05 листопада 2024 року Київ № 320/17549/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу,
приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. звернувся до суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу.
Відповідно до ухвали від 28.12.2021 (суддя Харченко С.В.) судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.
Згідно з ухвалою суду від 05.03.2024 справу прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено строк та визначено спосіб для усунення недоліків.
Позивач усунув недоліки у строк та у спосіб, що визначені в ухвалі від 05.03.2024, у зв'язку із чим суд ухвалою від 01.04.2024 продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідачів 30.05.2022 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Вирішуючи клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд виходив із того, що згідно зі статтями 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відсутні передбачені частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключні випадки, відповідно до яких справа підлягає обов'язковому розгляду за правилами загального позовного провадження.
У силу вимог частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У цьому випадку предмет позову не стосується оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом, оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності, щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Такі справи в розумінні вимог вказаної статті є незначної складності.
Таким чином, ця адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Про необхідність розгляду справи у порядку загального позовного провадження представник відповідачів зазначив, що рішення у цій справі має важливе значення не лише для учасників справи, а й для осіб, які здійснюють діяльність приватного виконавця, оскільки предметом розгляду справи є оскарження дій Дисциплінарної комісії щодо притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з порушенням норм статті 31 Закону України № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Зазначили, що питання вжиття норм матеріального права при розгляді цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Разом із тим, у цьому клопотанні не зазначено, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.
Ураховуючи, що ця адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду в загальному позовному провадженні не встановлено, суд доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Керуючись статтями 12, 160, 179, 240, 243, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.