Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
04 листопада 2024 року Справа №200/7492/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті індексації - різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 10.10.2022 (включно);
зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення відповідно до абз.абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно, за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 10.10.2022 (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
визнати протиправними дії, які полягали в визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення в 2018 - 2021 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018 - 2021 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
зобов'язати здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018 - 2021 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018 - 2021 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позивач звернувся до суду 25.10.2024, тобто із пропуском 3-місячного строку, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, протягом якого позивач після відміни карантину з 01.07.2023 мав звернутись до суду стосовно позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 10.10.2022.
Ухвалою від 30.10.2024 позов залишено без руху, позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску. В цій ухвалі судом зазначено про неприйняття судом доводів позивача, наведених клопотанні про поновлення строку звернення до суду, про неможливість своєчасного звернення до суду із таким позовом через перебування на військовій службі та виконання функцій із захисту Батьківщини як таких. Суд зазначав, що згідно з наказами Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) від 28.10.2017 № 312, від 10.10.2022 № 286 позивач проходив службу у цій частині по 10.10.2022. З 10.10.2022 його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення через відбуття до подальшого проходження служби у м. Житомир.
При цьому, позивач не повідомив інформації про певні обставини, які могли б чинити перешкоду у зверненні до суду та могли бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, де позивач продовжував службу, зокрема, після 10.10.2022 (після відбуття для служби у м. Житомир), на яких напрямках та у яких районах, які завдання виконував тощо після закінчення карантину 01.07.2023 та до моменту звернення до суду.
Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 дійшов також висновків, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Суд зауважує, що в постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22 Верховний Суд вказав, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
У поданому на виконання ухвали суду про залишення позову без руху клопотанні позивач зазначив аналогічне вказаному у доданому до позові клопотанні, оцінка якому надана в ухвалі від 30.10.2024, а також зауважив, що не був обізнаний про те, які кошти йому були виплачені на момент виключення зі списків особового складу, оскільки відповідач не ознайомив його з розрахунком грошового забезпечення за період проходження військової служби, як передбачено ч. 2 ст. 233 КЗПП України.
Суд зауважує, що грошове забезпечення позивачем отримувалось щомісячно, його індексація не належить до сум, виплата яких належить виключно при звільненні, отже посилання на неотримання повідомлення про виплачені суми є безпідставними.
Також Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 зауважив, що тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені, застосовується виключно до спорів, пов'язаних із виплатами, що належать працівникові саме при звільненні. Дата ж отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої суми грошового забезпечення у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, а лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.
З дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Водночас, зважаючи, що запит стосовно спірних сум грошового забезпечення позивачем у розумний строк з моменту отримання такого грошового забезпечення не направлявся, цей виняток до позивача не застосовується.
Позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1614/17.
Таким чином, станом на тепер суд позбавлений можливості поновити позивачу строк звернення до суду через неповідомлення ним обставин, що унеможливили його своєчасне звернення до суду, зокрема, відомості про такі обставини, що тривати б у період пропуску строку звернення до суду та до часу такого звернення.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи “Стаббігс та інші проти Великобританії» рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
Частинами 1-2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин та ненадання будь-яких відповідних доказів, що могли б свідчити про існування поважних причин, що перешкоджали йому вчасно звернутись до суду або у розумний строк до відповідача для отримання відомостей про виплачувану індексацію грошового забезпечення позивача, то станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, отже, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає, а позов підлягає поверненню у частині позовних вимог щодо грошового забезпечення з 01.08.2022 по 10.10.2022, що в свою чергу не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду із цими позовними вимогами (зокрема, із обґрунтуванням належних підстав для поновлення строку звернення до суду).
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 10.10.2022.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Михайлик