05 листопада 2024 року Справа № 280/4303/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р. , встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Єрьоміною В.А., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АН № 1408907 від 30.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 29.01.2020 по 20.05.2023 відповідач мав здійснювати нарахування належних позивачу сум грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 1 примітки Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704). На відповідний запит представника позивача щодо надання роз'яснення стосовно розміру виплат грошового забезпечення за час проходження військової служби, відповідач повідомив, що розмір посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Водночас, позивач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, внаслідок чого діє попередня редакція цієї норми, яка передбачає, що визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, представник позивача зазначає, що нарахування та виплата позивачу перерахованого грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.05.2024 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 повернуто позивачеві.
Ухвалою суду від 22.05.2024 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог за період з 29.01.2020 по 18.07.2022, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 18.07.2024 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.08.2024; витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 07.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 30.09.2024.
12.08.2024 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому не визнає заявлених позовних вимог та зазначає, що пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже, позивачу розрахунок грошового забезпечення здійснювався відповідно до п.4 Постанови №704, виходячи з прожиткового для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2024.
Представник позивача 08.10.2024 подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання 28.10.2024 не з'явились, про дату час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяв з процесуальних питань не подали.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням положень частини 3 статті 194, частини 9 статті 205 КАС України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .
13.02.2024 року представник позивача, адвокат Єрьоміна В.А. звернулася до відповідача з заявою, в якій просила відповідача перерахувати та виплатити позивачу, починаючи з 29 січня 2020 року по 15 травня 2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням на відповідний рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум, але не менше 50% мінімальної заробітної плати.
Відповідач листом №1683/ФЕС від 29.02.2024 року повідомив, що грошове забезпечення, в тому числі основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, премія, грошова допомога при звільненні, індексація грошових доходів, компенсація за невикористані дні основної та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Отже, нарахування вищевказаних видів грошового забезпечення було здійснено у відповідності до пункту 4 Постанови №704 з розміром розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 (в межах позовних вимог) належне йому до виплати грошове забезпечення та інші виплати, обчислення яких здійснюється з розміру посадового окладу, підлягало обчисленню відповідно до пункту 4 Постанови №704 з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирала чинності з 1 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої має нормативний характер, та містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103.
Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, внесені зміни до Постанови №704 внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пункт 4 Постанови №704, в редакції Постанови №103, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 залишено без змін.
Частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 пункт 4 Постанови №704 почав діяти у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28 жовтня 2020 примітки додатків 1, 12, та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Також суд зазначає, що Постановою № 481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Водночас, вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент спірних правовідносин підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Отже, при розрахунку та виплаті грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках підлягала застосуванню величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлена на 1 січня календарного року, визначена відповідно до статті 7 Закону про Державний бюджет на відповідний календарний рік (2020 - 2022).
З матеріалів справи встановлено, що у спірний період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, всупереч наведеним положенням чинного законодавства України, відповідач нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2018 року, що є протиправним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 (в межах позовних вимог) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, є протиправними.
З метою захисту порушеного права наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 18.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року помножених на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок виплачених у спірному періоді матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року Законами про Державний бюджет України на 2020-2022 роки, суд зазначає таке.
Пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260), грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає, крім іншого, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Пункт 1 розділу ХХІІІ Порядку №260 передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із абзацом першим пункту 6 Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, військовослужбовці мають право на отримання грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
З матеріалів справи (Карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 №5829/ФЕС за період 2020 - 2022 роки), судом встановлено, що у спірний період позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення (у червні 2020 року, у грудні 2021 року, у лютому та травні 2022 року).
Оскільки розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається в розмірі місячного грошового забезпечення, яке, як встановлено судом, у спірний період виплачувалось позивачу у неналежному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2018 року, суд дійшов висновку, що виплачена позивачу у спірний період грошова допомога на оздоровлення також підлягає перерахунку та виплаті у належному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Водночас, слід зазначити, що згідно з пунктом 1 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
За змістом пункту 7 розділу ХХІV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9 розділу ХХІV Порядку №260).
Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є сталим та визначається в кожному конкретному випадку виплати за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, на підставі наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що положення п.4 Постанови №704 не впливають на визначення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що виплачувалась позивачу у спірний період, а тому такі позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім того, пунктом 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в чинній редакції із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт обчислюються лише розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
За змістом пунктів 5-6 та додатків 15-16 до Постанови №704 надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення обчислюються у відсотковому розмірі до посадового окладу.
Отже, зміна розміру посадового окладу має наслідком зміну розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, премії, яка обчислюються у відсотковому розмірі до посадового окладу, в силу вимог чинного законодавства.
Водночас, за обставинами даної справи відповідач відмовив позивачу в перерахунку грошового забезпечення виключно з мотивів відсутності правових підстав для його проведення внаслідок збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, при цьому спір, щодо складових грошового забезпечення позивача, у тому числі, розміру премії, у цій справі відсутній.
Отже, на даний час відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити відповідні виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п.3 Порядку №44).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 Порядку №44).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється під час виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відтак, одночасно з виплатою сум грошового забезпечення на виконання даного рішення суду, позивач має право на компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на вищенаведені висновки суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», інших судових витрат не заявив, відтак розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення у період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 05.11.2024.
Суддя М.О. Семененко