Справа № 560/13817/24
іменем України
05 листопада 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
I. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262240005331 від 23.08.2024 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку 1 періоди роботи, а саме: з 01.06.2009 по 16.06.2010, з 17.06.2015 по 17.12.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 16.08.2024.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. У результаті розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.2009 по 16.06.2010 та з 17.06.2015 по 17.12.2015. Вважає, що записи трудової книжки містять всю необхідну інформацію про періоди роботи. Також зазначає, що у довідках (які були надані разом із заявою про призначення пенсії) містяться відомості про проведення атестації робочих місць. Крім того, вказані дані відповідають тим, які наявні у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначає, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців).
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262240005331 від 23.08.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.06.2009 по 16.06.2010, оскільки відсутня інформація про проведення атестації вперше згідно з наказом від 17.06.2010 №15 та з 17.06.2015 по 17.12.2015, оскільки наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не подало у встановлений ухвалою суду строк відзив на позовну заяву.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року відкрито провадження у цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області копію заяви позивачки про призначення пенсії разом із усіма доданими до неї документами та письмову інформацію (із відповідним розрахунком) щодо достатності стажу позивачки для призначення пенсії у разі зарахування спірного періоду роботи.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просило розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надіслало до суду клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ "Київметробуд".
Згідно з частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Оскільки предметом спору є правомірність дій пенсійного органу щодо відмови в призначенні пенсії за віком, тому рішення у цій справі не впливає на права або обов'язки АТ "Київметробуд". За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи необхідно відмовити.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями з паспорта серії НОМЕР_1 .
16 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262240005331 від 23.08.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.06.2009 по 16.06.2010, оскільки відсутня інформація про проведення атестації вперше згідно з наказом від 17.06.2010 №15 та з 17.06.2015 по 17.12.2015, оскільки наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці. Страховий стаж заявниці з врахуванням кратного обчислення роботи за Списком №1 становить 42 роки 4 місяці 18 днів. Пільговий стаж за Списком №1 становить 5 років 4 місяці 9 днів.
Позивачка, вважаючи порушеним її право на пенсійне забезпечення, звернулася з цим позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції чинній до 01.01.2018 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон України Про пенсійне забезпечення, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015 року) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Закон №213-VIII від 02.03.2015 року набув чинності з 01.04.2015 року.
Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 року наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII.
Стаття 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
Правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Щодо наявності у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу, суд зазначає про таке.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, за правилами п.п.1,2,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Щодо неврахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з 01.06.2009 по 16.06.2010, з 17.06.2015 по 17.12.2015.
Так, згідно записів у трудовій книжки позивачки підтверджено, що остання здійснювала трудову діяльність, та працювала на посадах, що віднесені до Списку №1.
Позивачкою до пенсійного органу надані всі наявні в неї матеріали.
При цьому позивачкою до заяви про призначення пенсії було надано наказ про результати проведення атестації робочих місць від 19.08.2016 № 42/8552, висновок якості проведення атестації робочих місць за умовами праці від 23.12.2013 № 051/2972-015, довідку про підтвердження наявного трудового стажу від 16.10.2023 №092, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 30.04.2020 № 25, наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці від 01.03.2016 №11, наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці від 25.06.2010 №18/1, наказ від 01.06.2009 №219 о/с, наказ про проведення атестації робочих місць за умовами праці від 08.12.2015 №32, особова картка П-2, Наказ про проведення атестації робочих місць за умовами праці № 15 від 17.06.2010 року, відповідно до яких позивачка у період з 01.06.2009 по 02.05.2019 працювала та виконувала роботи, які відносяться до Списку № 1 зайнятість, в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно - правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до Постанови КМУ від 01.08.1992 № 442, установлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-XII) пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Отже як вбачається із вище наведеного лише в випадку докорінних змін умов і характеру праці (виробництва, роботи, робочого місця), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах можливо проведення позачергової атестації робочих місць, за результатами якої можливо видати Наказ, яким змінюється перелік посад віднесених до Списків робіт який затверджується даним Наказом.
Затвердження Кабінетом Міністрів України нових Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах не є підставою для вилучення посади, професії зі списку, або видання підприємством незаконного наказу про вилучення посади, тим більше без проведення позачергової атестації робочого місця.
Відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах Затвердженого Постановою КМУ від 24.06.2016 року № 461, згідно розділу І правом на пенсію користуються працівники, зайняті на зазначених нижче роботах і у виробництвах: працівники, зайняті на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 24.11.2017 року № 22862/0/2-7/28 щодо застосування оновлених Списків № 1, та № 2, зазначено, що якщо позиціями Списків № 1, та № 2 передбачені працівники, зайняті в певному виробництві без зазначення найменування, професії (посади), такі позиції поширюються на всіх працівників незалежно від найменування їх професії (посад), у т.ч. керівників, фахівців, майстрів.
При цьому, якщо таким працівникам за результатами атестації робочих місць, 5-річний термін якої не минув, підтверджено право на відповідну пільгову пенсію і умови праці за цей час докорінно не змінювались, проводити позачергову атестацію відповідних робочих місць за умовами праці не потрібно.
Пунктами 8, 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесені до переліку.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 466/455/17 та постанові від 09 вересня 2019 року у справі №591/6579/16-а.
Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а зазначила: на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, несвоєчасне проведення атестації робочих місць на підприємстві не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист та для відмови у зарахуванні спірного періоду її роботи підтвердженого належними доказами до пільгового стажу, а відтак, оскаржуване рішення в цій частині не може бути таким, що прийнято обґрунтовано.
Щодо позовних вимог про зобов'язання пенсійного органу призначити пільгову пенсію, суд зазначає про таке.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи наведене суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №262240005331 від 23.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії.
Також, суд зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тобто до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України за місцем своєї реєстрації та проживання, а тому саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві необхідно зобов'язати зарахувати спірний страховий стаж з 01.06.2009 по 16.06.2010, з 17.06.2015 по 17.12.2015 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Як наслідок, не підлягають задоволенню вимоги позивачки, які стосуються зобов'язання пенсійного органу призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 16.08.2024, з врахуванням висновків суду, наданих у мотивувальній частині рішення суду, оскільки за встановлених фактичних обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є покладання на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві обов'язку зарахувати певні періоди до страхового та пільгового стажу позивачки та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки суду.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачкою судовий збір, слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.08.2024 року № 262240005331 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2009 по 16.06.2010 та з 17.06.2015 по 17.12.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)
Головуюча суддя Д.Д. Гнап