Справа: № 754/1555/23 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3207/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України
09 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 120 231 000 300 001 28 від 14 січня 2023 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, непрацюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживала за адресою: АДРЕСА_2 , судимої:
- 06.03.2023 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;
- 13.09.2023 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі;
- 18.01.2024 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 , -
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 25.01.2024 ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 18.01.2024, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту затримання ОСОБА_6 за ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.01.2024, тобто з 10.01.2024.
На підставі ч. 5 ст. 72 КПК України ОСОБА_6 у строк відбування покарання зараховано попереднє ув'язнення, а саме: з 10.01.2024 по 25.01.2024, включно, день за день.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, залишено у виді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
У провадженні вирішена доля речових доказів.
Окремою ухвалою від 25.01.2024 перед Службою у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації порушено питання про необхідність влаштування малолітньої дитини: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , або встановлення опіки і піклування над ним.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона 13.01.2023, приблизно о 19 год. 09 хв., знаходячись у торговельному залі магазину "METRO", що розташований за адресою: вул. Сержа Лифаря, б. 2-А, в м. Києві, переслідуючи корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введено з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 №757/2022 строком на 90 діб, до 19.02.2023, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає та її дії є таємними для оточуючих, викрала в торговельній залі товари, які належать ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", а саме: балик "Метро", вагою 1 кг, вартістю 1.233,33 грн., одну упаковку "Криветки 60/80", вагою 300 г, вартістю 158,33 грн., а всього майна на загальну суму 1.391,66 грн.
Після чого, ОСОБА_6 заховала вищевказані товари під куртку, в яку була одягнута, пройшла через розрахункові каси без їх сплати, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, чим умисно таємно викрала чуже майно в умовах воєнного стану, що належить ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" на загальну суму 1.391,66 грн.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить з урахуванням ст.ст. 75, 76, 79, 83 КК України змінити вирок Деснянського районного суду міста Києва від 25.01.2024 та звільнити її від покарання, бо призначене їй судом покарання за своїм видом є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину та її особі.
Так, обвинувачена просить врахувати, що має на утримання малолітню дитину, якій не виповнилося ще три роки, є матір'ю одиначкою, повністю визнала вину у вчиненому, щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю злочину.
Іншими учасниками провадження вирок стосовно ОСОБА_6 не оскаржений.
Потерпілого ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна" про дату, час та місце розгляду провадження повідомлено у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка представника якого в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження за приписами ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, які просили пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої ОСОБА_6 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України, в межах апеляційної скарги в обсязі, підтриманому обвинуваченою в суді апеляційної інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, докази в якому, окрім показань обвинуваченої та матеріалів, що характеризують її особу, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень вимог закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, колегія суддів не вбачає, не посилається на них і обвинувачена в апеляційній скарзі та сторона захисту в суді апеляційної інстанції, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, колегією суддів не перевіряються, на виконання приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо призначення їй суворого покарання, колегія суддів бере до уваги таке.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно норми ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як наголошується в ч. 2 цього положення закону.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції - дотримані, оскільки, на переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_6 судом першої інстанції було ґрунтовно враховано ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої, судом визнано щире каяття та молодий вік.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Поза увагою суду першої інстанції не залишилася і та обставина, що ОСОБА_6 має на утриманні малолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що обвинувачена послалася в апеляційній скарзі.
Проте, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відмітив і те, що ОСОБА_6 під час перебування кримінального провадження стосовно неї в провадженні Деснянського районного суду міста Києва ухилялась від суду, у зв'язку з чим неодноразово оголошувалась у розшук.
Крім того, обвинувачена раніше двічі судима до реального відбування покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 4 ст. 185 КК України.
А тому, за вказаним, у сукупності, суд першої інстанції все ж дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у мінімальних межах, встановлених в санкції ч. 4 ст. 185 КК України, з застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 18.01.2024, за який її засуджено до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, - визначивши остаточне покарання у виді 5 років 2 місяці позбавлення волі, яке слід відбувати реально, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, не знаходить підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України до злочину за ч. 4 ст. 185 КК України, а також для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 79 КК України, про що висунула вимогу обвинувачена, бо за ч. 4 ст. 70 КК України призначене їй покарання має бути більшим від 5 років 1 місяця позбавлення волі, що слід відбувати реально, - що і визначено у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі за сукупністю кримінальних правопорушень, до якого, за будь-яких обставин, положення ст.ст. 75, 79 КК України застосовані бути не можуть.
Доля речових доказів у провадженні вирішена на підставі ст. 100 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 120 231 000 300 001 28 від 14 січня 2023 року стосовно ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_6 , яка тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4