04 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/11223/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України про визнання незаконними, необґрунтованими та скасування висновку, пропозиції,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до 2 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (далі - Управління, відповідач), в якому просить:
визнати незаконним та необґрунтованим висновок, який викладений в пункті 1 розділу ІІІ аудиторського звіту від 03.07.2023 (03.08.2023) №535/30/10, в частині порушень, що призвели до втрат на суму 5278312,20 грн, а саме щодо безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, внаслідок зміни істотної умови договору №56 від 24.05.2022 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів на 14%;
скасувати висновок, який викладений в пункті 1 розділу ІІІ аудиторського звіту від 03.07.2023 (03.08.2023) №535/30/10, в частині порушень, що призвели до втрат на суму 5278312,20 грн, а саме щодо безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, внаслідок зміни істотної умови договору №56 від 24.05.2022 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів на 14%;
визнати незаконною та необґрунтованою пропозицію № 2 розділу ІV аудиторського звіту від 03.07.2023 (03.08.2023) №535/30/10, в частині прийняття рішення щодо відшкодування втрат активів на суму 5278312,20 грн, у тому числі шляхом визнання недійсною додаткової угоди на збільшення ціни товару за договором № 56 від 24.02.2022 та стягнення коштів з постачальника товару встановленим порядком;
скасувати пропозицію № 2 розділу ІV аудиторського звіту від 03.07.2023 (03.08.2023) №535/30/10, в частині прийняття рішення щодо відшкодування втрат активів на суму 5278312,20 грн, у тому числі шляхом визнання недійсною додаткової угоди на збільшення ціни товару за договором № 56 від 24.02.2022 та стягнення коштів з постачальника товару встановленим порядком.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновок, який міститься у пункті 1 розділу ІІІ аудиторського звіту, в частині порушень, що призвели до втрат на суму 5278312, 20 грн, а саме, щодо безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, внаслідок зміни істотної умови договору № 56 від 24.05.2022 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів на 14% є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що при дуже складних умовах воєнного стану в Україні, в зв'язку з повномасштабним вторгненням ворога, постійними обстрілами енергосистеми України, що призвело до гострого дефіциту генераторів на ринку України, позивачем було виконано розпорядження вищого командування щодо закупівлі дизельних генераторів для Збройних Сил України. При цьому, зобов'язання сторін за договором № 56 були виконані в повному обсязі без будь-якого ризику для втрати державних коштів. Водночас вказує, що зміна умов договору № 56 в частині зміни термінів (графіку) постачання товару протягом дії договору № 56, здійснена сторонами договору виключно на підставі зазначених норм законодавства. Крім того, позивач зазначає, що укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 до договору № 56 від 24.05.2022 щодо зміни ціни товару було повністю правомірним з дотриманням принципів ефективності використання коштів та результативності, та жодним чином не порушувало інтереси держави.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає про відсутність правових підстав у позивача для звернення до суду. Звертає увагу, на той факт, що позивачем особисто в позовній заяві підтверджено, що за наслідками проведеної аудиторської перевірки до нього особисто, з боку вищого командування Збройних Сил України не було застосовано заходів відповідальності, а тому на дату складання аудиторського звіту його особисті права і інтереси не були порушені. Водночас, посилання позивача на застосування до нього ряду запобіжних заходів в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до початку проведення внутрішнього аудиту у в/ч НОМЕР_1 (15.11.2022 та 14.03.2023 відповідно), як підставу для звернення до адміністративного суду, на переконання Управління, є необґрунтованим, оскільки остаточне процесуальне рішення відповідного органу (досудового розслідування або Суду) в рамках кримінального провадження від 15.11.2022 №42022100000000584 не прийняте, стверджувати про порушення прав, свобод чи законних інтересів Позивача не має правових підстав, а аудиторський звіт від 03.08.2023 № 535/30/10 підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами встановленим порядком. Також відповідач зазначає про правомірність висновку щодо наявності порушень під час закупівлі за договором №56 від 24.05.2022, укладеним військовою частиною НОМЕР_1 з ТОВ «Дніпро Техно Центр» на постачання дизельних генераторів, а саме: ознаки дискримінаційних умов для потенційних постачальників унаслідок визначення конкретної марки товару до проведення закупівлі; неправомірне укладання додаткових угод про зміну термінів поставки та збільшення вартості генераторів на 14% та незастосування штрафних санкцій до постачальників; завищення вартості придбаних генераторів; ознаки неефективності використання коштів та не результативності проведених закупівель. Таким чином, твердження позивача про незаконність та необґрунтованість аудиторських висновків в частині безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, унаслідок зміни істотних умов договору від 24.05.2022 № 56 між в/ч НОМЕР_2 та ТОВ «Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів та електростанцій на 14%, є необґрунтованими, а позовні вимоги, є безпідставними.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.
Відповідачем подані заперечення, в яких зазначені аналогічні обставини, викладені у відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.01.2022 № 5 ОСОБА_1 , з 11.02.2022 приступив до виконання службових обов'язків за посадою командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як слідує з матеріалів справи у період з 13.03.2023 по 04.08.2023 2 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено плановий внутрішній аудит діяльності військової частини НОМЕР_1 щодо використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.02.2019 по 28.02.2023, за результатами якого складено аудиторський звіт від 03.07.2023 № 535/30/10 (далі - аудиторський звіт).
За результатами аудиторського дослідження порядку закупівлі дизельних генераторів за договором № 56 від 24.05.2022, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро Техно Центр», відповідач, зокрема, прийшов до висновку (пункт 1 розділу III аудиторського звіту) в частині порушень, що призвели до втрат на суму 5278312,20 грн, а саме, щодо безпідставного завищення вартості придбаних генераторів, внаслідок зміни істотної умови договору № 56 від 24.05.2022 укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «Дніпро Техно Центр» шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 24.08.2022 та збільшення вартості генераторів на 14%.
Також, за результатами аудиторського дослідження порядку закупівлі дизельних генераторів за договором № 56 (розділ IV аудиторського звіту) викладена пропозиція № 2 в частині прийняття рішення щодо відшкодування втрат активів на суму 5278312,20 грн, у тому числі шляхом визнання недійсною додаткової угоди на збільшення ціни товару за договором № 56 від 24.02.2022 та стягнення коштів з постачальника товару встановленим порядком.
Не погоджуючись із висновками аудиторського звіту, військовою частиною НОМЕР_1 17.08.2023 листом № 5447 надіслано до відповідача свої коментарі щодо необґрунтованості аудиторського звіту в окремих його частинах, зокрема, у частині дослідження порядку закупівлі дизельних генераторів за договором № 56.
Однак, листом від 05.05.2023 № 527/482 відповідачем надано висновки на коментарі, якими коментарі, надані військовою частиною НОМЕР_1 , не прийнято.
21.05.2024 слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розглянувши матеріали кримінального провадження №42022100000000584 від 15.11.2022 та встановивши наявність достатніх доказів для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до ст. ст. 2, 9, 36, 40, 42, 110, 111, 276-278 КПК України, ОСОБА_2 повідомлено про підозру. У повідомленні про підозру, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого чт. 4 ст. 425 КК України, тобто у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.
Таким чином, в зв'язку з пред'явленням позивачу повідомлення про підозру, останній вважає, що має право на звернення до суду з відповідним позовом щодо оскарження висновку та пропозиції.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Внутрішнім аудитом є діяльність, спрямована на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та яка передбачає надання незалежних висновків і рекомендацій. Для здійснення внутрішнього аудиту розпорядник бюджетних коштів в особі керівника утворює самостійний структурний підрозділ внутрішнього аудиту, що є підпорядкованим і підзвітним безпосередньо такому керівнику.
Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року №1001, затверджено Порядок здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту (далі - Порядок №1001).
Відповідно до пункту 3 Порядку №1001 у державному органі для здійснення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту (далі - підрозділ).
Наказом Міністерства оборони України від 05 червня 2019 року №280 (зі змінами) затверджено Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
Пунктом 3 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05 червня 2019 року №280 (зі змінами), передбачено, що Департамент є самостійним структурним підрозділом апарату Міноборони.
У підпорядкуванні Департаменту перебувають територіальні управління внутрішнього аудиту (далі - територіальні управління).
Наказом Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475 затверджено Порядок проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №475).
Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475, рішення про призначення внутрішніх аудитів, в тому числі за рішенням правоохоронних органів, приймаються Міністром оборони України, посадовою особо, яка виконує обов'язки Міністра оборони України або директором Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, або особою, яка виконує обов'язки директора цього Департаменту.
Згідно із п. 6 розділу І Порядку №475 внутрішні аудитори виконують службові доручення й безпосередньо підпорядковуються відповідним керівникам Департаменту або територіального підрозділу. Неправомірне втручання правоохоронних органів, органів управління, засобів масової інформації, об'єднань громадян, інших юридичних або фізичних осіб у їх діяльність не допускається.
Згідно із п. 11 розділу І Порядку №475 керівник Установи має право:
1) ознайомлюватися з проектом офіційного документа про результати виконання аудиторського завдання в частині, що стосується їх діяльності (відповідальності, повноважень);
2) надавати письмові коментарі до офіційного документа про результати виконання аудиторського завдання.
Відповідно до п. 6 розділу ХІ Порядку №475 висновки в аудиторському звіті повинні містити обґрунтовані підсумки за результатами аналізу та оцінки зібраних даних відповідно до питань програми внутрішнього аудиту.
Аудиторські висновки, незалежно від обраного способу представлення мають враховувати такі особливості:
вони не повинні бути неочікуваними, кожен висновок має бути обґрунтованим доказовою базою;
вони повинні бути пов'язані із цілями аудиту, представляти відповідь на проблему, визначену ще до початку проведення аудиту;
вони повинні бути чіткими, короткими та не містити неоднозначних тверджень, не повинні переобтяжуватися деталями, представлення яких є у додатках.
Відповідно до п. 7 розділу ХІ Порядку №475 рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит.
Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та, по можливості, містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність Установи, органу/органів управління, Міноборони).
Відповідно до п. 9 розділу ХІ Порядку №475 аудиторський звіт складається у трьох примірниках. Перший примірник залишається у справах Департаменту чи територіального підрозділу, другий - у справах Установи, третій примірник (у разі виявлення відповідних порушень чи їх ознак) із супровідним листом Департаменту або територіального підрозділу передається до правоохоронного органу.
Згідно із п. 11 розділу ХІ Порядку №475 якщо за результатами ознайомлення з офіційним документом керівник Установи та/або відповідальні за діяльність особи не погоджуються з аудиторськими доказами, висновками та/або рекомендаціями (пропозиціями), вони зазначають про це надписом підписано з коментарями, який засвідчують власним підписом із зазначеннями дати, та протягом 10 робочих днів надають до Департаменту чи територіального підрозділу, внутрішні аудитори якого проводили аудит, обґрунтовані коментарі за своїм підписом (форма коментарів наведена у додатку 2 до Порядку).
Відповідно до п. 12 розділу ХІ Порядку №475 за дорученням директора Департаменту або начальника територіального підрозділу внутрішні аудитори розглядають коментарі та готують письмові висновки на них в установлений таким керівником термін, але не пізніше 10 робочих днів з дня їх отримання. Висновок підписується особою, яка його готувала, та затверджується директором Департаменту або начальником територіального підрозділу (форма висновку наведена у додатку 3 до Порядку).
Згідно із п. 13 розділу ХІ Порядку №475 за результатами розгляду офіційного документа (рекомендацій, пропозицій) та, за наявності коментарів і висновків на них, директор Департаменту або начальник територіального підрозділу приймає рішення про:
прийняття матеріалів і виконання керівником Установи наданих рекомендацій (пропозицій);
направлення Установі, органу управління листа з додатковими рекомендаціями (пропозиціями) або інформацією про скасування чи внесення змін до наданих рекомендацій (пропозицій); такий лист є невід'ємною частиною аудиторського звіту;
призначення додаткового або повторного аудиторського завдання чи направлення матеріалів внутрішнього аудиту на доопрацювання без виходу в Установу.
Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ХVI Порядку №475 скарги в установленому законодавством порядку розглядаються:
на дії внутрішніх аудиторів територіального підрозділу - керівником територіального підрозділу;
на дії керівників територіальних підрозділів, внутрішніх аудиторів Департаменту - директором Департаменту;
на дії директора Департаменту - посадовою особою, визначеною Міністром оборони України.
Якщо за результатами розгляду скарги встановлено факт невідповідності офіційної документації, складеної за результатами здійснення внутрішнього аудиту, дійсному стану справ та/або недотримання Стандартів, що вплинуло на об'єктивність аудиторських висновків, директором Департаменту або начальником територіального підрозділу може призначатися додатковий чи повторний внутрішній аудит.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Так, обов'язковою ознакою рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до суду, є те, що воно безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта відповідних правовідносин і має обов'язковий характер. Норми підзаконних нормативно-правових актів Міністерства оборони України, якими регулюється діяльність управлінь внутрішнього аудиту, надають рекомендаціям, наведеним у Звіті обов'язковий характер за певних умов.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №808/1422/17, розглядаючи спір даної категорії, у постанові від 02.10.2020 зазначив, що "… З метою правильного вирішення спорів цієї категорії судам необхідно виходити не лише з положень постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" від 28.09.2011 N 1001, яка визначає основні засади проведення внутрішнього аудиту, але й оцінювати реальні наслідки для підконтрольних установ, ураховуючи особливості нормативного регулювання в конкретній сфері державного управління…".
Порядок проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністра оборони України 15.12.2020 №475, установлює, що виконання завдань з проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України покладено на Службу внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 7 розділу ХІ Порядку №475 рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводиться внутрішній аудит.
Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко сформулюватись та, по можливості, містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність Установи, органу/органів управління, Міноборони).
Рекомендації повинні:
залишити способи проведення змін на рішення керівника Установи та відповідальних за діяльність осіб, а у разі, коли такі способи визначені законодавством або є очевидними - включати алгорити (механізм) їх застосування;
бути диференційовані за рівнями та виконавцями.
Рекомендації (пропозиції) в аудиторських звітах мають стосуватися діяльності Установи, в якій проводився внутрішній аудит, та/або підпорядкованих їй Установ - у разі їх наявності.
Рекомендації (пропозиції), що стосуються органів, вищих ніж досліджена Установа, до аудиторського звіту не включаються. Зазначені рекомендації (пропозиції) включаються до доповіді директору Департаменту про результати внутрішнього аудиту, та за його рішенням до доповіді Міністру оборони України чи листа, адресованого відповідному органу управління.
Установи (органи управління) забезпечують та несуть відповідальність за повноту вжиття заходів реагування на результати аудиторських завдань відповідно до законодавства.
Отже, враховуючи положення пункту 7 Порядку проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України 15.12.2020 №475, пропозиції (рекомендації), викладені у звіті органу внутрішнього аудиту, є обов'язковими до виконання, оскільки підконтрольний суб'єкт несе відповідальність за повноту вжиття заходів.
Водночас, висновки управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України як органу внутрішнього аудиту про порушення підконтрольним суб'єктом вимог законодавства є висновками тільки цього органу, зазначення яких в аудиторському звіті не суперечить чинному законодавству. Такі висновки аудиторського звіту, як і висновки на коментарі до цього звіту, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені висновки аудиторського звіту, за позовом військовослужбовця, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки стану фінансово-господарської діяльності позивача були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності. У такому разі будуть наявні спірні відносини, що не виключають можливість звернення до суду, оскільки наявне право, яке підлягає судовому захисту.
Таким чином, висновки на коментарі до рекомендацій аудиторського звіту, як і висновки такого звіту, є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зумовлюють виникнення прав та обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому можуть бути предметом спору.
Пунктом 1-4 Розділу ХІІ Порядку №475 визначено, що директор Департаменту забезпечує організацію здійснення моніторингу результатів впровадження рекомендацій (встановлює вимоги у внутрішніх документах з питань внутрішнього аудиту) для того, щоб упевнитися в тому, що відповідальні зі діяльність особи розпочали ефективні дії, спрямовані на їх виконання, або керівництво Установи взяло на себе ризик невиконання таких рекомендацій.
Моніторинг впровадження аудиторських рекомендацій передбачає здійснення внутрішніми аудиторами заходів щодо отримання інформації від відповідальних за діяльність осіб про результати реалізації аудиторських рекомендацій.
Моніторинг рекомендацій здійснюється Департаментом та територіальними підрозділами за визначеними для них суб'єктами внутрішнього аудиту: шляхом аналізу інформації Установ та органів управління про повноту впровадження (виконання) аудиторських рекомендацій, до яких додаються завірені в установленому порядку копії документів, що підтверджуються наведені дані; під час проведення в Установах окремих аудиторських завдань щодо впровадження (виконання) аудиторських рекомендацій; у ході планових та позапланових внутрішніх аудитів як дослідження одного з питань програми внутрішнього аудиту.
Керівник Установи, якому за результатами внутрішнього аудиту надано рекомендації (пропозиції), забезпечує :
-виконання пропозицій, що передбачає: своєчасне і повне прийняття рішень щодо відшкодування збитків, усунення виявлених порушень і ризиків; відображення в бухгалтерському обліку і звітності виявлених та усунутих порушень; складання та подання звітності; здійснення моніторингу стану розгляду правоохоронними органами переданих матеріалів; ведення претензійної та позовної роботи; притягнення до відповідальності винних осіб;
-впровадження рекомендацій, що передбачає здійснення ефективних дій, спрямованих на удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами), внутрішнього контролю та управління ризиками для запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів, запобігання виникненню помилок чи інших матеріальних;
-звітування перед вищим органом управління про стан впровадження рекомендацій (виконання пропозицій);
-надання до територіального підрозділу або Департаменту інформаційної довідки про стан впровадження рекомендацій і виконання пропозицій в терміни, визначені в аудиторському звіті, та щокварталу до 20 березня, 20 червня та 20 грудня до повного впровадження рекомендацій і виконання пропозицій.
У довідці зазначаються: виконані заходи, що повинні підтверджуватися первинними, розпорядчими та іншими документами; економічний ефект від впровадження аудиторських рекомендацій; обґрунтовані пояснення про причини не впровадження рекомендацій; обґрунтовані пояснення про причини невпровадження рекомендацій (неповного чи несвоєчасного їх впровадження), невиконання пропозицій (неповного чи несвоєчасного їх виконання) та орієнтовні строки їх повного впровадження (виконання); рекомендації (пропозицій), що втратили актуальність та не потребують впровадження (виконання) або витрати на впровадження (виконання) яких перевищують очікуваний економічний ефект.
Відповідно до п.8 Розділу ХІІ Порядку №475 моніторинг здійснюється до повного впровадження (виконання) рекомендацій (пропозицій).
Якщо рекомендації (пропозиції втратили актуальність, минув строк позовної давності, відсутній механізм відшкодування, витрати на їх впровадження (виконання) перевищують очікуваний економічний ефект та з інших причин виконання їх неможливе, рішення про зняття їх з моніторингу приймається директором Департаменту за мотивованим поданням керівників територіальних підрозділів, начальників відділів Департаменту.
Аналізуючи вказані вище положення, суд приходить до висновку, що аудиторський звіт надає право вимагати від підконтрольної установи усунення встановлених органом внутрішнього аудиту порушень та одночасно передбачає обов'язок керівника підконтрольної установи таку вимогу виконати та забезпечити вжиття відповідних заходів реагування, направлених на усунення встановлених аудитом порушень.
Отже, публічний інтерес у реалізації вимог аудиторського звіту полягає насамперед у вжитті заходів з відшкодування недонарахованих та невідшкодованих збитків, завданих державі, усунення інших наслідків порушень під час реалізації в Збройних Силах України державної політики, з питань виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Такий інтерес є спільним для всієї системи Збройних Сил України, побудованої на системі субординаційних відносин.
При цьому, суд зазначає, що такі висновки аудиторського звіту, як і висновки на коментарі до цього звіту, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені висновки аудиторського звіту, за позовом військовослужбовця, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки стану фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу (частини) були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності. У такому разі будуть наявні спірні відносини, що не виключають можливість звернення до суду, оскільки наявне право, яке підлягає судовому захисту.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правом на звернення до суду з адміністративним позовом щодо визнання незаконними та необґрунтованими порушень, викладених в аудиторському звіті наділений військовослужбовець, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки стану фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу (частини) були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності за встановленою Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» процедурою.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо застосування до позивача заходів дисциплінарної відповідальності за встановленою Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» процедурою.
А, отже, право на звернення до суду з відповідним позовом у ОСОБА_1 , не настало.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 02.10.2020 по справі № 808/1422/17, які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому судом враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 168, 227-228, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до 2 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України про визнання незаконними, необґрунтованими та скасування висновку, пропозиції - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: 2 територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України (вул. О. Молодчого, 17, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 24978851).
Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО