04 листопада 2024 року Справа 160/29026/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання чинити певні дії,-
30.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 30.10.2024 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 ;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 за № 164 від 08.06.2024 року про самовільно залишення ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 та призупинення виплати грошового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення.
В мотивування позовних вимог зазначено представником позивача зазначено наступне. На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 , мобілізований на військову службу з 16.05.2022 року. Остання посада ОСОБА_1 - командир відділення військової частини НОМЕР_1 . За час проходження служби стан здоров'я ОСОБА_1 погіршувався. Це пов'язано із зором. У військовій частині у ОСОБА_1 рапорт на обстеження, лікування та на проходження ВЛК не приймали, в зв'язку з чим рапорт від 14.06.2024 року відправлено із за меж військової частини засобами поштового зв'язку (АТ «Укропошта») 20.06.2024 року. Вказаний рапорт військова частина НОМЕР_1 отримала 27.06.2024 року. До теперішнього час рапорт ОСОБА_1 не розглянутий, відповідь на нього не надана. Згідно з п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. В силу приписів п. 3.11.6 Інструкції №124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ. Тобто, командир військової частини після отримання і реєстрації рапорту (заяви) військовослужбовця зобов'язаний протягом місяця розглянути такий рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань. Отже, дії військової частини НОМЕР_1 підлягають визнанню як протиправними. В зв'язку з викладеним, представником ОСОБА_1 - адвокатом Михайленком Д.П. подано позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. В адміністративній справі № 160/23375/24 відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи триває. З відзиву військової частини НОМЕР_1 на вказану позовну заяву, яка зареєстрована в ЄСІТС 29.09.2024 року, з якою ознайомився адвокат Михайленко Д.П. 30.09.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу № 164 від 08.06.2024 року ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та йому призупинення виплати грошового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення. З вказаним наказом ОСОБА_1 ніхто не ознайомлював. Тож, представник позивача вважає, наказ командира військової частини НОМЕР_1 за № 164 від 08.06.2024 року про самовільно залишення ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 та призупинення виплати грошового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 31.10.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. п. 3 та 6 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява подана до суду з порушенням норм ст. ст. 160, 161 КАС України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Суд зазначає, що у ч.1 ст.160 КАС України вказано, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.9 ст.160 КАС України).
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
У позові позивач просить суд:
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 .
Натомість, в чому саме полягає протиправність дій командира військової частини НОМЕР_1 , або в якому листі (рішенні) висловлені такі протиправні дії представник позивача не зазначає.
Варто зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 містить зміст позовних вимог як до командира військової частини НОМЕР_1 , а не як суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
При цьому, слід наголосити, що вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.
Таким чином, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам процесуального закону.
Таким чином, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам процесуального закону, а тому позивачу слід чітко визначитися із кількісним складом відповідачів (вірним найменуванням відповідача).
Також, слід зазначити, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об'єктивні причини.
Отже, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, відтоді коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Вищевказані правові висновки відображені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 9901/141/20.
Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Предметом позову у даній справі є, зокрема, оскарження: наказу командира військової частини НОМЕР_1 за № 164 від 08.06.2024 року про самовільно залишення ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 та призупинення виплати грошового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення.
У поданій до суду заяві про поновлення строку на подання позовної заяви, яка була долучена до позовної заяви, представник позивача стверджує, що адвокатом Михайленком Д.П. подано позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. В адміністративній справі № 160/23375/24 відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи триває. З відзиву військової частини НОМЕР_1 на вказану позовну заяву, яка зареєстрована в ЄСІТС 29.09.2024 року, з якою ознайомився адвокат Михайленко Д.П. 30.09.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу № 164 від 08.06.2024 року ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та йому призупинення виплати грошового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення. З вказаним наказом ОСОБА_1 ніхто не ознайомлював.
Разом з тим, відповідні докази щодо ознайомлення саме 30.09.2024 року представника позивача адвоката Михайленко Д.П. із відзивом на позовну заяву військової частини НОМЕР_1 № 160/23375/24, останній до суду не надав.
За таких обставин мотиви пропуску строку, що наведені представником позивача у позовній заяві, суд визнає неповажними.
Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску (підтвердження щодо ознайомлення саме 30.09.2024 року представника позивача адвоката Михайленко Д.П. із відзивом на позовну заяву військової частини НОМЕР_1 № 160/23375/24).
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із даною позовною заявою.
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання чинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- позовної заяви із доказами направлення іншим учасникам справи (в разі подання через систему «Електронний суд»), у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України із вірним найменуванням відповідача;
- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску (підтвердження щодо ознайомлення саме 30.09.2024 року представника позивача адвоката Михайленко Д.П. із відзивом на позовну заяву військової частини НОМЕР_1 № 160/23375/24).
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник