05 листопада 2024 року справа №200/184/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (головуючий суддя І інстанції Духневич О.С.), складеного в повному обсязі 29 лютого 2024 року, у справі № 200/184/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла 18 січня 2024 року, звернувся 11 січня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 серпня 2023 року раніше призначеної пенсії за віком;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.10.2023 року № 951370839192 про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01 серпня 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилась за період її несплати у повному обсязі, починаючи з 01 серпня 2023 року, на рахунок відкритий в АТ "Державний ощадний банк України".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 серпня 2023 року раніше призначеної пенсії за віком.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.10.2023 року № 951370839192 про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01 серпня 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилась за період її несплати у повному обсязі, починаючи з 01 серпня 2023 року, на рахунок відкритий в Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України".
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області винесено рішення № 951370839192 від 18.10.2023 про відмову у проведенні перерахунку поновлення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, оскільки позивачу необхідно було особисто звернутися із відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України.
Також відповідач зазначив, що в листі АТ "Ощадбанк" від 25.07.2023 зазначено, що ОСОБА_1 , не одержував зі свого розрахункового рахунку пенсію більш як один рік, на підставі чого, Головним управлінням виплату пенсії, було призупинено з 01.08.2023, оскільки п. 16 та п. 17 "Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами) передбачено, що якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач, особисто не звернувся із відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України та не надав довідку про взяття на облік, як внутрішньо переміщена особа, тому у Головного управління були відсутні підстави у поновленні виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі з 01.08.2023.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справу в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачами у справі.
З 01.08.2023 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу. 13.10.2023 позивач звернувся через веб-портал ПФУ до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про поновлення виплати пенсії.
В подальшому за принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.10.2023 № 951370839192 позивачу відмовлено у поновленні пенсії та повідомлено, що для поновлення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі необхідно особисто звернутися безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати такої пенсії.
Зі змісту рішення вбачається, що виплата пенсії позивачу була припинена через неотримання призначеної пенсії протягом одного року.
Отже, предметом спору у даній справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати (не поновлення виплати) пенсії позивачеві, у зв'язку із неотриманням призначеної пенсії протягом одного року та правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у поновленні такої пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на пенсійне забезпечення має бути відновленим шляхом зобов'язання управління поновити виплату пенсії на рахунок відкритий у АТ "Державний ощадний банк України".
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, :
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.
В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.99 № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 662) затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (далі - Порядок № 1596, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Відповідно п. 1 Порядку № 1596, цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги, а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Згідно п. 3 Порядку № 1596, виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються, зокрема, між уповноваженими банками, Пенсійним фондом України та органами Пенсійного фонду.
Відповідно до п. п. 4, 6 Порядку № 1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).
Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312) - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 269 та від 20 березня 2022 р. № 332, за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".
Відповідно до п. 16 Порядку № 1596 якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.
Як вже вище вказано, припинення з 01 серпня 2023 року нарахування та виплати пенсії позивачу відбулося у зв'язку з отриманням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від Акціонерного товариства "Ощадбанк" інформації щодо одержання пенсії та/або грошової допомоги з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержання з поточного рахунку більше як один рік.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено підставу припинення виплати пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Разом з цим, органом пенсійного фонду має ухвалюватися рішення про припинення виплати пенсії. У цьому ж випадку, відповідач просто припинив виплачувати позивачу пенсію без прийняття відповідного рішення.
За вказаними обставинами суд дійшов висновку, що відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058-IV не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.
Враховуючи наведене, відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення.
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відмовляючи у поновленні пенсії відповідач вказав, що для поновлення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі необхідно особисто звернутися безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати такої пенсії.
Пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), установлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
У пункті 1.2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), зазначено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Приписами п 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Пунктами 4 і 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок № 1596), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Допомога на поховання, сума пенсії, грошової допомоги, недоотримана у зв'язку із смертю одержувача, пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, виплачуються органами Пенсійного фонду України, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача (особи, яка має право на отримання виплат у зв'язку із його смертю) в уповноваженому банку.
Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Згідно з п.п. 8-9 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно з першим абзацом п. 10 Порядку № 1596 передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Водночас останнім абзацом п. 10 Порядку № 1596 передбачено, що заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 16 Порядку № 1596 передбачено, що якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.
У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
Отже, подання позивачем заяви від 13.10.2023 року про поновлення пенсії до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, не суперечить чинному законодавству.
У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в поновленні виплати пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що нарахування та виплату пенсії позивачу було припинено з 01.08.2023 року, пенсія за період з 01.08.2023 по теперішній час нараховується але не виплачується, заборгованість по виплаті пенсії за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року становить 12 7850,66 грн.
Враховуючи викладене, вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 з 01 серпня 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилась за період її несплати у повному обсязі, починаючи з 01 серпня 2023 року, на рахунок відкритий в АТ "Державний ощадний банк України" підлягає задоволенню.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову шляхом, який обрано судом, який гарантував би повне їх відновлення (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 200/184/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 200/184/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць