05 листопада 2024 року м.Київ справа №320/34178/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві ,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.01.2022 №262940009003 щодо відмови призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 . з 31.07.1979 по 15.02.1981, з 10.09.1981 по 25.12.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , період навчання з 01.09.1976 по 19.07.1979 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Також позивач зазначає, що вся відповідальність по заповненню, веденню трудової книжки покладається на адміністрацію підприємства. Тому у разі наявних неточностей (виправлень), допущених порушень роботодавцем, Позивач не може нести негативні наслідки таких порушень, зокрема, бути позбавлений права на належний розмір пенсії. На підтвердження своїх обґрунтувань позивач посилається на аналогічну правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Від відповідачів надійшли відзиви, які дублюють підстави для не зарахування трудового стажу викладені в оскаржуваному рішенні від 13.01.2022 №262940009003 та не містить спростовувань аргументів позивача.
Дослідивши обставини справи судом було встановлено наступне.
ОСОБА_1 досягнувши 60-річного віку, 05.01.2022 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін'юсті 16.03.2021 №339/35961.
Враховуючи принцип екстериторіальності, Відповідач 2 розглянув вказану заяву та прийняв рішення від 13.01.2022 №262940009003 про відмову у призначенні пенсії, оскільки, у Позивача відсутній достатній страховий стаж.
У своєму рішення про відмову Відповідач 2 зазначив що не зарахував стаж Позивачу за періоди роботи з 31.07.1979 - 15.02.1981 та 10.09.1981 -25.12.1997, оскільки записи завіренні нечіткими відтисками печаток, відсутня інформація про найменування організацій, згідно трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання з 1976 по 1979, запропонував надати довідку чи атестат.
Позивач навчалась у професійно-технічному училищі №79 с. Новий Світ Донецької області в період з 1976-1979, що підтверджується записом у трудовій книзі НОМЕР_2 , атестат чи уточнюючу довідку Позивач не має змоги надати, оскільки їх було втрачено.
З початком озброєної агресії Російської Федерації при евакуації Позивачем було втрачено диплом №497118.
Представником позивача було подано адвокатський запит від 20.06.2024 до Міністерства освіти і науки України з проханням надати інформацію про періоди навчання Позивача.
У відповідь Міністерство освіти і науки України надіслало лист у якому зазначило:
«У зв 'язку з тим, що заклади освіти с. Новий Світ Донецької області з2014року розташовані на тимчасово окупованій території і не вбачається можливості перевірити запитувану інформацію...»
Тобто ГУ ПФУ у Київській області вимагає від позивача надати документи, які наразі немає змоги отримати/витребувати через об'єктивні причини (окупація території, де навчалась позивач, військовими формуваннями російської федерації).
На сторінці 2 трудової книжки НОМЕР_1 Позивача присутній запис, у якому чітко прописані періоди навчання професійно-технічному училищі №79 с. Новий Світ Донецької області з 01.09.1976 по 19.07.1979, також у даному записі зазначений номер диплому №497118.
Трудова книжка є документом, який посвідчує факт трудової діяльності, періодів навчання, заохочення та інші. Відповідачем 2 не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 31.07.1979 - 15.02.1981 та 10.09.1981 - 25.12.1997. З трудової книжки позивача вбачається, що вона : 31.07.1979 - Прийнята на Пром - 1арматургу зварювальником 4 розряду; 10.09.1981 - Зарахована ученицею РАЙПО ; 01.07.1982 - Переведена продавцем; 08.01.1987 - Переведена економістом; 29.10.1987 - Переведена продавцем з доплатою; 25.12.1997 - Звільнена.
Правова позиція суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом № 1058-ІV
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
При цьому згідно з частиною 2 статті 5 Закону № 1058-ІУ виключно ци^л Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-ІУ). Частиною 1 статті 24 Закону України №1058-ІУ визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІУ страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІУ починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.
Відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІУ, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Реалізація права на призначення пенсії здійснюється шляхом подання заяви з усіма необхідними документами. Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі - Закон № 1788-ХІГ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. На час первинного заповнення трудової книжки та виправлення прізвища Позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (надалі - Інструкція № 162). Згідно пукнту 1.2 Інструкції № 162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному листі) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище та ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані.
Джерелом права в розглядуваній адміністратвиній справі є Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (надалі - Інструкція № 58), відповідно до пункту 1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Необхідно наголосити, що вся відповідальність по заповненню, веденню трудової книжки покладається на адміністрацію підприємства. Тому у разі наявних неточностей (виправлень), допущених порушень роботодавцем, Позивач не може нести негативні наслідки таких порушень, зокрема, бути позбавлений права на належний розмір пенсії.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. За таких обставин, відмовляючи Позивачу у зарахуванні до її страхового стажу періодів, які зазначені у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 Відповідач діяв протиправно, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та згідно записів ту трудовій книжці про період навчання відповідно до диплому №497118 слідує, що Позивач працювала: з 31.07.1979 по 16.12.2019, а також у період з 01.09.1796 року по 19.07.1979 рік - Позивач навчалася. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки Позивача чи диплому Позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Таким чином, відмова ГУ ПФУ у Вінницькій області у призначенні Позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відповідає вимогам чинного законодавства та є протиправною.
Відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод Позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права неможливо вважати втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 823/795/17 (№ К/9901/2159/17).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/1 1846. Так, пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Таким чином, ПФУ має призначити Позивачу пенсію відповідно до Закону № 1058-IV з дня звернення Позивача із відповідною заявою, а саме 05.01.2022.
При визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Завпроваджена у зв'язку зі змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи вищезазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому, відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підлягає судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.01.2022 №262940009003 щодо відмови призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу за періоди 31.07.1979 по 15.02.1981, з 10.09.1981 по 25.12.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , період навчання з 01.09.1976 по 19.07.1979.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 понесенні нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
5.В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.