05 листопада 2024 року справа № 580/8883/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області щодо відмови у відновленні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2024 виплати пільг на оплату житлово - комунальних послуг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області з 01.01.2024 поновити нарахування та виплату пільг ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у відновленні позивачу з 01.01.2024 пільги, передбачені п.п. 1, 2, 5, 18 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни.
Ухвалою суду від 16.09.2024 з врахуванням вимог ст. 122 КАС України позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив проти позову, в якому вказує, що граничний розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга у 2024 році становить 4240 грн. Цей розмір обчислюється як добуток місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, на 1,4 та округлений до найближчих 10 грн - 3028,00 х 1,4) (п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ). Оскільки розмір середньомісячного доходу сім'ї позивача на одну особу (10741,07 грн), тобто перевищував вказану величину доходу, тому відповідач вважає, що позивач не має права на отримання пільг, передбачених пунктом 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону №3551..
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Із матеріалів справи суд встановив, що відповідно копії до посвідчення (безтермінове) Серія НОМЕР_2 , виданого 05.10.2022 Департаментом соціального політики Черкаської міської ради, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
На звернення позивача до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про надання йому пільг відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме нарахування та виплату пільг на оплату комунальних послуг та твердого палива, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни, відповідач листом повідомив позивача про те, що розмір середньомісячного сукупного доходу його сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців становить 10741,07 грн, тобто перевищує величину доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, яка становить у 2024 році 4240,00 грн, тому йому відмовлено у наданні відповідних пільг.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-ХІІ).
Відповідно до пунктів 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону №3551-ХІІ учасникам війни надається:
50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв метра на сім'ю);
50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв метр на сім'ю);
50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
Підпунктом першим пункту дев'ятого Розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» статтю 14 Закону №3551-XII доповнено частиною 6 такого змісту: «Установити, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII; частину шосту статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність вказаного Закону, підриває довіру до держави (абз.2 п.5 рішення).
Конституційний Суд України вважає, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абз. 3 п.5 рішення).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення встановлено, що визнані неконституційними положення законів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України встановлено, що частина перша статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII застосуванню підлягатиме у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII.
Отже, положення пунктів 4-6, 18 частини першої статті 14 Закону №3551-ХІІ без визначеного частиною 6 цієї норми обмеження підлягають застосуванню з 19.03.2019.
Тому суд дійшов висновку, що позивач з 01.01.2024 має право на вказані пільги, а викладена доводи відповідача не відповідають вимогам закону.
Дотримуючись меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні позивачу таких пільг.
З огляду на вказане та в межах даних спірних правовідносин, з 01.01.2024 позивач має право на пільги, передбачені пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», без урахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї, а тому дії відповідача щодо відмови у наданні пільг позивачу відповідно до вказаного Закону є протиправними.
При цьому, посилання відповідача на норми Порядку №389, є безпідставними, оскільки ця постанова була прийнята на реалізацію приписів Закону №76-VIII, норми якого, як було вказано вище, визнані неконституційними.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату йому , як учаснику війни, пільг на оплату комунальних послуг та твердого палива, що надаються відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суд вказує наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом уже зазначалось, що внаслідок визнання неконституційними відповідних положень законів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII та «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ, які обмежували право позивача на пільгу щодо 50-процентної знижки з плати за користування комунальними послугами, право на отримання вказаної пільги відновлено з 19.03.2019.
Відповідно до вимог Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373, із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
На підставі абзацу 1 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача, для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пільг з оплати житлово-комунальних послуг, як учаснику війни, відповідно до пунктів 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області щодо відмови у відновленні ОСОБА_1 з 01.01.2024 виплати пільг на оплату житлово - комунальних послуг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) поновити з 01.01.2024 нарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пільги на оплати житлово-комунальних послуг, як учаснику війни, відповідно до пунктів 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА