04 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/35314/23
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Понамарьової К.В. від 15.12.2023 ВП № 72775162 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Понамарьової К.В. від 15.12.2023 ВП № 72775162 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області отримано постанову про накладання штрафу від 15.12.2023 головного державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа №240/2149/21 від 29.06.2021, виданого Житомирським окружним адміністративним судом. Підставою винесення постанови про накладення штрафу слугували наступні обставини, а саме: не виконано рішення суду, в частині не нарахування пенсії в розмірі визначеним рішенням суду, який повинен дорівнювати двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Вважаючи, що постанова старшого державного виконавця від 15.12.2023 винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувана підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №240/2149/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01.09.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішення суду у справі №240/2149/21, відповідно до вимог ст.255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили, а тому Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду 29.06.2021 видано виконавчий лист.
В подальшому, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/2149/21, виданого Житомирським окружним адміністративним судом.
Згідно наявної у матеріалах справи копії розрахунку вбачається, що в результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії на даний час становить 6106,19 грн., в тому числі 4006,19 грн. - сума доплати.
Оскільки нарахування доплати до пенсії проведено не в розмірі, визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, тобто змінюватися в залежності від встановленого на кожен наступний рік на законодавчому рівні прожитковому мінімуму, 15.12.2023 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду в адміністративній справі №240/2149/21.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII) та п.п. 1 та 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, відповідно, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII) та за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У свою чергу, ст.75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII).
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Дані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20.
Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Як вже було встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №240/2149/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01.09.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
З матеріалів справи встановлено, що в результаті перерахунку пенсії на виконання рішення суду розмір пенсії на даний час становить 6106,19 грн., в тому числі 4006,19 грн. - сума доплати.
В свою чергу, розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 затверджений Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та станом становив 4723 грн., тобто сума доплати на виконання рішення суду мала бути не менше 9446 грн.
Однак, з долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що виконуючи рішення суду з 01 вересня 2020 року ГУ ПФУ у Житомирській області не нарахував на виконання рішення суду боржнику підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат на 01 січня календарного року (зокрема, у розглядуваному періоді, з 2020 року), а тому у відповідача були законні підстави для прийняття спірної постанови.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач протиправно не збільшив ОСОБА_1 у 2020 році розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обмежившись розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року.
Станом як на дату винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, так і на дату розгляду цієї справи позивач не надав державному виконавцю та суду доказів, які б підтверджували виконання судового рішення.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання пенсійного органу на той факт, що рішення суду виконано, оскільки доказами в адміністративній справі доведено протилежне.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 заяву ОСОБА_2 було задоволено та замінено первинного позивача по справі 240/2149/214 - ОСОБА_1 її правонаступником - ОСОБА_2 .
Тобто, фактично, державний виконавець, вимагає Головне управління провести перерахунок пенсії померлої ОСОБА_1 з розрахунку мінімальної заробітної плати.
Заміна первинного позивача на його правонаступника не змінює обов'язку боржника належним чином виконати рішення суду, оскільки до правонаступника перейшли всі права стягувача.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність належного фінансування, оскільки відсутність коштів не була підставою для винесення спірної постанови.
Підставою для винесення постанови про накладення на позивача штрафу був невірний розрахунок доплати до пенсії проведений боржником на виконання рішення суду
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи та вказані норми, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримався приписів Закону №1404-VIII, а відтак дана постанова є правомірною.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (площа Соборна, буд.1, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014, код ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.С. Токарева
04.11.24