Справа № 420/20027/24
05 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не виплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої постановою КМУ № 168, з 22.07.2022 року до 23.02.2023 року; зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати, та здійснити подальшу виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ № 168, з 22.07.2022 року до 23.02.2023 року в повному обсязі; зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою суду від 18.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача, у позовній заяві вказав, що НОМЕР_1 Прикордонний загон (військова частина НОМЕР_2 ) безпідставно не виплатила в повному обсязі позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, передбаченої постановою КМУ № 168, з 22.07.2022 року до 23.02.2023 року та просить суд, посилаючись на норми діючого законодавства задовольнити позов у повному обсязі. Представник наголосив, що відповідно до виписки по картковому рахунку позивача вбачається, що за період з 22.07.2022 року до 23.02.2023 року додаткова винагорода виплачена не в повному обсязі, незважаючи на надані відповіді відповідача, оскільки сума зарахувань за кожний місяць в зазначений період не досягає того рівня, за якого додаткова винагорода могла бути виплачена в повному обсязі, тобто більше 100 000 грн кожного місяця. До того ж, як вказав представник, відповідачем не надано доказів, що додаткова винагорода у зазначений період в повному обсязі була виплачена, оскільки вона дійсно могла бути нарахованою, проте не виплачувалась та позивачем в дійсності не отримувалась саме в повному обсязі.
01.09.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що згідно інформації, яка викладена в журналах бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону від 24.02.2022 № 74-ДСК і від 23.08.2022 № 282-ДСК та в рапортах безпосередніх начальників позивача останній у визначені нижче періоди часу перебував в районах ведення воєнних (бойових) дій в АДРЕСА_1 або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за що пропорційно отримував збільшену до 100 000 гривень розмір додаткової винагороди передбаченої постановою № 168, а саме: в 2022 році - 27.07, 03.08, з 20.08 по 21.08. 28.08. з 04.09 по 07.09.2022, з 10.09 по 12.09, з 14.09 по 28.09, 01.10, з 03.10 по 04.10, з 06.10 по 15.10, 17.10.,19.10, з 23.10 по 24.10, з 27.10 по 28.10, 02.11,07.11, 11.11, 17.11, 19.11, 22.11, 23.11, 03.12, з 06.12 по 07.12, 19.12, 22.12. Щодо періоду з 01.01.2023 по 23.02.2023 (кінцевий термін, який охоплюється позовними вимогами позивача), то відповідач зазначив, що відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 (з 01.01.2023 по 31.01.2023), від 14.02.2023 № 35 (про внесення змін до наказу № 28), від 01.03.2023 № 52 (з 01.02.2023 по 25.02.2023) «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», н.п, Дніпровське Миколаївської області, де перебував позивач, не входив до районів ведення воєнних (бойових) дій. Адже, як вказав відповідач, у відповідності до постанови № 168, основною умовою для отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн є безпосередня участь у бойових діях або заходах щодо виконання військовослужбовцем завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій. У зв'язку з викладеним, як вказав відповідач, позивач в межах періоду, який зазначений в позовних вимогах, в повній мірі отримував додаткову винагороду передбаченої постановою № 168 від суб'єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_2 , чим підтверджуються наказами НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України Про виплату додаткової винагородив за період з липня 2022 року по березень 2023, які безпосередньо додаються та розрахунковими листами щодо нарахованих та виплачених грошових коштів (в тому числі і додаткова винагорода) позивачу за період з липня 2022 по березень 2023. Поряд з цим, додаткова винагорода, яка передбачена постановою №168 виплачується в поточному місяці за попередній, тому в розрахункових листах другій колонці вказано за який місяць/рік нараховано та виплачено додаткову винагороду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонні служби України від 20.06.2022 № 220-ОС «Про особовий склад», головний сержант ОСОБА_1 (В НОМЕР_3 ) проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державні прикордонної служби України (Військовій частині НОМЕР_2 ) та займав посаду інспектор прикордонної служби 3 категорії - водій відділення логістики відділу прикордонні служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) та відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону 11 березня 2023 року був виключений зі списків особового складу та був направлений для подальшого проходження військової служби у НОМЕР_4 мобільний прикордонний загін.
ОСОБА_1 звернуся до командира Військової частини НОМЕР_5 із заявою від 05.04.2024, в п.1 якої просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 22.07.2022 по 23.02.2023, відповідно до постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року(а.с.17-19).
Згідно відповіді НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) , адресованої ОСОБА_1 , заявнику була виплачена збільшена додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн в повному обсязі у зазначений період, а саме 27.07.22, 03.08.22, з 20.08.22. 21.08.22, 28.08.22, з 04.09 по 07.09.2022, з 10.09 по 12.09.22, з 14.09 по 28.09.22, 01.10.22, з 03.10 по 04.10.22, з 06.10 по 15.10.22, 17.10.22, 19.10.22, 21.10.22, з 23.10 по 24.10.22, з 27.10 по 28.10.22, 02.11.22, 07.11.22, 11.11.22, 17.11.22, 19.11.22, 22.11.22, 23.11.22, 03.12.22, з 06.12.22 по 07.12.22, 19.12.22, 22.12.22. В інші періоди заявник не здійснював заходи, які би передбачали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 40 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції Постанови КМ № 43 від 20.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Позивач був мобілізований до Збройних Сил України.
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено невиплатою додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди, з 22.07.2022 року до 23.02.2023 року в повному обсязі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у спірний період, суд дійшов наступного.
Відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та з метою визначення порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 затверджений Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок №36), який набув чинності 01.02.2023 року, а втратив чинність 05.09.2023 року.
Тобто, Порядок №36 діяв та розповсюджувався на спірні правовідносини.
Так, відповідно до п. 2 Порядку №36, на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується:
1) у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
наземної охорони та оборони об'єктів критичної інфраструктури;
у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військових адміністрацій;
із усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
2) у розмірі, збільшеному до 50 000 гривень, у порядку, визначеному абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки);
3) у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Згідно з визначення пункту 3 Порядку №36, до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Пунктом 4 Порядку №36 передбачено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Згідно пунктів 5-6 Порядку №36, облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах та виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктами 1, 2 пункту 2 цих Порядку та умов, та підготовка проєктів наказів про виплату додаткової винагороди в органі Держприкордонслужби здійснюється штабами військових частин.
Начальники (командири) органів Держприкордонслужби, до яких відряджені (прикомандировані) військовослужбовці, щомісяця до 5 числа інформують органи Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовців про їх безпосередню участь у бойових діях за минулий місяць.
Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 7 Порядку №36, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Поряд з цим, як вказав відповідач та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 була виплачена збільшена додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн у періоди а саме 27.07.22, 03.08.22, з 20.08.22. 21.08.22, 28.08.22, з 04.09 по 07.09.2022, з 10.09 по 12.09.22, з 14.09 по 28.09.22, 01.10.22, з 03.10 по 04.10.22, з 06.10 по 15.10.22, 17.10.22, 19.10.22, 21.10.22, з 23.10 по 24.10.22, з 27.10 по 28.10.22, 02.11.22, 07.11.22, 11.11.22, 17.11.22, 19.11.22, 22.11.22, 23.11.22, 03.12.22, з 06.12.22 по 07.12.22, 19.12.22, 22.12.22.
При цьому, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що, з урахуванням вже виплаченої збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, відповідачем допущено бездіяльність щодо виплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої постановою КМУ № 168, у період з 22.07.2022 року до 23.02.2023 року.
Так, докази того, що в інші періоди, з урахуванням вищезазначених, позивач здійснював заходи, які би передбачали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, до суду надано не було.
Суд зазначає, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків у складі в/ч НОМЕР_2 без доказів безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для військової частини обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не виплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої постановою КМУ № 168, з 22.07.2022 року до 23.02.2023 року; зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати та здійснити подальшу виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ № 168, з 22.07.2022 року до 23.02.2023 року в повному обсязі; зобов'язання НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.