Справа № 420/23572/24
05 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.05.2024 (вх. № 4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2024 (вх. № 4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Ухвалою суду від 07.08.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 20 травня 2024 року він звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особою яка не підлягаю призову на військову службу під час мобілізації оскільки має батька із числа осіб з інвалідністю II групи. Позивач зазначив, що до заяви були додані нотаріально засвідчені документи на підтвердження родинних стосунків та інвалідності батька, однак листом від 28.05.2024 року відповідач відмовив у розгляді заяви та повернув її. Як вказав позивач, повернення заяви обґрунтовано відповідачем Порядком організації та ведення військового обліку, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, а саме необхідністю особистої явки до відповідача. Позивач, вказавши, що відповідач зобов'язаний був розглянути подану ним заяву, однак безпідставно вказав про обов'язкову явку позивача, посилаючись на норми діючого законодавства, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
22.08.2024 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було попередньо розглянуто заяву громадянина ОСОБА_1 , та 28.05.2024 надіслана відповідь за адресую: АДРЕСА_1 . Відповідач зазначив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як офіцер запасу. Також наявні відомості про користування ОСОБА_1 правом на відстрочку в період з 04.10.2023 по 04.04.2024. Відповідач наголосив, що з метою вирішення питання, порушеного в заяві, позивачу необхідно особисто прибути за викликом 29.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 з військово - обліковим документом, оригіналами (та копіями) усіх підтверджуючих право на відстрочку документів. При цьому, відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації громадянину ОСОБА_1 з боку ІНФОРМАЦІЯ_4 не було та станом на дату направлення цього відзиву на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянин ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого оформлення відстрочки на підставі обставин, викладених нормамистатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не з'являвся.
04.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач наголосив, що виклик позивача зроблено до ТЦК з метою уточнення військово - облікових даних, а не з метою розгляду заяви про відстрочку, що прямо вказує на бездіяльність відповідача. Позивач вказав, що відсутність особистої явки позивача до територіального центру комплектування не впливає на відсутність повноважень в останнього щодо розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач також зазначив, що він декілька разів у квітні та травні 2024 року, а також 17.07.2024 року особисто відвідував ТЦК (працівник ТЦК ОСОБА_2 ) та подавав особисті заяві про надання відстрочки, але було відмовлено у прийнятті документів з посиланням на відсутність Комісії з розгляду відстрочки.
10.09.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення, згідно яких представник, посилаючись на норми діючого законодавства та практику Верховного Суду наголосив, що у визначений викликом термін позивач до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явився, чим порушив норми чинного законодавства, активних дій для оформлення відстрочки не вчинив.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою (вх.№4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як особі яка має батька із числа осіб з інвалідністю 2 групи(а.с.6).
До заяви від 28.05.2024 додано: копія паспорта ОСОБА_3 , копія довідки до акту огляду МСЕК від 31.05.2005 №019641, копія паспорту заявника, копія Свідоцтва про народження заявника, копія довідки про спільне проживання, копія витягу з державного реєстру актів цивільного стану від 18.05.2023, копія посвідчення Серія НОМЕР_1 від 14.10.1991; копія свідоцтва про смерть від 07.09.2023.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.05.2024 надано відповідь ОСОБА_4 , що заява про відстрочку від призову на військову службу не підлягає задоволенню без особистої участі заявника(а.с.25-26).
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який триває по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативна-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, в редакції, чинній на момент звернення позивача із первинною заявою, громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 1 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993 року № 3543-XII ( в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX) громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
“Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 563 від 16.05.2024) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п. 2 “Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 “Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до “Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів») призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У той же час, з аналізу наведених правових норм слідує, що обов'язок “особисто повідомити» та “особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була направлена ним особисто.
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 “Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють ознайомлення громадян України з їх правами та обов'язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу та проходження зборів, а Центральне управління та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів України - під час призову на військову службу та проходження зборів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:здійснюють приписку допризовників до призовних дільниць;розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на базову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік підстав, за яких надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_7 , як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання засобами поштового зв'язку від позивача заяву про надання відстрочки та документів на підтвердження цього права повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.
Разом з цим, відповідач проігнорував подану позивачем заяву.
Поряд з цим, згідно п.60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
Таким чином, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин, з огляду на відсутність належним чином оформленого рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.05.2024 (вх. № 4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2024 (вх. № 4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, суд не надає правову оцінку наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку від призову, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки.
Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.05.2024 (вх. № 4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2024 (вх. № 4915 від 28.05.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра