05 листопада 2024 року (09:25)Справа № 280/8466/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063); Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26; код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, буд.7-А; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
10.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2), в якій просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати: рішення відповідача 1 від 12.04.2024; рішення відповідача 2 від 22.05.2024; рішення відповідача 3 від 06.08.2024, якими позивачу відмовлено у призначенні пенсії;
2) зобов'язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 : з 07.03.1984 по 03.01.1995; періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 : з 20.11.1995 по 16.12.1995; з 12.09.1996 по 09.10.1996, та період отримання допомоги по безробіттю з 26.04.2007 - 19.04.2008;
3) зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву від 05.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Вказану заяву було передано на розгляд ГУ ПФУ в Закарпатській області, яке рішенням від 12.04.2024 №084850004630 відмовило позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Надалі, позивач повторно зверталась за призначенням пенсії, проте рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 22.05.2024 № 084850004630 та рішенням ГУПФУ в Кіровоградській області від 06.08.2024 № 084850004630 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з аналогічних підстав. З прийнятими відповідачами рішеннями про відмову у призначенні пенсії позивач не погоджується, через що вважає їх протиправним, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
01.10.2024 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 45364), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що 29.07.2024 позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 до ГУ ПФУ в Запорізькій області (за місцем реєстрації). 06.08.2024 за принципом екстериторіальності відповідачем розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 084850004630 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. Відповідно до статті 26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стаж, зокрема, в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. Вік позивача становить 62роки. Страховий стаж - 22 роки 05 місяців 20 днів. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_3 ): з 20.11.1995 по 16.12.1995 - так як в даті прийняття на роботу міститься виправлення, номера наказів та дати видачі наказів про прийняття та звільнення з роботи ідентичні; з 12.09.1996, оскільки відсутній запис про звільнення з роботи; з 26.04.2007 по 19.04.2008 - період отримання допомоги по безробіттю, так як назву організації дописано, дата про припинення виплати допомоги містить виправлення, не завірене належним чином. Не зараховано періоди трудової діяльності з 07.03.1984 по 03.01.1995 в колгоспі ім. Ілліча згідно довідки від 09.08.2022 № 06-07/М-820, оскільки стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року, підтверджується інформацією про трудову участь в громадському господарстві із зазначенням встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в ньому. Не зараховано період трудової діяльності в колгоспі ім. Ілліча за 1994 рік згідно довідки від 01.04.2024 № 05-07/М-895, оскільки по батькові заявниці вказано не повністю. Отже, право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058, позивач набуде після досягнення 63-річного віку, з 10.05.2025. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
01.10.2024 до суду від представника відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 45376), в якому просить відмовити у задоволенні позову, з підстав, аналогічних викладених у відзиві відповідача 2 (вх. № 45364 від 01.10.2024).
01.10.2024 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 45462), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що позивач 05.04.2024 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до територіального органу Пенсійного фонду України. За принципом екстериторіальності вказана заява позивачки від 05.04.2024 розглянута ГУ ПФУ в Закарпатській області. Рішенням №084850004630 від 12.04.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж роботи становить 23 років 05 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. В результаті розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивачки не зараховано: період роботи в колгоспі з 07.03.1984 по 03.01.1995 згідно архівної довідки від 09.08.2022 №06-07/М-820, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані дні, а в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 записи про періоди роботи не відповідають вимогам чинного законодавства; період роботи з 20.11.1995 по 16.12.1995, згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки наявне виправлення в даті зарахування, що є порушенням Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58; період роботи з 12.09.1996 до 10.11.1996, згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутній запис про звільнення, що є порушенням Кодексу законів про працю України та Інструкції. Щодо наявної в матеріалах справи Архівної довідки від 01.04.2024 № 05-07/м-895 виданої Державним архівом Запорізької області, зазначає, що у довідці зазначена ОСОБА_2 (рос. мовою), отже по батькові вказано не повністю. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
05.04.2024 позивач звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Закарпатській області та рішенням від 12.04.2024 №084850004630 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік заявника 61 рік 10 міс. 26 дн., стаж заявника становить 23 років 05 місяців 06 днів. До страхового стажу позивачки не зараховано: період роботи в колгоспі з 07.03.1984 по 03.01.1995 згідно архівної довідки від 09.08.2022 №06-07/М-820, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані дні, а в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 записи про періоди роботи не відповідають вимогам чинного законодавства; період роботи з 20.11.1995 по 16.12.1995, оскільки наявне виправлення в даті про зарахування, період роботи з 12.09.1996 до 10.11.1996, оскільки відсутній запис про звільнення (а.с.33).
14.05.2024 позивач повторно звернулась із заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності зазначену заяву розглянуло ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та винесено рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.05.2024 №084850004630. У рішенні зазначено, що вік заявниці 62 роки. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Стаж особи для права на пенсію становить 23 роки 4 місяці 25 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального стажу не враховано періоди роботи: період роботи у колгоспі з 07.03.1984 по 03.01.1995 згідно довідки №06-07/М-820, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані дні; період роботи у колгоспі за 1994 рік, відповідно до довідки №05-07/М-895 від 01.04.2024, оскільки зазначено не повне «по-батькові»; період з 20.11.1995 по 16.12.1995, виправлення в даті про прийняття на роботу; період з 12.09.1996, відсутній запис про звільнення (а.с.32).
29.07.2024 позивачка втретє звернулась із заявою про призначення пенсії, та рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 06.08.2024 №084850004630 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 22 р. 05 міс. 20 дн. За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_3 ): з 20.11.1995 по 16.12.1995 - в даті прийняття на роботу міститься виправлення, номера наказів та дати видачі наказів про прийняття та звільнення з роботи ідентичні; з 12.09.1996 оскільки відсутній запис про звільнення з роботи: з 26.04.2007 по 19.04.2008 - період отримання допомоги по безробіттю, оскільки назву організації дописано, дата про припинення виплати допомоги містить виправлення, не завірене належним чином. Не зараховано періоди трудової діяльності з 07.03.1984 по 03.01.1995 в колгоспі ім. Ілліча згідно довідки від 09.08.2022 №06-07/М-820, оскільки стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року, підтверджується інформацією про трудову участь в громадському господарстві із зазначенням встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в ньому. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі необхідно надати довідки про встановлений мінімум вихододнів в господарствах та вироблену кількість вихододнів. видану за місцем роботи на підставі первинних документів (із зазначенням реорганізації). Не зараховано період трудової діяльності в колгоспі ім. Ілліча за 1994 рік згідно довідки від 01.04.2024 № 05-07/М-895, оскільки по батькові заявниці вказано не повністю. Право на призначення пенсії згідно ст. 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця матиме після досягнення 63-річного віку, з 10.05.2025 (а.с.30).
Вважаючи рішення відповідачів про відмову у призначенні пенсії за віком протиправними, позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування та зобов'язання відповідача 1 зарахувати до страхового стажу спірні періоди.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
У відповідності до пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за результатом розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії керівником органу, що призначає пенсію приймається відповідне рішення.
Як встановлено судом, позивач тричі зверталась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та отримав рішення про відмову у такому призначенні ГУ ПФУ в Закарпатській області від 12.04.2024 №084850004630, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 22.05.2024 №084850004630, ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 06.08.2024 №084850004630, з огляду на відсутність достатнього страхового стажу.
Так, зазначеними головними управліннями ПФУ до страхового стажу роботи позивача не зараховано період роботи:
з 07.03.1984 по 03.01.1995 в колгоспі згідно архівної довідки від 09.08.2022 №06-07/М-820, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані дні;
з 20.11.1995 по 16.12.1995, оскільки наявне виправлення в даті про зарахування;
з 12.09.1996 до 10.11.1996, оскільки відсутній запис про звільнення;
з 26.04.2007 по 19.04.2008 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки назву організації дописано, дата про припинення виплати допомоги містить виправлення, не завірене належним чином.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Щодо не зарахування відповідачами період роботи позивача в колгоспі ім. Ілліча з 07.03.1984 по 03.01.1995 згідно архівної довідки від 09.08.2022 №06-07/М-820, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані дні.
Суд зазначає, що стаж роботи позивача у колгоспі підтверджений документально записами (№ № 1-2) в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 від 10.03.1984, які не вимагають надання додаткових документів (а.с.11-13).
Суд зауважує, що у трудовій книжці міститься інформація про прийнятий колгоспом річний мінімум та фактично відпрацьовані позивачем дні, що у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Разом з цим, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.06.2019 у справі №727/384/17 та від 10.12.2020 у справі №195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.
Щодо посилання відповідачів в оскаржуваних рішеннях на те, що у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 записи про періоди роботи не відповідають вимогам чинного законодавства суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що не завірення належним чином вихододнів у трудовій книжці не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Суд критично оцінює позицію відповідачів у даній справі та зазначає, що, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).
Таким чином, відповідачі безпідставно не зарахували позивачці до страхового стажу періоду її роботи з 07.03.1984 по 03.01.1995 в колгоспі ім. Ілліча відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 10.03.1984.
Щодо не зарахування відповідачами періодів роботи позивача з 20.11.1995 по 16.12.1995, оскільки наявне виправлення в даті про зарахування та з 12.09.1996 до 10.11.1996, оскільки відсутній запис про звільнення та періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.04.2007 по 19.04.2008, оскільки назву організації дописано, дата про припинення виплати допомоги містить виправлення, не завірене належним чином.
Водночас, відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 19.11.1979, позивач у період з 20.11.1995 по 16.12.1995 працювала на посаді соціального робітника у відділу соцдопомоги на дому, тимчасово (записи № № 6-7), на посаді соціального робітника тимчасово з 12.12.09.1996 по 09.10.1996 (запис №13) та з 26.04.2007 по 19.04.2008 отримувала допомогу по безробіттю у Токмацькому міськрайонному центру зайнятості (записи № 24-25).
Щодо посилань відповідачів на те, що записи у трудовій книжці наявні виправлення суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 20.11.1995 по 16.12.1995, з 12.09.1996 до 10.11.1996 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 19.11.1979 мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Водночас, судом встановлено, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 26.04.2007 по 19.04.2008 зараховано до страхового стажу позивача під час розгляду ГУ ПФУ в Закарпатській області заяви про призначення пенсії від 05.04.2024, що підтверджується розрахунком стажу позивача форми РС-право, сформованого органом Пенсійного фонду України (а.с.34).
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача період отримання нею допомоги по безробіттю задоволенню не підлягають, оскільки зазначений період все зарахований відповідачем 1.
Суд зазначає, що відповідачами допущено надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, ГУ ПФУ в Закарпатській області, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 12.04.2024 № 084850004630, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 22.05.2024 №084850004630, та ГУ ПФУ в Кіровоградській області, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 06.08.2024 №084850004630 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , діяли всупереч вимог вказаних вище норм законодавства, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат, у зв'язку з чим такі рішення суб'єктів владних повноважень є протиправними та підлягають скасуванню.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі із попереднім зарахуванням до страхового та пільгового стажу відповідних періодів відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження.
Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за первісною заявою позивача про призначення пенсії визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком є ГУ ПФУ в Закарпатській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про переведення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
Тобто, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим обраний позивачем спосіб захисту, вважає його таким, що відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язання відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди навчання та роботи, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Квитанцією від 03.09.2024 № ПН3167695 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3 633,60 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063); Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26; код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, буд.7-А; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 12.04.2024 №084850004630 про відмову у призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2024 № 084850004630 про відмову у призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.08.2024 №084850004630 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07.03.1984 по 03.01.1995, з 20.11.1995 по 16.12.1995, з 12.09.1996 до 10.11.1996 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.11.2024.
Суддя Ю.В. Калашник