказане у відповіді від 12.03.2024 № Г-23/6/6326-24.
Колегія суддів зазначає, що питання права особи по досягненню нею 14-річного віку на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, у зв'язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних, було предметом розгляду Верховного Суду, за наслідками якого сформовано висновок у постановах від 18.11.2021 року у справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 року у справі № 420/5353/20 та у подальшому підтримано у постановах від 17.05.2023 року у справі № 420/12574/21, від 09.11.2023 року у справі № 380/16510/22 та від 20.03.2024 року у справі № 560/3366/23. Висновки, наведені у вказаних постановах, є релевантними до обставин даної справи.
Зокрема, у справі № 420/4049/20 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування Закону №5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення №2503-ХІІ та Порядок № 456, та вказав на імперативність приписів Закону № 5492-VI, яким встановлено обов'язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України. Верховний Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації своїх громадянських прав.
У зазначеному рішенні Велика Палата констатувала, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом») не було “необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.
У вказаній постанові Велика Палата зазначила, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 200/10469/19-а є помилковим, оскільки процитований апелянтом абзац вказаної постанови є не висновком колегії суддів Верховного Суду, а лише вказує на підстави відмови у задоволенні позовних вимог судами першої та апеляційної інстанції.
Отже, доводи апелянта про те, що право на оформлення паспорта у формі книжечки, набуває громадянин України лише після досягнення 16-річного віку є помилковими та не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.
Колегія суддів повторно звертає увагу на те, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці, що у даному випадку відповідачем протиправно відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно визнати протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби у Харківській області в особі територіального підрозділу - Балаклійського відділу ГУ ДМС у Харківській області, щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ та зобов'язати Головне управління державної міграційної служби у Харківській області в особі територіального підрозділу - Балаклійського відділу ГУ ДМС у Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року по справі № 520/8481/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 по справі № 520/8481/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва