Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
04 листопада 2024 року Справа №200/7333/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати в періоди з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позивач звернувся до суду 18.10.2024, тобто із пропуском 3-місячного строку, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, у які позивач після відміни карантину 01.07.2023 мав звернутись до суду з вимогами щодо виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2022 у по 20.05.2023.
Ухвалою від 23.10.2024 позов залишено без руху, позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску. В зазначеній ухвалі судом зазначалося про неприйняття доводів позивача, наведених у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, про неотримання письмового повідомлення про виплачені суми, з моменту отримання якого починає перебіг тримісячний строк, що встановлений ст. 233 КЗПП України. Судом зазначено, що Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 встановив, що тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені, застосовується виключно до спорів, пов'язаних із виплатами, що належать працівникові саме при звільненні. Дата ж отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої суми грошового забезпечення у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, а лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.
Так, грошове забезпечення позивачем отримувалось щомісячно, воно не належить до сум, виплата яких належить виключно при звільненні, отже посилання на неотримання повідомлення про виплачені суми є безпідставними.
З дня отримання виплати особою така особа вважається такою, що мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Водночас, зважаючи, що запит стосовно спірних сум грошового забезпечення позивачем через свого представника здійснено лише 04.06.2024, такий запит не є таким що здійснений у розумний строк з моменту отримання спірного грошового забезпечення.
Позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
У поданому на виконання ухвали суду про залишення позову без руху клопотанні позивач зазначив аналогічне вказаному у доданому до позові клопотанні, оцінка якому надана в ухвалі від 23.10.2024, а також зауважив на проходження ним військової служби.
Разом із цим суд зауважує, що при цьому, позивач не повідомив суду у клопотанні інформації та не надав відповідних доказів стосовно того, які обставини служби спричинили перешкоду у зверненні до суду та були б підставою визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду тощо.
Так, Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 дійшов також висновків, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1614/17.
Суд зауважує, що в постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22 Верховний Суд вказав, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Таким чином, станом на тепер суд позбавлений можливості поновити позивачу строк звернення до суду через неповідомлення ним обставин, що унеможливили його своєчасне звернення до суду, зокрема, відомості про такі обставини, що тривати б у період пропуску строку звернення до суду та до часу такого звернення.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи “Стаббігс та інші проти Великобританії» рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
Частинами 1-2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин та ненадання будь-яких відповідних доказів, що могли б свідчити про існування поважних причин, що перешкоджали йому вчасно звернутись до суду або у розумний строк до відповідача для отримання відомостей про прожитковий мінімум, з якого обчислено грошове забезпечення позивача, то станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, отже, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає, а позов підлягає поверненню у частині позовних вимог щодо грошового забезпечення з 01.08.2022 по 20.05.2023, що в свою чергу не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду із цими позовними вимогами (зокрема, із обґрунтуванням належних підстав для поновлення строку звернення до суду).
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо правомірності обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 20.05.2023.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Михайлик