31 жовтня 2024 року м. Ужгород № 260/5489/24
16:05 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Гриб А.В.,
за участю сторін:
позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - представник не з'явився,
відповідач 1: Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник Корабельніков Артем Сергійович,
відповідач 2: Державна податкова служба - представник Корабельніков Артем Сергійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Олійника Романа Богдановича ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 31 жовтня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 04 листопада 2024 року.
15 жовтня 2024 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної від 26.03.2024 № 10787915/2894115273. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкову накладну № 6 від 11.01.2024 датою її фактичного подання. Стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 43005393) та Головного управління ДПС у Закарпатській області як відокремлений підрозділ ДПС України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. А.Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2422, 40 грн ( дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 коп.).
21 жовтня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
22 жовтня 2024 року ухвалою суду призначено судове засідання для розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на 31 жовтня 2024 року об 14:30 годині.
Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням зазначеного, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, заява про ухвалення додаткового судового рішення розглядається у судовому засіданні.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак 31 жовтня 2024 року до суду подано заяву про розгляд заяви без їх участі.
Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
23 жовтня 2024 року відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки дана справа є справою незначної складності і не потребує значних витрат зусиль та часу для формування правової позиції, до того ж представник Позивача супроводжує у судах вказану категорію справ щонайменше з 2020 року, має відповідні напрацювання та шаблони позовних заяв, у яких змінюються виключно номери та дати складання податкових накладних, рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації таких накладних та перелік документів поданих платником до розгляду комісією (зокрема справи №260/1092/24, №260/10613/23,260/1189/24, 260/3317/24 та ін). Також по даній справі відсутня необхідність встановлення фактичних обставин справи та доказування, оскільки спір стосується не переліку поданих документів чи якості та повноти доказової бази. Даний спір не потребував значних затрат часу, а ведення цієї справи у суді не вимагало значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині складення та подання заяви, клопотань, інших документів процесуального характеру. Так, не обґрунтованим і очевидно завищеним є зазначення в детальному описі робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги часу на підготовку документів процесуального характеру з огляду на те, що представником позивача подано відповідні процесуальні документи, які фактично містить в собі посилання на законодавчі норми та на судову практику, у переважній більшості - неактуальну, що пов'язано із внесенням у 2023 році змін до нормативних документів, якими регулюється діяльність комісії. Вказане свідчить про значно менший проміжок часу який було витрачено представником Позивача, ніж зазначено в описі виконаних робіт. Разом з тим, представником позивача у описі наданих робіт, рахунках оплату та актах виконаних робіт вказано участь у судовому засіданні по справі №260/144/24, а не по справі №260/5489/24.
В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача приєднано до матеріалів справи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 18 березня 2024 року; детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом справи № 260/5489/24 в суді першої інстанції у розмірі 11 835,00 грн; акти виконаних робіт від 16 серпня 2024 року № 004359, від 11 жовтня 2024 року № 004504, від 16 жовтня 2024 року № 004530 та платіжні інструкції від 17 жовтня 2024 року № 581 у сумі 6 885, 00 грн, від 17 жовтня 2024 року № 579 у сумі 3 000,00 грн, від 17 жовтня 2024 року № 580 у сумі 1 950,00 грн, (а.с. 158-165).
Відповідно до Розділів 5, 6 Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2024 року за послуги згідно цього Договору Клієнт сплачує Виконавцю гонорар в наступних розмірах:1800 грн за одну годину роботи старшого партнера Об'єднання; 1500 грн за одну годину роботи партнера Об'єднання; 1200 грн за одну годину роботи адвоката Об'єднаний; 1000 грн за одну годину роботи помічника адвоката Об'єднання.
При цьому, відповідно до детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом справи № 260/5489/24 в суді першої інстанції зазначено участь у судовому засіданні від 15 жовтня 2024 року у справі № 260/144/24 у розмірі 900 грн, (а.с.185).
Опрацювавши надані заявником докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що заява представника позивача є частково обґрунтованою та базується на принципі адміністративного судочинства - відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області та Державної податкової служби України витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, понесення позивачем яких, підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір не видається непропорційним та/або необґрунтованим.
Керуючись статтями 132, 139, 242-246, 252 КАС України, -
1. Заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 260/5489/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути із Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина Августина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень (три тисячі гривень, 00 коп);
- стягнути із Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 43005393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн (три тисячі гривень, 00 коп).
3. В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В.Скраль