04 листопада 2024 р.Справа № 160/29124/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
01.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не знятті арешту нерухомого майна, накладеного згідно постанови АЕ №991933 ВДВС Широківського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2011 року в рамках виконавчого провадження на невизначене майно, все нерухоме майно належне мені, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна, накладеного згідно постанови АЕ №991933 ВДВС Широківського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2011 року на невизначене майно, все нерухоме майно, належне ОСОБА_1 .
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частинами першою-третьою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не знятті арешту нерухомого майна, накладеного згідно постанови АЕ №991933 ВДВС Широківського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2011 року в рамках виконавчого провадження на невизначене майно, все нерухоме майно належне мені, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна, накладеного згідно постанови АЕ №991933 ВДВС Широківського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2011 року на невизначене майно, все нерухоме майно, належне ОСОБА_1 .
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що за інформацією наявною у Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.02.2020 року, ОСОБА_1 , дізналася, що відділом державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції (надалі-ВДВС Широківського РУЮ) винесена постанова про арешт майна, яке належить мені на праві власності, та оголошення заборони на його відчуження, АЕ №991933, 15.06.2011 року. Арешт накладено на наступне майно: земельна ділянка, площею 7,294 га на території Чапаєвської сільської ради, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності на земельну ділянку від 26.08.2004 р. серія ДП №119893, домоволодіння за адресою: Дніпропетровська обл., Широківський район, смт. Широке, вул. Червоний Гірник, буд.35 (витяг про реєстрацію права власності від 26.07.2008 р. Виконавче провадження було відкрито на підставі заочного рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Індустріально-Експортний Банк» заборгованості по кредитному договору №573/706788 від 19.07.2007 року. Згідно листа АТ «Креді Агріколь Банк» №12410/254 від 03.02.2023 р., правлінням банку 19.11.2011 року було прийнято рішення передати свої права по кредитному договору №573/706788 від 19.07.2007 року, укладеному між позивачем і Банком, третій стороні - ТОВ «Кредекс Фінанс» (код ЄДРПОУ 36799749). У відповідності до даних з ЄДР, ТОВ «Кредекс Фінанс» змінило назву 10.08.2018 року на ТОВ «Вердикт Капітал». Згідно з відповіддю ТОВ «Вердикт Капітал» від 29.09.2023 р. на запит позивача, у товариства відсутні будь-які фінансові і майнові претензії до позивача за кредитним договором №573/706788 від 19.07.2007 року, укладеному між позивачем та публічним акціонерним товариством «Індустріально- Експортний Банк».
На звернення ОСОБА_1 від 26.08.2023 року до Криворізького відділу державної виконавчої служби про надання інформації стосовно наявності відкритих або закінчених виконавчих проваджень, а також щодо негайного зняття арешту з майна, накладеного ВДВС Широківського РУЮ постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, АЕ №991933,15.06.2011 року, надійшли наступні відповіді від 06.09.2023 року №62435 та від 22.11.2023 року №105045 в яких повідомляється, що виконавчі провадження, які перебували на виконанні у відділі державної виконавчої служби щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості були відкриті та завершені на підставі Закону України «Про виконавче провадження», а зняти арешт з майна боржника за листами АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» не вбачається можливим, оскільки інформація що міститься у спец розділі АСВП не містить відомостей щодо кредитного договору за яким виникли майнові зобов'язання.
30.07.2024 року ОСОБА_1 повторно надіслано запит до Криворізького відділу державної виконавчої служби щодо зняття арешту з майна, та отримано відповідь від 10.09.2024 року №153311, в якій ДВС повідомляє про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо позивача, а також про неможливість зняття арешту з тих самих підстав, які були викладені у відповіді від 22.11.2023 року.
Тобто, на даний час всі виконавчі провадження по відношенню до позивача завершені та на виконанні у відповідача не перебуває жоден виконавчий документ.
Варто зазначити, що порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, регламентований статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої та другої цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Частиною третьою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
У частині четвертій статті 59 України «Про виконавче провадження» наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено частиною п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органів державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.04.2016 (6-570цс16), від 22.03.2016 (808/3666/15), від 24.02.2016 (6-3077цс15) та в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 817/425/17.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Враховуючи наведене та з огляду на те, що виконавчі провадження, в межах яких накладено спірний арешт на рухоме майно позивача, вчинено з примусового виконання виконавчого листа виконавчого листа №2-494/2010 від 14.10.2010 року, виданого Широківським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ «Індустріально-Експертний Банк» заборгованості у сумі 3475,69 грн. (ВП №26704755), заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У позовній заяві позивач взагалі не обґрунтовує з посиланням на норми права про можливість розгляду заявлених позовних вимог за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Оскільки з матеріалів позову не вбачається наявності публічно-правового спору між учасниками справи, тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.
Також суд уважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
При цьому фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 зазначила, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 висловила правову позицію щодо підсудності справ цієї категорії. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для визначення юрисдикції такого спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому, суд бере до уваги, що до адміністративного суду може бути оскаржено рішення державного виконавця про накладення арешту на майно, але виключно у тому разі, коли має місце порушення прав та інтересів особи у публічно-правових відносинах або таке рішення було винесено поза межами виконання судових рішень по цивільним чи господарським спорам.
У якості підстав цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на його рухоме майно.
Отже позов спрямований на захист майнових прав позивача.
Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
За таких обставин спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 19, 170, 171, 172, 243, 248, 250, 256, 293-295 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/29124/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутись за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник